Слава Ісусу Христу!
🌞
Оскільки у працях, опублікованих за посиланнями:
https://churchandsociety.org.ua/pdf/projects/zbirnyk.pdf
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/17082024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/27112024.html
написано, що вживання прийменників має важливе значення для правильного розуміння важливих і актуальних питань, зокрема питання влади, то пишу коментарі щодо вживання саме цих прийменників. Як порада щодо читання написаного — можна читати вірш у перекладі чи/та оригіналі (хто має таку змогу), а тоді відповідний коментар щодо прийменників тут. Далі потрібно зрозуміти, якої частини вірша стосується коментар, а також обдумати, що суттєве для розуміння він стверджує — чи рідше — заперечує. Таке вдумливе читання допомагає поглибити розуміння і береже від згаданих помилок.
Преподобному Паїсію Святогорцю:
Про часте читання з Апостола дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/29122024.html
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/posts/
Про часте читання з Євангелія дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/21092024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/22052023.html
Літургія:
Римлян VIII, 15 — 'πάλιν εἰς φόβον' - 'palin eis phobon' - знову для страху
. Прийменник 'eis' вказує тут на мету. Дивіться пояснення щодо страху та буття Божими дітьми за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/BesidaNaSlovaCHrystaStrakh.html
'πνεῦμα υἱοθεσίας, ἐν ᾧ κράζομεν, Ἀββᾶ ὁ πατήρ' — 'Pneuma hyiothesias en ho krazomen Abba ho Pater' - Духа усиновлення, у Якому ми голосно кличемо: Авва, Отче!; Духа усиновлення, Яким ми голосно кличемо: Авва, Отче!
. Можливі обидва варіанти перекладу, але перший має перевагу, оскільки другий передбачає певний інструментальний
характер участі Святого Духа, що не є достатньо виправданим. Тут важливий момент, що Дух Святий, поширюючи Свою дію у вірних, дає їм бути Божими дітьми, водночас дає їм Своє звернення до Отця здійснювати як власне, своє. Потрібно памʼятати, що Отець — це власне Ім'я Отця, а не опис чи характеристика стосунків з іншими (за висловом одного відомого богослова: Отець є Отцем для Духа Святого, хоча Дух Святий Йому не Син
), але у контексті усиновлення це Імʼя також характеризує стосунки, вірні стають Божими дітьми.
Римлян VIII, 18 — 'εἰς ἡμᾶς' - 'eis hemas' - у нас; до нас; для нас
. Можливі різні варіанти перекладу, які можуть доповнювати один одного. Прийменник 'eis' вказує тут на прихід, зміну, настання, прибуття Царства Божого у славі.
Римлян VIII, 19 — 'ἡ γὰρ ἀποκαραδοκία τῆς κτίσεως τὴν ἀποκάλυψιν τῶν υἱῶν τοῦ θεοῦ ἀπεκδέχεται' - 'he gar apokaradokia tes ktiseos ten apokalypsin ton hyion tou theou apekdekhetai' - бо старанне очікування творіння (є) явлення синів Божих старанне очікування
. Апостол Павло відповідає на питання, що (кого) чекає творіння. Чекає, бо не повністю реалізує все закладене Богом, тобто спрямоване до Бога. Чому говориться не те, що чекає Самого Бога, а явлення синів Божих? Бо живе творіння прагне близькості з Богом через близькість з близьким до Бога творінням. Можна побачити певну аналогію з тим, що природі краще бути у впорядкованому освітленому місці, в оточенні різноманітних природних складових (цілісний біогеоценоз), ніж приймати багатство сонячного світла без біогеоценозу. Іншими словами, краще бути близькими до Бога разом з іншим творінням, ніж наодинці. Тут йдеться не про глибину стосунків (які творіння, будучи не особистісним тут, тобто наприклад, тварини, не може до кінця вмістити і розуміти, пізнати), а про наповненість життям, тим, чим багата жива природа.
Римлян VIII, 20 — 'τῇ γὰρ ματαιότητι ἡ κτίσις ὑπετάγη, οὐχ ἑκοῦσα ἀλλὰ διὰ τὸν ὑποτάξαντα, ἐφ’ ἐλπίδι' - 'te gar mataioteti he ktesis hypetage oukh ekousa alla dia ton hypotaxanta eph elpidi' - бо марноті (безцільності, тобто стану, коли не досягається високого і великого розвитку, прогресу, поступу, руху вгору, коли не досягається висока мета) творіння стало підкореним не добровільно (не з власного бажання, не як вияв власної волі, усвідомленості, актуалізації та реалізації дарованого та закладеного Богом, задуманого Богом), але через того, хто підкорив у надії
. Дуже глибоке місце з багатьма думками, на яких лише коротко зупинюся. Перша і найпростіша думка — що творіння стало тлінним не тому, що так саме захотіло
, але через того, хто його підкорив
. Тут зовсім неясно, хто ж підкорив творіння неповноті явлення Божого задуму. Можна думати — що це люди, бо вони згрішили (Адам і Єва, потім їх нащадки), але можна також бачити тут Бога, Який підкорив творіння (згадаймо слова Бога у Раю після гріхопадіння людей) стану, коли не здійснюється повний високий Божий задум. Бог підкорив творіння людині, але люди гріхом підкорили творіння тлінню, зазнавши його і самі. Люди не надіялися при цьому на явлення слави дітей Божих (дивіться наступний вірш 21), але Бог запевнив, обіцяв таку надію людям і творінню. Ця Богом дарована, Божа надія є частиною Божого задуму, яка залишилася діяти і після гріха людей. Вона веде до єднання людей і творіння (освячення останнього) з Богом.
Римлян VIII, 21 — 'διότι καὶ αὐτὴ ἡ κτίσις ἐλευθερωθήσεται ἀπὸ τῆς δουλίας τῆς φθορᾶς εἰς τὴν ἐλευθερίαν τῆς δόξης τῶν τέκνων τοῦ θεοῦ' - 'dioti kai aute he ktesis eleutherothesetai apo tes doulias tes phthoras eis ten eleutherian tes doxes ton teknon tou theou' - щодо того, що і саме творіння буде визволене від рабства тління у свободу (для свободи) слави дітей Божих
. Тут важливий неочевидний момент, зокрема про свободу слави дітей Божих
. Це як обіцянка тому, хто поступається зараз, що він чи вона ще переможе. Творіння, ти ще переможеш тління та марноту!
. Слова та місце, які найбільш явно в Писанні спонукають думати і про щось подібне до воскресіння творіння або про тяглість
творіння, коли воно існує все разом
, так що перемога над тлінням останнього нового творіння є загальною перемогою усього творіння — перемога останніх є перемогою всіх. Щодо свободи слави дітей Божих
— один з моїх улюблених висловів Писання — дуже багате та красномовне поєднання — слави настільки багатої та глибокої, що її можна назвати свободою слави. Дивіться про інші місця Писання з цього приводу:
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/posts/
та цитовані там інші посилання.
Ще кілька стислих коментарів.
Про Духа і духа гарно написано за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/BesidaNaSlovaCHrystaStrakh.html
Щодо усиновлення Богові — ключове богословське місце щодо призначення людини — для чого вона сотворена — щоб усі ми стали дітьми Божими за благодаттю як дар Отця творінню через Сина у Святому Духові.
Тому також Ісус Христос поряд з Єдинородним
(як Єдиний Син Божий по природі) називається і Первородним
(народженим Першим серед братів і сестер, які стали також Божими дітьми, але по благодаті, через дар усиновлення чи удочеріння Богові).
Про очікування творінням явлення слави Божої у воскресінні і про саму славу можна краще усього бачити у Воскреслому Ісусі Христі. Писав про те раніше, дивіться за посиланням:
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/posts/
Більше про читання з Апостола дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/BesidaNaSlovaCHrystaStrakh.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/08072023.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/27072024.html
Матфея IX, 10 — 'ἐν τῇ οἰκίᾳ' - 'en te oikia' - у домі
. Де.
Матфея IX, 12 — 'ἰσχύοντες' - 'iskhyontes' - сильні, міцні, здатні
. Підкреслено гріховну неміч людини, водночас це означає, що такі люди, про яких говорить Христос, бажають звільнення від гріха, очищення, переміну життя та подібне. Стосовно Матфея це означає, що той шукав іншого життя, ніж у нього було доти, чому він швидко і рішуче відгукнувся на покликання Ісусом.
Матфея IX, 13 — дивіться також за посиланням:
https://www.instagram.com/p/C5kr6Misfmu/
Більше про читання з Євангелія дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/08072023.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/27072024.html
Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі!