Слава Ісусу Христу!
🌞
Оскільки у праці, опублікованій за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/02082025.html
а ще раніше в інших, опублікованих за посиланнями:
https://churchandsociety.org.ua/pdf/projects/zbirnyk.pdf
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/17082024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/12112025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/27112024.html
написано, що вживання прийменників має важливе значення для правильного розуміння важливих і актуальних питань, зокрема питання влади, то пишу коментарі щодо вживання саме цих прийменників. Як порада щодо читання написаного — можна читати вірш у перекладі чи/та оригіналі (хто має таку змогу), а тоді відповідний коментар щодо прийменників тут. Далі потрібно зрозуміти, якої частини вірша стосується коментар, а також обдумати, що суттєве для розуміння він стверджує — чи рідше — заперечує. Таке вдумливе читання допомагає поглибити розуміння і береже від згаданих помилок.
Підготував покращений варіант мого дослідження, презентація якого доступна за посиланням:
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/posts/
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/vystup-2025-hypo-genitive-Romans-XIII_1.pdf
Матеріал дослідження наразі готується до публікації. Маю надію, якщо дасть Бог, пізніше представити повніші результати після виходу публікації.
Сам список посилань щодо прийменників буду оновлювати за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/02082025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/Pryjmennyky.html
крайній — раз або двічі на місяць, щоб зберігати актуальною версію тексту і надалі.
Згадки Стронга (прим. за Стронгом) у перекладі оригінального тексту означають, що слово узято зі словника Стронга, а конкретне значення обране після перекладу та коментаря Google Gemini Fast 3.
Оскільки настав Великий піст, то читання з Нового Завіту замінюються на читання зі Старого Завіту, щоб більше спонукати людей до покаяння.
Оскільки коментую щодо кількох давньогрецьких (койне) прийменників, то Старозавітні читання буду продовжувати коментувати, розглядаючи перший повний переклад на давньогрецьку мову — Септуагінту.
Найбільше читаються книга пророка Ісайї, якого ще називають старозавітним євангелістом
через ясність його пророцтв про Христа, з книги Буття, з якої багато дізнаємося про смисл та потребу в спасінні та про Божу волю, та з книги Притч Соломона, яка є повчальною канонічною книгою, яка покликана підняти людину над буденністю до порогів вічності, приготувати її до вищого через пошук мудрості, а не певних земних здобутків. Усі три книги, як і весь Старий Завіт свідчить про Ісуса Христа, незважаючи на те, що кожна з книг робить це цілком у різний спосіб.
Тема дуже глибока, але потрібно відразу зазначити, що читачі та слухачі Старого Завіту в його часі відрізнялися від сучасних людей. Найсуттєвішою відмінністю було те, що глибина розуміння, особливо розуміння покаяння, навернення, очищення, формувалася у той час, і саме тому читання старозавітних книг найперше відбувається у часі посту, у часі покаяння та підготовки, адже те, з чим стикалися ті люди, також актуальне і зараз.
На 6-му часі:
Ісайї V, 16 — 'ἐν κρίματι' — 'en krimati' — у суді; судом (прим. за Стронгом)
. Можливі обидва варіанти перекладу, причому другий вказує на те, що сам Суд Божий буде проявом Божої величі. 'ἐν δικαιοσύνῃ' - 'en dikaiosyne' - у справедливості; справедливістю (прим. за Стронгом)
. Аналогічно до попереднього.
Ісайї V, 21 — 'ἐν ἑαυτοῖς' — 'en heautois' - у самих собі
. Сталий вислів.
Ісайї V, 24 — 'ὑπὸ ἄνθρακος πυρὸς' — 'hypo anthrakos pyros' - вугіллям вогню (прим. за Стронгом)
. 'ὑπὸ φλογὸς' - 'hypo phlogos' - полумʼям
. Прийменник 'hypo' тут з родовим відмінком і вказує на пасивний стан дієслів тут (чим легко нищиться трава).
Ісайї V, 25 — 'ἐν μέσῳ ὁδοῦ' — 'en meso hodou' - посеред дороги (прим. за Стронгом)
. 'ἐν πᾶσι τούτοις' - 'en pasi toutois' - у всьому тому (прим. за Стронгом)
.
Знову Ісайя пророкує про Божий суд над гріхами, над тим, що стає ідолами, над гордістю та зарозумілістю людей (тут саме над ними, більш конкретно).
Зупинюся на вірші V, 21 — розумний сам у собі і знавці перед самим собою (прим. за Стронгом)
— це про зарозумілість людей, які відкинули Господа, чи то явно, чи неявно.
Фактично, сюди також відноситься стан людей, які замість виявити Божу волю, кажуть: Ми знаємо самі в собі, що добре, а що зле, не хочемо, не будемо нічого казати
, тоді як мали б сказати.
Але хтось скаже: А хіба пророк, коли пророкує великі речі, суд над грішниками, хіба не є тим самим
розумним у власних очах”?.
Але подивімося: якраз не є! По-перше, він ніде не згадує про свою розумність. І пророк цілком свідомий того, що він відкриває не свою мудрість чи розум, а Боже одкровення. І що самі пророки часто не розуміли Божу волю так, як хотілося б. І він не ховає Божу волю від людей, не тримає її у собі, щоб бути розумним у власних очах (для підвищення самооцінки, як би сказали сучасні люди).
Про читання з Пророків дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/12032025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/08032023.html
На вечірні:
Буття IV, 16 — 'ἀπὸ προσώπου τοῦ θεοῦ' — 'apo prosopou tou theou' - від лиця Божого. Прийменник 'apo' вказує на те, що Каїн намагався повністю віддалитися від Бога. 'ἐν γῇ Ναιδ' - 'en ge Naid' -
у землі Нод.
Буття IV, 20 — 'ἐν σκηναῖς' — 'en skenais' - у наметах (прим. за Стронгом). Де.
Буття IV, 23 — 'εἰς τραῦμα' — 'eis trauma' - буквально у рану (прим. за Стронгом), за смислом, який поширений у тлумачів —
через рану. 'εἰς μώλωπα' - 'eis molopa' - буквально
у синяк (прим. за Стронгом), за смислом, який поширений у тлумачів —
через синяк, подряпину. Тут прийменник 'eis' вказує на мотив дії — злочинна помста за порівняно менше зло.
Буття IV, 24 — 'ἐκ Καιν' — 'ek Kain' - з Каїна; за (по причині) Каїна. 'ἐκ δὲ Λαμεχ' - 'ek de Lamekh' -
з Ламеха ж; за (по причині) Ламеха ж. Прийменник 'ek' тут вказує на те, що мотив помсти, на думку Ламеха (убивці), походить від жертви, тобто це міркування, що у злочині жертва виступає причиною, виправданням помсти, що помста виправдана тим, що є жертва. Він не думає про справедливість, а лише про приватні
інтереси. Загалом ситуація показує, що у нащадків Каїна зло лише погіршилося — Ламех через те, що раніше якийсь чоловік його ударив, убив його, а тут хвалиться тим, що він
більш видатний злочинець, бо начебто хтось буде його захищати незрівнянно краще, ніж Бог зберіг життя Каїна.
Учора писав, що у Каїна промислом Божим були нащадки, які мали значення для розвитку суспільства. Більше про те написано у вчорашньому дописі за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/03032026.html
Тепер зупинюся на несподіваній появі інших людей, крім названих поіменно. Питання дійсно неясне і загадкове, про існування та певну необхідність яких писав раніше:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/27022023.html
Загальною думкою з цього приводу є те, що Адам і Єва стали прабатьками для всіх людей. Цим (загальноприйнято) пояснюється і те, що всі люди мають першопочаткову пошкодженість, яка часто називається первородним гріхом. Наприклад, у 50 псалмі Давид каже:
Ось бо в беззаконні зачатий я і в гріхах народила мене мати моя, — хоча він був зачатий і народився звичайним чином (як і переважна більшість людей).
Беззаконням тут названо нечистоту, яка, за Законом Мойсея, виникає при статевих стосунках. А
гріхи матері — матір Давида згрішила за 9 місяців вагітності і не один раз.
Давид виник з середовища, яке
уражене (як хворобою) гріхом і беззаконням. І це стан майже всіх людей.
Але подивімося, Ісус Христос є зачатий без чоловіка, там не було і беззаконня. Пречиста Матір, Пренепорочна Діва, хоча і не безгрішна, але Пречиста, у Неї не було ніякої провини перед Богом. Але Ісус прийняв, незважаючи на Свою чистоту та безгрішність, стан пошкодженості природи — і разом з ним здатність страждати і померти, що і зробив за нас на хресті. Звідси (не такий очевидний) висновок: щоб наслідки гріхопадіння перейшли на людей, їм не обов’язково бути зачатими і народитися у середовищі, ураженому гріхом.
Інший приклад: стан творіння після гріхопадіння, крім самих людей — воно, за згаданими вчора словами апостола Павла підкорилося тлінню
через людину (Римлян VIII). Але тварини, не будучи в повній мірі вільними, не будучи особистостями, також і не грішать. Але і їх стан змінився.
Ще один приклад: Павло каже: Як у Адамі всі вмирають, так і у Христі усі оживуть. Але останнє не потребує народитися від Ісуса, бути Його тілесними нащадками. Логічно, що і для першого, щоб уся думка була істинною, не обов’язковим є і народження від Адама і Єви за тілом, як Давид, щоб померти.
Ще один приклад: щоб бути дітьми Авраама за обітницею, спадкоємцями обітниці, як каже апостол Павло, зовсім необов’язково бути нащадками Авраама за плоттю. Але наслідуючи його віру, люди за благодаттю Божою наслідують і Божі обітниці.
Необов’язковість означає, що не можна з усією певністю стверджувати, що Писання і віра
зобов’язують думати, що всі люди є прямими нащадками Адама і Єви для того, щоб мати усі наслідки гріхопадіння.
І тим не менше, думка, що всі люди дійсно нащадки Адама і Єви за тілом, цілком природна, і її не можна заперечувати на основі Писання. Важливим аргументом також є те, що якби були якісь інші люди, крім Адама і Єви та їх безпосередніх нащадків, то вони:
, хоча, можливо, не одночасно), але про це не пишеться,
Більше того, ці люди б так чи інакше мали б жити поза Раєм з самого початку (інакше, про них і про Рай мало бути сказано окремо), і якщо так, то чому вони мали бути його позбавлені, тоді як Адам і Єва мали б мати від Бога привілейоване становище бути оселеними в Раю (?).
Усі ці міркування (а також можуть бути інші) показують, що ми недостатньо знаємо історію світу того часу.
Повертаючись до самого сьогоднішнього уривка, скажу, що Адам і Єва також народили, крім трьох згаданих на ім’я синів, ще інших синів і дочок (Буття V, 4), і що серед вірних загальнопоширено вважається, що Господь у той час дозволяв синам і дочкам між собою одружуватися, оскільки не було іншого способу продовження роду, і при цьому Господь таємничо беріг їх від можливих генетичних мутацій та різних тілесних хвороб, які бувають при народженні дітей від близьких родичів.
На цьому зупинюся, продовження, дасть Бог, напишу згодом.
Більше про читання з Закону дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/12032025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/08032023.html
Притчі V, 15 — 'ἀπὸ σῶν ἀγγείων καὶ ἀπὸ σῶν φρεάτων' — 'apo son angeion kai apo son phreaton' - зі своєї посудини і зі свого колодязя (прим. за Стронгом). Прийменник 'apo' вказує на те, що це дари.
Притчі V, 16 — 'ἐκ τῆς σῆς πηγῆς' — 'ek tes ses peges' - з твого джерела (прим. за Стронгом). Прийменник 'ek' вказує на те, звідки ті води. 'εἰς δὲ σὰς πλατείας' - 'eis de sas plateias' -
у твої вулиці; на твої вулиці (прим. за Стронгом). Тобто
куди.
Притчі V, 18 — 'συνευφραίνου μετὰ γυναικὸς τῆς ἐκ νεότητός σου' — 'syneuphrainou meta gynaikos tes ek neotetos sou' - разом радій з дружиною, що з молодості (юності) твоєї (прим. за Стронгом). Прийменник 'ek' вказує на те, що той шлюбний союз розпочався у молодості чи юності.
Притчі V, 19 — 'ἐν παντὶ καιρῷ' — 'en panti kairo' - в усякий час; в усяку пору (тобто фактично — тоді, коли
настає, надходить, здійснюється час). 'ἐν γὰρ τῇ ταύτης φιλίᾳ' - 'en gar te tautes philia' -
бо у тій любові; бо тією любовʼю. Можливі обидва варіанти перекладу. Слово
philia вжите тут вказує на емоційну близькість, тобто тут на глибокі любовні стосунки між люблячим подружжям.
Притчі V, 21 — 'εἰς δὲ πάσας τὰς τροχιὰς' — 'eis de pasas tas trokhias' - для всіх ободів колеса; для всіх шляхів (прим. за Стронгом). Тут може бути за смислом також думка про те, що навіть повторювані часті дії та події, які, здається, нічого не приносять (
колесо), Господь може зробити цінними, наповнити змістом (
прямими).
Притчі V, 23 — 'ἐκ δὲ πλήθους τῆς ἑαυτοῦ βιότητος' — 'ek de plethous tes heautou biotetos' - з наповненого (переповненого, максимально насиченого) свого життя (прим. за Стронгом). Тобто загине, покинувши своє життя.
Притчі VI, 3 — 'εἰς χεῖρας κακῶν' — 'eis kheiras kakon' - у злі руки. Тобто потрапив у погану ситуацію.
Соломон у читанні продовжує тему вірності, дивіться учорашні коментарі з теми:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/03032026.html
На початку VI глави йдеться вже про поруку за друга — інша практична тема. Соломон навчає обачності та мудрості — не треба думати, що можна легко поручитися за майбутнє, а отже, і за когось, зокрема за друга.
Дати руку ворогові — це фактично, втратити контроль над діями, і людина дійсно, навіть будучи доброю, чесною, справедливою та інше, не може повністю контролювати друзів, не може контролювати майбутнє і, отже, має бути вкрай обачною у таких випадках. І важливо, якщо все ж слово дане, то потрібно подбати про його виконання (3 вірш).
Стосовно теми справжнього кохання та вірності, які розглядаються у першій частині читання, є гарні твори за посиланнями:
https://www.instagram.com/p/DVQwP6RjaZR/?img_index=1
https://www.instagram.com/p/DT6fS8BAiZV/?img_index=1
https://www.instagram.com/p/DVCdfGWAjqG/?img_index=1
https://www.instagram.com/p/DUu7Q2zDW9n/?img_index=1
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/posts/
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/posts/
Більше про читання з Поетичних книг дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/12032025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/08032023.html
Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі!