Слава Ісусу Христу!
🌞
Оскільки у праці, опублікованій за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/02082025.html
а ще раніше в інших, опублікованих за посиланнями:
https://churchandsociety.org.ua/pdf/projects/zbirnyk.pdf
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/17082024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/27112024.html
написано, що вживання прийменників має важливе значення для правильного розуміння важливих і актуальних питань, зокрема питання влади, то пишу коментарі щодо вживання саме цих прийменників. Як порада щодо читання написаного — можна читати вірш у перекладі чи/та оригіналі (хто має таку змогу), а тоді відповідний коментар щодо прийменників тут. Далі потрібно зрозуміти, якої частини вірша стосується коментар, а також обдумати, що суттєве для розуміння він стверджує — чи рідше — заперечує. Таке вдумливе читання допомагає поглибити розуміння і береже від згаданих помилок.
Правильні твердження у творі за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/02082025.html
повʼязані з коментарями, написаними протягом більше, ніж року, під час якого краще зрозумів ідеї, вживання, логіку, навіть особливості вимови, тому зараз доречним є перегляд і виправлення допущених неточностей. Замість виправлення у старих текстах, буду виправляти у нових (уже почав це робити). Тому праця триває, зокрема потрібно розглянути читання протягом близько двох тижнів у серпні-вересні 2024 р., коли не мав доступу до мережі Інтернет. Якщо помічаєте неточності у коментарях за цитованими там посиланнями, то варто переглянути, чи немає новіших щодо того ж читання. Сам список посилань щодо прийменників буду оновлювати за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/02082025.html
щоб зберігати актуальною версію тексту і надалі.
Літургія:
1 Коринтян XVI, 7 — 'ἐν παρόδῳ' - 'en parodo' - у проходженні через; мимохідь
. Коли.
1 Коринтян XVI, 8 — 'ἐν Ἐφέσῳ' - 'en Epheso' - в Ефесі
. Де.
1 Коринтян XVI, 11 — 'ἐν εἰρήνῃ' - 'en eirene' - у мирі
. Тобто як. Дивіться про мир гарний вірш за посиланням:
https://www.instagram.com/p/DDr3RwZNM3y/
1 Коринтян XVI, 12 — 'ευκαιρηση' - 'eukairese' - матиме гарну нагоду, гарний час, вільний час
.
Загалом читання про плани Павла та його ближчих співпрацівників стосовно відвідин коринтян. З точки зору віри, повчальний текст стосовно того, що доцільним є враховувати різні обставини, зокрема час та нагоду.
Більше про читання з Апостола дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/28082024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/09082023.html
Матфея XXI, 28 — 'ἐν τῷ ἀμπελῶνι' - 'en to ampeloni' - у винограднику
. Де.
Матфея XXI, 31 — 'τίς ἐκ τῶν δύο' - 'tis ek ton duo' - хто з цих двох
. Прийменник 'ek' тут вказує на вибір з групи з двох людей. 'εἰς τὴν βασιλείαν τοῦ θεοῦ' - 'eis ten basileian tou theou' - у Царство Бога (Боже)
. Куди.
Матфея XXI, 32 — 'ἐν ὁδῷ δικαιοσύνης' - 'en hodo dikaiosynes' - у дорозі праведності; дорогою праведності
. Скоріше другий варіант, оскільки він зрозуміліший граматично. Вказує на спосіб дії, як.
Притча про двох синів. Під синами розуміються різні люди, які мають два різних ставлення до Божої волі, волі Отця.
Питання Хто виконав?
стосується кінцевого результату, оскільки саме він був визначальним. У притчі згода / незгода у синів пов'язана з так званою самоідентифікацією людини — як людина себе пов'язує з Богом, і наскільки це в її очах важливо для неї. Згода означає, що людина вважає себе віруючою та побожною, певною мірою для неї це має значення, вона сама сприймає себе як таку. А незгода — навпаки — означає, що людина сама себе не хоче пов'язувати з Богом, принаймні на якомусь етапі свого життя, тобто відходить від Бога і рухається до гріха чи прямо у гріхах.
Натомість тут далі бачимо важливість покаяння. Грішні люди, які відійшли від Бога і не вважали себе праведними та побожними, навернулися багато через проповідь Іоана Хрестителя, проповідь покаяння, а ось ті, які вважали себе побожними і праведними, цього не хотіли зробити, їм власна самооцінка завадила. Натомість вони отримали другий заклик до покаяння — через бачення ними навернення вочевидь грішних людей, але і те вони не хотіли робити самі, бо не хотіли бачити свої гріхи. І тому в підсумку, що спонукатиме їх до покаяння? А якщо Божою волею є саме покаяння, бо усі грішні, тоді отже, вони і не виконали Божу волю.
Зверну увагу, що з притчі НІЯК НЕ випливає думка, що для спасіння краще спочатку бути грішною людиною. Так, у притчі грішні люди покаялися. Але для цього знадобилася проповідь Іоана Хрестителя (в історії — унікальний випадок, якщо ж більш загально, то знадобився суттєвий поштовх до покаяння). А якщо людина не відчує такий поштовх? Якщо гріх взагалі закриє їй бачення? Тоді її стан ще гірший, ніж тієї, яка погодилася, але не пішла.
Тому притча навчає найперше покаянню, навчає бути відкритими до навернення та покаяння (не шукати якісь особливі поштовхи), а також смиренню — правдивому баченню свого стану і готовності до виправлення. Цим притча подібна до іншого місця з Євангелія, про яке йшлося за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/29072025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/24072023.html
Більше про читання з Євангелія дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/28082024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/09082023.html
Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі!