Коментар на (Ісайї XI, 10–XII, 2; Буття VII, 11–VIII, 3; Притчі X, 1

Олександр Сергійович Жабенко 🇺🇦
Слава Ісусу Христу!
🌞

Оскільки у працях, опублікованих за посиланнями:
https://churchandsociety.org.ua/pdf/projects/zbirnyk.pdf
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/17082024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/27112024.html
написано, що вживання прийменників має важливе значення для правильного розуміння важливих і актуальних питань, зокрема питання влади, то пишу коментарі щодо вживання саме цих прийменників. Як порада щодо читання написаного — можна читати вірш у перекладі чи/та оригіналі (хто має таку змогу), а тоді відповідний коментар щодо прийменників тут. Далі потрібно зрозуміти, якої частини вірша стосується коментар, а також обдумати, що суттєве для розуміння він стверджує — чи рідше — заперечує. Таке вдумливе читання допомагає поглибити розуміння і береже від згаданих помилок.

Оскільки настав Великий піст, то читання з Нового Завіту замінюються на читання зі Старого Завіту, щоб більше спонукати людей до покаяння.

Оскільки коментую щодо кількох давньогрецьких (койне) прийменників, то Старозавітні читання буду продовжувати коментувати, розглядаючи перший повний переклад на давньогрецьку мову — Септуагінту.

На 6-му часі:
(Ісайї XI, 10–XII, 2)
Ісайї XI, 10, XII, 1 — 'ἐν τῇ ἡμέρᾳ ἐκείνῃ' - 'en te hemera ekeine' - у той день; того дня.

Ісайї XI, 11 — 'ἀπὸ τῶν Ἀσσυρίων καὶ ἀπὸ Αἰγύπτου καὶ Βαβυλωνίας καὶ Αἰθιοπίας καὶ ἀπὸ Αιλαμιτῶν καὶ ἀπὸ ἡλίου ἀνατολῶν καὶ ἐξ Ἀραβίας' - 'apo ton Assyrion kai apo Aigyptou kai Babylonias kai Aithiopias kai apo Ailamiton kai apo heliou anatolon kai ex Arabias' - з Асирії, і з Єгипту, і Вавилону, і Ефіопії, і Еламу, і зі (країв) сходу сонця, і з Аравії. Прийменник 'apo' вказує на те, що ізраїльтяни (які є прообразом вірних) будуть забрані з різних країв повністю, цілком. Єдиний прийменник 'ek' у вірші вказує лише на те, що будуть забрані з Аравії, без подальших уточнень. Це можливе пророцтво про те, що зрештою ізраїльтяни та араби зблизяться, чого, як видно зараз, поки не відбулося.

Ісайї XI, 12 — 'εἰς τὰ ἔθνη' - 'eis ta ethne' - у народи. Тобто Господь обіцяє дати знак народам, що вказує на Христа. 'ἐκ τῶν τεσσάρων πτερύγων τῆς γῆς' - 'ek ton tessaron pterygon tes ges' - з (від) чотирьох крил землі. Тобто звідусіль. Подібне пророцтво є в Євангелії. Дивіться більше про те за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/12022025.html
Також вживання тут прийменника 'ek' вказує на те, що ті зібрані значною, суттєвою мірою будуть мати ознаки, характерні для людей їх оточення, усієї землі. Це вказує на те, що це пророцтво не стільки про сам народ Ізраїля, скільки про Церкву вірних, про Новозавітні часи.

Ісайї XI, 14 — 'πετασθήσονται ἐν πλοίοις' - 'petasthesontai en ploiois' - (вони) полетять у посудині; полетять у кораблі. Малозрозуміле пророцтво. Можливо, йдеться про польоти людей? 'ἀφ’ ἡλίου ἀνατολῶν' - 'aph heliou anatolon' - від сходу сонця. Прийменник 'apo' в його формі перед наступним 'he' вказує на те, що вони покинуть східні землі зовсім, цілком.

Ісайї XI, 15 — 'ἐν ὑποδήμασιν' - 'en hypodemasin' - у сандалях.

Ісайї XI, 16 — 'ἐν Αἰγύπτῳ' - 'en Aigypto' - у Єгипті. 'ἐκ γῆς Αἰγύπτου' - 'ek ges Aigyptou' - із землі Єгипту. Прийменник 'ek' вказує тут на вихід з землі єгипетської з Мойсеєм.

Ісайї XII, 2 — 'ἐν αὐτῷ' - 'en auto' - у Ньому; Ним. Можливі обидва варіанти перекладу, причому йдеться про спасіння Господом, тобто Господь є Спасителем, Тим, Хто спасає (Ісус). 'ἐγένετό μοι εἰς σωτηρίαν' - 'egeneto moi eis soterian' - став мені спасінням; став мені для спасіння. Прийменник 'eis' має кілька значень тут і вказує на те, що Господь став спасінням (пророцтво про майбутнє стосовно Ісайї, але так, наче він уже побачив його в силі, як минуле і здійснене), а також на те, що Господь явився для спасіння.

Більше про читання дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/16032023.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/04042024.html

На вечірні:
(Буття VII, 11–VIII, 3)
Буття VII, 11 — 'ἐν τῷ ἑξακοσιοστῷ ἔτει ἐν τῇ ζωῇ τοῦ Νωε' - 'en to exakosiosto etei en te zoe tou Noe' - у шестисотому році життя Ноя.

Буття VII, 13, 15 — 'ἐν τῇ ἡμέρᾳ ταύτῃ' - 'en te hemera taute' - у той самий день; того самого дня. 'εἰς τὴν κιβωτόν' - 'eis ten kiboton' - у ковчег.

Буття VII, 15, 16 — 'ἀπὸ πάσης σαρκός' - 'apo pases sarkos' - з усякої плоті. Прийменник 'apo' вказує на те, що був зроблений вибір серед груп і обрані тварини були відібрані та відділені від інших, бо мали вижити. 'ἐν ᾧ ἐστιν πνεῦμα ζωῆς' - 'en ho estin pneuma zoes' - у якій є дух життя; у якій є дихання життя. Тобто живі істоти. Тут далі у вірші 22 вжито власне інше споріднене слово стосовно дихання життя. Про дихання життя більше писав щодо людини за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/06032025.html
https://www.instagram.com/p/C8m2JDDsJHN/
https://www.instagram.com/p/C8ANg3eCDDx/
https://www.instagram.com/p/C7cDtRjM31O/
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/posts/
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/16032023.html
Можна думати, що у цьому контексті дух життя краще перекладати, коли йдеться про те, що оживлює тіло, сотворену життєву рушійну силу, що дає жити. А дихання життя більше стосується самого процесу життя, життєдіяльності, тобто прояв духа життя у взаємодії з плоттю. Можна так сказати, що через дихання життя відбуваються власне Боже обдаровування життям творіння, спільність з Богом, також і сотворення людини і справжня молитва, а дух життя є вже наслідком того, що істота є живою, обдарованою Богом, скоріше описує стан творіння, що творіння Боже є живим. Потрібно памʼятати, що якщо усе творіння Бог творить словом (Словом), то людину в особливий спосіб творить Своїм диханням, закликаючи її в обличчя, її особисто до Богоспілкування та єдності з Ним, з Пресвятою Трійцею. Цим найперше людина як жива істота відрізняється від тварин.

Буття VII, 17 — 'ἀπὸ τῆς γῆς' - 'apo tes ges' - від землі. Прийменник 'apo' тут вказує на те, що ковчег відділився від землі і плавав у водах потопу на значній відстані від дна.

Буття VII, 23, VIII, 1 — 'ἀπὸ ἀνθρώπου ἕως κτήνους καὶ ἑρπετῶν καὶ τῶν πετεινῶν τοῦ οὐρανοῦ' - 'apo anthropou heos ktenous kai herpeton kai ton peteionon tou ouranou' - від людини і до тяглової худоби, і плазунів, і птахів небесних. Прийменник 'apo' тут вказує на початок відліку. 'ἀπὸ τῆς γῆς' - 'apo tes ges' - з землі. Прийменник 'apo' тут вказує на те, що вони були повністю стерті з землі, винищені. 'ἐν τῇ κιβωτῷ' - 'en to kiboto' - у ковчезі.

Буття VIII, 2 — 'ὁ ὑετὸς ἀπὸ τοῦ οὐρανοῦ' - 'ho hyetos apo tou ouranou' - дощ з неба. Прийменник 'apo' вказує на те, що дощ покидав небо, йдеться про фізичний дощ.

Буття VIII, 3 — 'ἀπὸ τῆς γῆς' - 'apo tes ges' - з землі. Прийменник 'apo' вказує на те, що вода почала повністю покидати землю, поверхню.

(Притчі X, 1–22)
Притчі X, 2 — 'ῥύσεται ἐκ θανάτου' - 'rysetai ek thanatou' - визволяє від смерті. Таке ж слово, як і в молитві Господній. Тобто захищає, звільняє, позбавляє. Прийменник 'ek' відрізняється від того, який вжитий у молитві Господній (там 'apo'), що вказує на те, що якщо в молитві Господній йдеться про повне визволення від зла, то тут лише про сам факт спасительності мудрості відносно смерті, безвідносно, чи це остаточне визволення. Тому йдеться також про людську правдиву мудрість, а не лише про Боже Одкровення. Дивіться також:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/01032025.html

Притчі x, 5 — 'ἀπὸ καύματος' - 'apo kaumatos' - від спеки. Йдеться про уникання спеки. 'ἐν ἀμήτῳ' - 'en ameto' - у жнива.

Притчі X, 11 — 'ἐν χειρὶ δικαίου' - 'en kheiri dikaiou' - у руці праведній.

Притчі X, 13 — 'ἐκ χειλέων' - 'ek kheileon' - з уст. Тобто звідки.

Притчі X, 19 — 'ἐκ πολυλογίας οὐκ ἐκφεύξῃ ἁμαρτίαν' - 'ek polylogias ouk ekpheuxe hamartian' - з багатослівʼя не уникнеш гріха. Прийменник 'ek' вказує на те, що багатомовство не може допомогти уникнути гріха. Гріх не можна заговорити.

Притчі X, 21 — 'ἄφρονες ἐν ἐνδείᾳ τελευτῶσιν' - 'aphrones en endeia teleutosin' - нерозумні в невдалості завершать; нерозумні невдало завершать (помруть).

Притчі X, 22 — 'λύπη ἐν καρδίᾳ' - 'lype en kardia' - печалі в серці; смутку в серці.

Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі!