Слава Ісусу Христу!
🌞
Оскільки у праці, опублікованій за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/02082025.html
а ще раніше в інших, опублікованих за посиланнями:
https://churchandsociety.org.ua/pdf/projects/zbirnyk.pdf
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/17082024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/12112025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/27112024.html
написано, що вживання прийменників має важливе значення для правильного розуміння важливих і актуальних питань, зокрема питання влади, то пишу коментарі щодо вживання саме цих прийменників. Як порада щодо читання написаного — можна читати вірш у перекладі чи/та оригіналі (хто має таку змогу), а тоді відповідний коментар щодо прийменників тут. Далі потрібно зрозуміти, якої частини вірша стосується коментар, а також обдумати, що суттєве для розуміння він стверджує — чи рідше — заперечує. Таке вдумливе читання допомагає поглибити розуміння і береже від згаданих помилок.
Підготував покращений варіант мого дослідження, презентація якого доступна за посиланням:
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/posts/
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/vystup-2025-hypo-genitive-Romans-XIII_1.pdf
Матеріал дослідження наразі готується до публікації. Маю надію, якщо дасть Бог, пізніше представити повніші результати після виходу публікації.
Сам список посилань щодо прийменників буду оновлювати за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/02082025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/Pryjmennyky.html
крайній — раз або двічі на місяць, щоб зберігати актуальною версію тексту і надалі.
Згадки Стронга (прим. за Стронгом) у перекладі оригінального тексту означають, що слово узято зі словника Стронга, а конкретне значення обране після перекладу та коментаря Google Gemini Fast 3.
Оскільки настав Великий піст, то читання з Нового Завіту замінюються на читання зі Старого Завіту, щоб більше спонукати людей до покаяння.
Оскільки коментую щодо кількох давньогрецьких (койне) прийменників, то Старозавітні читання буду продовжувати коментувати, розглядаючи перший повний переклад на давньогрецьку мову — Септуагінту.
Найбільше читаються книга пророка Ісайї, якого ще називають старозавітним євангелістом
через ясність його пророцтв про Христа, з книги Буття, з якої багато дізнаємося про смисл та потребу в спасінні та про Божу волю, та з книги Притч Соломона, яка є повчальною канонічною книгою, яка покликана підняти людину над буденністю до порогів вічності, приготувати її до вищого через пошук мудрості, а не певних земних здобутків. Усі три книги, як і весь Старий Завіт свідчить про Ісуса Христа, незважаючи на те, що кожна з книг робить це цілком у різний спосіб.
Тема дуже глибока, але потрібно відразу зазначити, що читачі та слухачі Старого Завіту в його часі відрізнялися від сучасних людей. Найсуттєвішою відмінністю було те, що глибина розуміння, особливо розуміння покаяння, навернення, очищення, формувалася у той час, і саме тому читання старозавітних книг найперше відбувається у часі посту, у часі покаяння та підготовки, адже те, з чим стикалися ті люди, також актуальне і зараз.
На 6-му часі:
Ісайї VII, 1 — 'ἐν ταῖς ἡμέραις Αχαζ' — 'en tais hemerais Akhaz' - у дні Ахаза
.
Ісайї VII, 2 — 'εἰς τὸν οἶκον Δαυιδ' — 'eis ton oikon Dauid' - (для) дому Давида
. 'ἐν δρυμῷ ξύλον' - 'en drymo xylon' - дерево у лісі (прим. за Стронгом)
. 'ὑπὸ πνεύματος σαλευθῇ' - 'hypo pneumatos saleuthe' - що хитаються вітром (прим. за Стронгом)
. Прийменник 'hypo' тут з родовим відмінком і вказує на те, що це пасивний стан (що хитає дерево).
Ісайї VII, 3 — 'εἰς συνάντησιν' — 'eis synantesin' - назустріч (прим. за Стронгом)
. Сталий вислів.
Ісайї VII, 4 — 'ἀπὸ τῶν δύο ξύλων τῶν δαλῶν τῶν καπνιζομένων' — 'apo ton duo xylon ton dalon ton kapnizomenon' - від двох залишків димлячих головешок (прим. за Стронгом)
. Прийменник 'apo' вказує на те, що очікуваний вплив тих головешок
насправді не відбудеться, промине без очікуваних наслідків.
Ісайї VII, 6 — 'εἰς τὴν Ιουδαίαν' — 'eis ten Ioudaian' - у Юдею; стосовно Юдеї
. Тобто куди
і проти чого
.
Ісайї VII, 8 — 'ἀπὸ λαοῦ' — 'apo laou' - від народу
. Прийменник 'apo' вказує на те, що йдеться про повне припинення повноцінного існування народу Єфрема.
Ісайї VII, 11 — 'παρὰ κυρίου θεοῦ' — 'para kyriou theou' - від біля Господа Бога
. Прийменник 'para' тут з родовим відмінком. Така ж конструкція вживається щодо ісходження Святого Духа від Отця і людської природи Ісуса Христа. Тут вказує на те, що той знак має бути від дії Святого Духа і стосуватися Боговтілення. Дивіться детальніше за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/Pryjmennyky.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/02082025.html
'εἰς βάθος ἢ εἰς ὕψος' — 'eis bathos e eis hypsos' — у глибину чи у висоту (прим. за Стронгом)
.
Ісайї VII, 14 — 'ἐν γαστρὶ' — 'en gastri' - у животі; в утробі
.
Читання завершується відомим пророцтвом про народження Сина Божого Дівою. А сама описана історія показує, що Господь багато чого не допускає, і Сильний рятувати від суду (ради, змови) людей.
Коли пророк просить просити у Бога знаку, це вказує на підбадьорення, на те, що Господь дає відповідь зараз, а дії матимуть символічне значення. Відсутність бажання Ахаза називається відсутністю сміливості
українською, дерзновения
слов’янською. Звичайний стан людини, яка не наближається рішуче до Бога.
Про Діву пророцтво особливо згадувалося на свято Стрітення у зв’язку з праведним Симеоном — див.:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/02022026.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/15022023.html
— бо за Переданням, він засумнівався у тому, що це буде саме Діва. Згадується і в інших випадках, згадується під час Таїнства Священства.
https://parafia.org.ua/biblioteka/hrystyyanstvo-virovchennya-ta-tradytsiji/zakon-bozhyj/chastyna-tretya-svyaschenna-istoriya-staroho-ta-novoho-zavitu/#toc--13
https://parafia.org.ua/biblioteka/hrystyyanstvo-virovchennya-ta-tradytsiji/zakon-bozhyj/chastyna-pyata-pro-viru-i-zhyttya-hrystyyanske/#toc-----5
Ім’я Еммануїл
прямо перекладається З нами Бог
— настільки багатозначне, що складно навіть просто усе згадати. І назвуть
— у множині — якраз вказує, що люди матимуть багато різних підстав так назвати Ісуса Христа, і у різних людей ці підстави будуть проявлятися по-різному. Навіть більше, оскільки Втілення Сина Божого має значення не лише для людей, і не лише для їх спасіння, нашого спасіння, але і для усього творіння, як про це говориться в Символі віри.
Про читання з Пророків дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/14032025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/10032023.html
На вечірні:
Буття VI, 2 — 'ἀπὸ πασῶν' — 'apo pason' - з усіх
. Прийменник 'apo' вказує на те, що ці дочки були тоді відділені від решти, виділені.
Буття VI, 3 — 'ἐν τοῖς ἀνθρώποις τούτοις' — 'en tois anthropois toutois' - у цих людях
. 'εἰς τὸν αἰῶνα' - 'eis ton aiona' - повік
. Сталий вислів.
Буття VI, 4 — 'ἐν ταῖς ἡμέραις ἐκείναις' — 'en tais hemerais ekeinais' - у ті дні; тими днями
. 'ἀπ’ αἰῶνος' - 'ap aionos' - від віку
. Прийменник 'apo' в його формі перед наступним голосним вказує на початок відліку часу, тобто з давнини
з точки зору сучасників Мойсея (і тим більше — з сучасної).
Буття VI, 5 — 'ἐν τῇ καρδίᾳ αὐτοῦ' — 'en te kardia autou' - у серці Своєму
. Де.
Буття VI, 7 — 'ἀπὸ προσώπου τῆς γῆς ἀπὸ ἀνθρώπου ἕως κτήνους καὶ ἀπὸ ἑρπετῶν ἕως τῶν πετεινῶν τοῦ οὐρανοῦ' — 'apo prosopou tes ges apo anthropou heos ktenous kai apo herpeton heos ton peteinon tou ouranou' - з лиця землі від людини і до звіра і від плазуна до птаха небесного (прим. за Стронгом)
. Перший прийменник 'apo' тут вказує на те, звідки мали бути винищені названі далі творіння, а наступні прийменники 'apo' входять у вислови у смислі початку відліку
.
Дослідники зазначають, що питання велетнів, Божих синів і людських дочок
також загадкове, є різні підходи до тлумачення. Найбільше виділяють два — одне, де під Божими синами дехто розумів ангелів (але це суперечить розумінню ангелів як духів, які не творять чудеса схожі на Втілення Сина Божого), що з огляду на слова у дужках тут, на мою думку, неправильне. Також таке розуміння суперечить словам Ісуса про воскресіння померлих — що ангели не одружуються.
Тим не менше, потрібно пам’ятати, що біси (ангели за природою) можуть за Божим попущенням вкладати
людям злі думки, зокрема і блудні (спокушати).
А друге, більш поширене, і, логічно більш правильне розуміння — що під Божими синами
названі праведні чоловіки, які намагалися берегти віру та благочестя, а людськими дочками
названі жінки з приземленими інтересами
, які не шукали Бога цілком щиро. Відомі від віку велетні
— згадка про легенди про велетнів у різних народів, про епічних героїв. Не підтверджує самі легенди фактично, але вказує на певне реальне їх підґрунтя, що такі особливі люди існували.
Найскладнішим же для розуміння є слова Господа про Його дихання
(перекладено переважно як дух
чи Дух
, але що це за Господній дух
такий? Хіба ангели? І навряд чи це Дух Святий, бо люди були далекі від святості (тілом
). Паралель же з сотворенням людини очевидна — і тут, отже, скоріше всього дихання
, вдихування
життя в людей. Дивіться більше за посиланнями:
https://www.instagram.com/p/DUu7Q2zDW9n/?img_index=1
https://www.instagram.com/p/DT6XeoPAieq/
https://www.instagram.com/p/DT6fS8BAiZV/?img_index=1
Тобто Господь через несвяте життя допустив людям швидше помирати і мати не таке могутнє потомство. 120 років — вік смерті Мойсея, який через зневіру одного разу не увійшов у Землю Обітниці, але по всі роки зберігав і силу, і ясність розуму, а головне був Боговидцем від часу служіння пророка. Але потрібно пам’ятати, що Авраам, наприклад, прожив більше, тобто це не сувора верхня межа
людського віку. Так само, ці слова не можна повністю правильно зрозуміти, якщо неясними є слова про набагато довший вік прабатьків.
Більше про читання з Закону дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/14032025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/10032023.html
Притчі VI, 24 — 'ἀπὸ γυναικὸς ὑπάνδρου καὶ ἀπὸ διαβολῆς γλώσσης ἀλλοτρίας' — 'apo gynaikos hypandrou kai apo diaboles glosses allotrias' - від жінки заміжньої (одруженої) і від обмов (подібних до диявольських) чужинки (тобто чужої дружини) (прим. за Стронгом)
. Прийменник 'apo' вказує на те, що старанно берегтися потрібно від того.
Притчі VI, 25 — 'μηδὲ συναρπασθῇς ἀπὸ τῶν αὐτῆς βλεφάρων' — 'mede synarpasthes apo ton autes blepharon' - не будь захоплений (опанований, узятий силою) від її повік (біля очей) (прим. за Стронгом)
. Прийменник 'apo' вказує на те, що те силуване захоплення насправді не походить від очей, чому очі власне невинні, але винне спокушене серце людини.
Притчі VI, 26 — 'τιμὴ γὰρ πόρνης ὅση καὶ ἑνὸς ἄρτου γυνὴ δὲ ἀνδρῶν τιμίας ψυχὰς ἀγρεύει' — 'time gar pornes hose kai henos artou gyne de andron timias psykhas agreuei' - вартість бо повії така ж, як і однієї хлібини, жінка ж чоловіка вловлює цінну душу (прим. за Стронгом)
. Тут немає тих прийменників, на які звертаю увагу, але думка є така, що заміжня жінка, яка шукає коханця, шукає собі цінну душу
, тобто її цікавлять не стільки гроші, скільки те, якою людиною буде коханець. Але, отже, щоб не потрапити у її пастку, потрібно цінувати свою душу, тобто мати справжню любов до себе. Якщо хто справді цінуватиме свою душу, своє життя, то не стане губити їх з такою жінкою.
Притчі VI, 27 — 'ἐν κόλπῳ' — 'en kolpo' - у лоні (прим. за Стронгом)
.
Притчі VI, 33 — 'εἰς τὸν αἰῶνα' — 'eis ton aiona' - повік
. Сталий вислів.
Притчі VI, 34 — 'ἐν ἡμέρᾳ κρίσεως' — 'en hemera kriseos' - у день суду
. Коли.
Притчі VII, 1 — 'παρὰ σεαυτῷ' — 'para seauto' - біля себе самого
. Прийменник 'para' тут з давальним відмінком і вказує на те, що це мають бути глибоко особисті заповіді, наука, повчання.
Знову актуалізація потреби у мудрості та заповідях, а тоді розлогий опис, чому поганим є перелюб, щоб усіх від нього застерегти.
Метафора вугілля показує, що потрібно мати обережність у стосунках з людьми іншої статі. Це не означає їх боятися (як людина, зазвичай, не боїться вогню, але вміє його контролювати), але вказує на наявну небезпеку.
Обережно, вогонь!
Друга частина читання пояснює різницю між майновими та особистісними гріхами з огляду на можливість їх якось загладити
, компенсувати
.
Гріхи проти особистості не мають матеріальної компенсації
, тому їх потрібно подвійно уникати.
Це не означає, що гріхи не можуть бути прощені, але вони не можуть бути матеріально (і складно сказати, чи якось інакше можуть бути) компенсовані, відшкодовані.
Господь нас від того застерігає.
Щодо теми вірності є гарні твори за посиланнями:
https://www.instagram.com/p/DVQwP6RjaZR/?img_index=1
https://www.instagram.com/p/DT6fS8BAiZV/?img_index=1
https://www.instagram.com/p/DVCdfGWAjqG/?img_index=1
https://www.instagram.com/p/DUu7Q2zDW9n/?img_index=1
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/posts/
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/posts/
Більше про читання з Поетичних книг дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/14032025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/10032023.html
Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі!