Слава Ісусу Христу!
🌞
Оскільки у працях, опублікованих за посиланнями:
https://churchandsociety.org.ua/pdf/projects/zbirnyk.pdf
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/17082024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/27112024.html
написано, що вживання прийменників має важливе значення для правильного розуміння важливих і актуальних питань, зокрема питання влади, то пишу коментарі щодо вживання саме цих прийменників. Як порада щодо читання написаного — можна читати вірш у перекладі чи/та оригіналі (хто має таку змогу), а тоді відповідний коментар щодо прийменників тут. Далі потрібно зрозуміти, якої частини вірша стосується коментар, а також обдумати, що суттєве для розуміння він стверджує — чи рідше — заперечує. Таке вдумливе читання допомагає поглибити розуміння і береже від згаданих помилок.
Оскільки завтра велике свято, то рядові читання переносяться на сьогодні, отже, у дужках вказуватиму два читання підряд.
Літургія:
Я переважно цитуватиму посилання нижче з додаванням матеріалу — оскільки коментував минулого року та рік перед тим.
Римлян VII, 2 — 'ἀπὸ τοῦ νόμου τοῦ ἀνδρός' - 'apo tou nomou tou andros' - від закону чоловіка
. Прийменник 'apo' вказує тут на те, що звільнення є повним. Закон і відповідно заповідь пов'язує людину з добром не через неї саму, не в її природі, а додатковим чином, як взірець і зразок дії, як образ того, що бажане Богові і задумано Ним для людини. Закон не є обов'язковим для існування людини, її природи, а даний додатково. Тому людина може бути під дією закону, а може і не бути, що залежить від різних додаткових факторів, зокрема тут — чи живий чоловік і дружина.
Римлян VII, 3 — 'ἐλευθέρα ἐστὶν ἀπὸ τοῦ νόμου' - 'eleuthera estin apo tou nomou' - вільною є від закону
. Прийменник 'apo' вказує тут на те, що свобода від Закону є повною, цілковитою, тобто це не є чимось косметичним
. Згідно щойно написаного вище, людина цілком може існувати без закону, якщо є відповідні умови. Слово свобода
тут має більш природний смисл, без свободи людина не може існувати, вона закладена у саму природу людини, є складовою образу Божого.
Римлян VII, 4 — 'εἰς τὸ γενέσθαι ὑμᾶς ἑτέρῳ' - 'eis to genesthai hymas hetero' - щоб поставити вас Іншому
. Тобто зробити вірних такими, що живують у наближенні до Воскреслого Христа, наближаються до Нього своїм існуванням та життям. Тобто стають воскреслими
дітьми Божими. 'τῷ ἐκ νεκρῶν ἐγερθέντι' - 'to ek nekron egerthenti' - Тому, Хто був воскрешений з мертвих
. Прийменник 'ek' вказує тут на те, звідки відбувся перехід — від мертвих до живих.
Римлян VII, 5 — 'ἦμεν ἐν τῇ σαρκί' - 'emen en te sarki' - були у плоті
. 'τὰ διὰ τοῦ νόμου ἐνηργεῖτο ἐν τοῖς μέλεσιν ἡμῶν' - 'ta dia tou nomou energeito en tois melesin emon' - ті, що через закон (як канал дії чи стану) діяли, звершувалися, були діяльними у членах нас (наших)
. У деяких перекладах стоїть слово походять
, але як видно, в оригіналі його немає. Пристрасті гріховні не походять від закону чи заповіді. Але їх прояви тісно пов'язані із законом та заповіддю, про що далі йдеться детальніше. Узагальнено кажучи іншими словами: те, що виявляють, відкривають, показують, використовують, на що спираються заповідь і закон, те ж саме гріх і пристрасті намагаються використати — і їм це часто вдається — для умертвлення людини. Павло не називає, що це саме таке є, тому його слова звучать парадоксально і загадково. Не можна сказати спрощено, що це свобода, яку використовують і закон, і гріхи. Це неправильно, тому що свобода людини не є буквально саме власне тим, через що діють заповіді та пристрасті, гріхи, хоча вона тут дуже важлива. Думаю, тут мається на увазі те, що і закон, заповідь, і гріх, пристрасті пов'язані з відношеннями людини та усього, зі стосунками, зі ставленням людини до усього. Закон виявляє, яким воно задумане Богом, що потрібно, а гріх і пристрасті навпаки — використовують ставлення людини проти неї самої. Також очевидно важливо підкреслити, що має йтися саме про людське, а не про Боже. Наприклад, гріх не може використовувати Божу благодать, але може викривляти і спотворювати ставлення людини, стосунки людини і благодаті. Закон же у свою чергу також не обмежує благодать і не визначає її. 'εἰς τὸ καρποφορῆσαι τῷ θανάτῳ' - 'eis to karpophoresai to thanato' - щоб приносити плоди (чому?) смерті
. Тобто пристрасті діяли для чого або інакше сказати — куди вони вели.
Римлян VII, 6 — 'ἀπὸ τοῦ νόμου' - 'apo tou nomou' - від Закону
. Прийменник 'apo' вказує тут на те, що звільнення є повним. Дивіться аналогію вище. 'ἀποθανόντες ἐν ᾧ κατειχόμεθα' - 'apothanontes en ho kateikhometha' - умерши у тому, чим були утримувані
. 'ἐν καινότητι πνεύματος καὶ οὐ παλαιότητι γράμματος' - 'en kainoteti pneumatos kai ou palaioteti grammatos' - в оновленні Духа і не у застарілості букви; оновленням Духа і не застарілістю букви
. Можливі обидва варіанти перекладу, перший вказує на те, що оновлення природи, життя та наповнюваність Духом є прямими ознаками і характеристиками життя вірних, а другий — що також вони діляться тим з іншими.
Римлян VII, 8, 11, 17, 18 — 'διὰ τῆς ἐντολῆς' - 'dia tes entoles' - через заповідь
(як канал дії). 'ἐν ἐμοὶ' - 'en emoi' - у мені
. Де. 'χωρὶς γὰρ νόμου' - 'khoris gar nomou' - бо без (окремо від) закону
.
Римлян VII, 9 — 'χωρὶς νόμου' - 'khoris nomou' - без (окремо від) закону
. Якщо немає зразка, взірця, з яким порівнюється життя людини, тоді гріх не може викривити
ставлення. А коли є взірець, тоді можливе співставлення, і можлива як відповідність йому, так і невідповідність.
Римлян VII, 10 — 'ἡ ἐντολὴ ἡ εἰς ζωὴν αὕτη εἰς θάνατον' - 'he entole he eis zoen aute eis thanaton' - та заповідь, яка у життя (як кінцевий пункт призначення руху, як мета руху), та — у смерть (як кінцевий пункт руху)
. Мається на увазі те, що людина у своїй свободі здатна до обох варіантів, а грішачи, обирає другий, гірший. Більше про свободу дивіться за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/BesidaNaSlovaCHrystaStrakh.html
Римлян VII, 11 — 'καὶ δι’ αὐτῆς ἀπέκτεινεν' - 'kai di' autes apekteinen' - і через неї умертвив
(як канал дії). Певною мірою смерть і є невідповідністю Божому задуму, ідеалу, взірцю
. Коли людина віддаляється від взірця, то помирає духовно, а потім і фізично.
Римлян VII, 13 — 'ἀλλὰ ἡ ἁμαρτία, ἵνα φανῇ ἁμαρτία, διὰ τοῦ ἀγαθοῦ μοι κατεργαζομένη θάνατον· ἵνα γένηται καθ’ ὑπερβολὴν ἁμαρτωλὸς ἡ ἁμαρτία διὰ τῆς ἐντολῆς' - 'alla e amartia ina phane amartia dia tou agathou moi katergazomene thanaton ina genetai kath' yperbolen amartolos e amaria dia tes entoles' - але гріх, щоб виявитися гріхом, через (як канал чи засіб дії) добро мені звершив, здійснив смерть, щоб відбулося щось схоже на те, що надмірно, переповнено грішним став гріх через заповідь (як канал чи засіб дії)
. Складне пояснення кількох важливих думок, зокрема тієї, чому гріх власне є неправильним, поганим, гріхом. Дарований Богом людям ідеал є добром, а гріх завдає людям смерть через це добро.
Римлян VII, 14 — 'ὑπὸ τὴν ἁμαρτίαν' - 'hypo ten amartian' - під гріх
. Прийменник 'hypo' тут з аккузативом і вказує тут на те, що людина опиняється нижче
, наче слабша. Тут і у вірші 15 важливо побачити, що дух
та духовне
вказує на те, що дух не обмежується тілесними обмеженнями, тому має більше свободи. Також тут же видно, що ангели, ангельська духовна природа яких тут непрямо згадується через загальне дух
— вони діють так, як хочуть, тобто ангели не є рабами, також видно, чому ті ангели, що впали, не каються — бо вони цілком вільно впали, і тепер не хочуть покаятися. Стосовно творіння дух
виявляє усі можливості творіння, усі сили, усі дари та обдарування. Тому і ми бачимо у обдарованості більше проявів духу, більше свободи.
Римлян VII, 16 — 'σύμφημι' - 'symphemi' - погоджуюся
.
Римлян VII, 18, 21 — 'ἐν τῇ σαρκί μου' - 'en te sarki mou' - у плоті моїй
. Де. 'ἀγαθόν' - 'agathon' - добре
(у широкому смислі, добре загалом, в цілому, в результаті). 'καλὸν' - 'kalon' - прекрасне, добре у вищому смислі, достойне
. Павло каже, що якщо людина не дотягується
до виконання прекрасного, достойного, то не можна сказати, що добро постійно у ній живе
.
Римлян VII, 19, 21 — 'κακὸν' - 'kakon' - зло; щось дійсно погане
(зло
у власному смислі). У 21-му вірші протилежності виявлені найбільше: бажання прекрасного добра і наявність справжнього зла.
Римлян VII, 23 — 'ἕτερον νόμον ἐν τοῖς μέλεσίν μου' - 'heteron nomon en tois melesin mou' - інший закон у членах моїх
. Де. 'ἐν τῷ νόμῳ τῆς ἁμαρτίας' - 'en to nomo tes hamartias' - у законі гріха; законом гріха
. Можливі обидва варіанти перекладу, причому вони суттєво різні за смислом. Перший вказує на те, що той названий інший закон
тобто певна сила, яка полонить
, діючи за певною логікою, спричиняє перебування людини під впливом та дією
гріха. Другий вказує на те, що сам вплив та дія гріха спричиняють ту силу, яка полонить. Можна сказати, що тут певне замкнене коло взаємопідсилення обох законів
.
Римлян VII, 24 — 'τίς με ῥύσεται ἐκ τοῦ σώματος τοῦ θανάτου τούτου;' - 'tis me rysetai ek tou somatos tou thanatou toutou?' - хто визволить мене від цього тіла гріха та смерті?
. Тобто від фізичного тіла, яке піддалося гріху та смерті, тлінню.
Римлян VIII, 1 — 'ἐν Χριστῷ Ἰησοῦ' - 'en CHristo Iesou' - у Христі Ісусі
.
Римлян VIII, 2 — 'ἠλευθέρωσέν σε ἀπὸ τοῦ νόμου τῆς ἁμαρτίας καὶ τοῦ θανάτου' - 'eleutherosen se apo tou nomou tes amartias kai tou thanatou' - визволив тебе від закону гріха і смерті
. Апостол починає вживати слово закон
постійно, тут в уривку маємо закон розуму
, Закон Божий
, закон Духа
, закон гріха
і закон смерті
. А раніше був просто закон
. Власне, тут це те, що є тривкішим, витривалішим, сильнішим, ніж усе те, що може бути зміненим простим зусиллям людини. Образ бажаного добра, названий законом розуму
, не можна просто довільно змінити людині, бо він приваблює її, відображаючи глибину її особистості; Закон Божий
встановлений Богом; закон Духа життя у Христі
— є даром благодаті, яка здатна діяти на всіх; закон гріха і смерті
— схильності до гріха, пристрасті, здатність помирати і сама смерть.
Більше про читання дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/19062023.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/20062023.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/08072024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/09072024.html
Матфея IX, 38 — 'εἰς τὸν θερισμὸν αὐτοῦ' - 'eis ton therismon autou' - у жнива Свої
.Куди.
Матфея X, 5 — 'εἰς ὁδὸν ἐθνῶν' - 'eis hodon ethnon' - у дорогу язичників
. Куди. 'εἰς πόλιν Σαμαριτῶν' - 'eis polin Samariton' - у місто самарійське
. Куди.
Матфея X, 9 — 'εἰς τὰς ζώνας ὑμῶν' - 'eis tas zonas hymon' - у пояси ваші
. Куди.
Матфея X, 10 — 'εἰς ὁδὸν' - 'eis hodon' - у дорогу
. Куди.
Матфея X, 11 — 'εἰς ἣν δ’ ἂν πόλιν ἢ κώμην εἰσέλθητε' - 'eis hen d an polin e komen eiselthete' - а коли зайдете у якесь місто чи село
. Куди. 'τίς ἐν αὐτῇ ἄξιός ἐστιν' - 'tis en aute axios estin' - хто у ньому достойний є
. Де.
Матфея X, 12 — 'εἰς τὴν οἰκίαν' - 'eis ten oikian' - у дім
. Куди.
Матфея X, 14 — 'κονιορτὸν ἐκ τῶν ποδῶν ὑμῶν' - 'koniorton ek ton podon ymon' - порох зі ступень ваших
. Порох не походить від ступень апостолів, але пристав туди раніше, ніж хтось сторонній помітить струшування його з ніг. Тому це з точки зору спостерігача і свідка подій сказано — як це мають бачити люди. Це знак для людей, смисл якого у тому, щоб донести їм свідчення.
Матфея X, 15 — 'ἐν ἡμέρᾳ κρίσεως' - 'en hemera kriseos' - у день суду
. Коли. На Останньому суді.
Більше про читання з Євангелія дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/19062023.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/20062023.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/08072024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/09072024.html
Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі!