Слава Ісусу Христу!
🌞
Оскільки у праці, опублікованій за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/02082025.html
а ще раніше в інших, опублікованих за посиланнями:
https://churchandsociety.org.ua/pdf/projects/zbirnyk.pdf
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/17082024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/27112024.html
написано, що вживання прийменників має важливе значення для правильного розуміння важливих і актуальних питань, зокрема питання влади, то пишу коментарі щодо вживання саме цих прийменників. Як порада щодо читання написаного — можна читати вірш у перекладі чи/та оригіналі (хто має таку змогу), а тоді відповідний коментар щодо прийменників тут. Далі потрібно зрозуміти, якої частини вірша стосується коментар, а також обдумати, що суттєве для розуміння він стверджує — чи рідше — заперечує. Таке вдумливе читання допомагає поглибити розуміння і береже від згаданих помилок.
Правильні твердження у творі за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/02082025.html
повʼязані з коментарями, написаними протягом більше, ніж року, під час якого краще зрозумів ідеї, вживання, логіку, навіть особливості вимови, тому зараз доречним є перегляд і виправлення допущених неточностей. Замість виправлення у старих текстах, буду виправляти у нових (уже почав це робити). Тому праця триває, зокрема потрібно розглянути читання протягом близько двох тижнів у серпні-вересні 2024 р., коли не мав доступу до мережі Інтернет. Якщо помічаєте неточності у коментарях за цитованими там посиланнями, то варто переглянути, чи немає новіших щодо того ж читання. Сам список посилань щодо прийменників буду оновлювати за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/02082025.html
щоб зберігати актуальною версію тексту і надалі.
Літургія:
2 Коринтян IV, 2 — 'μὴ περιπατοῦντες ἐν πανουργίᾳ' - 'me peripatountes en panourgia' - не ходячи у хитрощах
. У чому, як.
2 Коринтян IV, 3 — 'ἐν τοῖς ἀπολλυμένοις' - 'en tois apollymenois' - у тих, хто гине
. У кому, серед кого. Тобто йдеться про те, що люди можуть не сприймати Євангеліє, думаючи, що воно закрите
, недоступне
.
2 Коринтян IV, 4 — 'ἐν οἷς' - 'en hois' - у яких
. Тобто про кого йдеться. 'εἰς τὸ μὴ αὐγάσαι τὸν φωτισμὸν τοῦ εὐαγγελίου τῆς δόξης τοῦ Χριστοῦ' - 'eis to me augasai ton photismon tou euangeliou tes doxes tou CHristou' - щоб не просяяло (засяяло) світло Євангелія слави Христа
. Тобто щоб ті люди не пізнали Христа як Спасителя і Царя, Боголюдину та не увірували — мета лукавих духів щодо невіруючих людей, коли вони можуть увірувати у Христа для спасіння.
2 Коринтян IV, 6 — 'ἐκ σκότους' - 'ek skotous' - з темряви
. Звідки. Прийменник 'ek' вказує тут на те, звідки мало засяяти світло за словом Божим. 'ἐν ταῖς καρδίαις ἡμῶν' - 'en tais kardiais hemon' - у наших серцях
. Де. 'ἐν προσώπῳ Χριστοῦ' - 'en prosopo CHristou' - в Особі Христа
. Тобто у Самому Христі. Вірні (люди) пізнають славу Божу у Самому Христі.
Початок читання — про мотивацію апостолів (принаймні значну та значиму її частину) у праці. Також тут Павло неявно дає рецепт
, як не вигоряти
проповідникам Євангелія та Христа, як не втрачати бажання і наснаги, натхнення та спонуки до праці.
Подивімося уважно.
Перше — це пам'ять про Боже милосердя, виявлене у тому, що людина проповідує.
Далі йдеться про те, що заважає, що забирає сили
— таємний сором
(тобто якщо помилкове вчення, є нещирість, хибність), хитрість
(тобто намагання будувати проповідь на суто людських основах, зокрема хитрості, психологічних прийомах, приманках тощо), перекручування Божого Слова
(тобто викривлена передача отриманого від Бога), а також важлива складова для сили проповіді — явленням правди (істини) доручаємо себе кожному сумлінню людському перед Богом
— проповідь потребує довіри проповідника до слухачів, ввіряння себе їм у щирості, відкритості, істинності, правдивості, чесності, проповідь потребує безсторонності, тобто відкритості до всіх людей, поваги до людської гідності, проповідь має торкатися совісті, тобто розуміння добра і зла, зокрема на рівні почуттів, і має здійснюватися перед Богом
— так, наче проповідуєш Самому Богові про Нього Самого і про людей. Так, людина проповідує людям про Бога, але вона має також думати і в зворотному напрямку — проповідувати так, наче проповідуєш Богові про Нього і про людей. Це останнє найбільше вказує на божественність проповіді.
Це виглядає дивним, але без останньої складової проповідь може бути більш-менш уподібнена різним іншим заняттям — наприклад, промові героя, чи лауреата премії. Може бути уподібнена розмові глибоко люблячих і близьких людей. Може бути уподібнена моральному глибокому усвідомленому вибору.
Але проповідь в ідеалі має бути такою, як і у випадку проповіді Богові про Нього Самого і про людей (і це найголовніша її відмінність від усього вищеназваного та подібного).
Наведу ще такий аргумент з психології. Відомо, що найкраще засвоюється та нова інформація, якій людина вчить когось іншого, пояснює комусь ще. Це найкращий з усіх можливих способів вивчити щось добре. Можна думати, що можна у такому випадку пояснювати те… Богові. Так, Бог знає усе, Він не потребує наших пояснень, але спробуйте пояснити Богові, Який знає усе, те, що вчите, якщо це щось добре (з усією значимістю та серйозно).
Дивіться також за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/19082025.html
Далі Павло пише про те, що у християнстві немає таємного знання
, таємного вчення
, воно є відкритим, але людям може заважати прив'язаність до гріхів, яка тут названа богом цього віку
.
Також Павло свідчить про світло благодаті Божої у серцях вірних — яка дає пізнавати Бога у Христі, через Христа.
Про читання з Апостола дивіться також за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/17082023.html
Матфея XXIV, 13 — 'ὁ δὲ ὑπομείνας εἰς τέλος οὗτος σωθήσεται' - 'ho de hypomeinas eis telos outos sothesetai' - хто ж витримає (перетерпить через витривалість) до кінця, той буде спасенним
. Прийменник 'eis' входить тут у сталий вислів.
Матфея XXIV, 14 — 'ἐν ὅλῃ τῇ οἰκουμένῃ' - 'en hole te oikoumene' - у всьому Всесвіті; у всій заселеній людьми території; по всій вселенній (заселеній людьми території)
. Де. Можливі різні варіанти перекладу. Паралельні місця вказують, що зовсім незрозуміло, чи йдеться про частину Землі, чи про космічні простори, і які саме. 'εἰς μαρτύριον πᾶσιν τοῖς ἔθνεσιν' - 'eis martyrion pasin tois ethnesin' - для свідчення усім народам; для свідчення усім язичникам
. Прийменник 'eis' вказує тут на мету. Можливі обидва варіанти перекладу, більше того, з високою імовірністю можна думати, що тут принципової різниці немає, оскільки серед народів майже завжди є певний відсоток язичників.
Матфея XXIV, 15 — 'ἐν τόπῳ ἁγίῳ' - 'en topo hagio' - у святому місці
. Де. Посилання на неясне і загадкове пророцтво Даниїла (Даниїла IX, 27, XI, 31, XII, 11).
Матфея XXIV, 16 — 'τότε οἱ ἐν τῇ Ἰουδαίᾳ' - 'tote hoi en te Ioudaia' - ті, що в Юдеї
. Де.
Матфея XXIV, 17 — 'ἐκ τῆς οἰκίας αὐτοῦ' - 'ek tes oikias autou' - з дому свого
. Тобто звідки забрати.
Матфея XXIV, 18 — 'ὁ ἐν τῷ ἀγρῷ' - 'ho en to agro' - хто в полі (відомому, можливо, власному або як найманий працівник у іншому)
. Де.
Матфея XXIV, 19 — 'οὐαὶ δὲ ταῖς ἐν γαστρὶ ἐχούσαις καὶ ταῖς θηλαζούσαις ἐν ἐκείναις ταῖς ἡμέραις' - 'ouai de tais en gastri ekhousais kai tais thelazousais en ekeinais tais hemerais' - горе ж тим, що мають в утробі (тобто вагітним жінкам) і тим, що годують грудьми, у ті дні
. Де; коли. Це щире співчуття і попередження.
Матфея XXIV, 21 — 'ἀπ’ ἀρχῆς κόσμου' - 'ap arkhes kosmou' - від початку світу
. Прийменник 'apo' вказує тут на початок відліку часу.
Матфея XXIV, 26 — 'ἐν τῇ ἐρήμῳ' - 'en te eremo' - у пустелі
. 'ἐν τοῖς ταμείοις' - 'en tois tameiois' - у таємних кімнатах (які не показують стороннім)
. Де.
Матфея XXIV, 27 — 'ἀπὸ ἀνατολῶν' - 'apo anatolon' - від сходу; зі сходу
. Прийменник 'apo' вказує тут на те, що йдеться про те, що блискавка покидає
схід і стає у світлі видима усіма в усіх напрямках, всюди.
Дивіться про читання з Євангелія за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/14042025.html
Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі!