Христос Воскрес!
🌞
Оскільки у праці, опублікованій за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/02082025.html
а ще раніше в інших, опублікованих за посиланнями:
https://churchandsociety.org.ua/pdf/projects/zbirnyk.pdf
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/17082024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/12112025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/27112024.html
написано, що вживання прийменників має важливе значення для правильного розуміння важливих і актуальних питань, зокрема питання влади, то пишу коментарі щодо вживання саме цих прийменників. Як порада щодо читання написаного — можна читати вірш у перекладі чи/та оригіналі (хто має таку змогу), а тоді відповідний коментар щодо прийменників тут. Далі потрібно зрозуміти, якої частини вірша стосується коментар, а також обдумати, що суттєве для розуміння він стверджує — чи рідше — заперечує. Таке вдумливе читання допомагає поглибити розуміння і береже від згаданих помилок.
Підготував покращений варіант мого дослідження, презентація якого доступна за посиланням:
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/posts/
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/vystup-2025-hypo-genitive-Romans-XIII_1.pdf
Матеріал дослідження наразі готується до публікації. Маю надію, якщо дасть Бог, пізніше представити повніші результати після виходу публікації.
Сам список посилань щодо прийменників буду оновлювати за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/02082025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/Pryjmennyky.html
крайній — раз або двічі на місяць, щоб зберігати актуальною версію тексту і надалі.
Згадки Стронга (прим. за Стронгом) у перекладі оригінального тексту означають, що слово узято зі словника Стронга, а конкретне значення обране після перекладу та коментаря Google Gemini Fast 3.
Від Пасхи розпочинається новий цикл Біблійних читань, фактично богослужбовий
Новий рік. Хоча церковний рік починається у вересні, що пов'язано з давньою Римською державою.
Також від Пасхи до П'ятидесятниці відлік тижневих днів розпочинається Воскресними днями, неділями, оскільки воскресіння є початком і вічністю оновленого життя (відомий образ восьмого дня, який є і першим, подібно як і вічне Царство Боже багато хто називає восьмим вічним днем (шість днів творіння, сьомий зараз і восьмий — Царство Боже), в якому не буде заходу сонця, бо Сонцем буде Господь, див.: Одкровення XXII, 3-5; Матфея XIII, 43; XVII, 2).
Літургія:
Діяння I, 12 — 'εἰς Ἱερουσαλὴμ ἀπὸ ὄρους τοῦ καλουμένου ἐλαιῶνος' — 'eis Hierousalem apo oros tou kaloumenou elaionos' - у Єрусалим з гори, що зветься Оливною (Елеон)
. Прийменник 'eis' вказує тут на місце та прибуття до пункту призначення, а прийменник 'apo' вказує тут на те, що учні повністю зійшли з території Оливної гори.
Діяння I, 13 — 'εἰς τὸ ὑπερῷον' — 'eis to hypeoon' - у горницю; у верхню кімнату (у будинку з кількома поверхами)
.
Діяння I, 15 — 'ἐν ταῖς ἡμέραις ταύταις' — 'en tais hemerais tautais' - у ті дні; тими днями
. 'ἐν μέσῳ τῶν ἀδελφῶν' - 'en meso ton adelphon' - посеред братів
. Тобто де.
Діяння I, 17 — 'ἐν ἡμῖν' — 'en hemin' - у нас
.
Діяння I, 21 — 'ἐν παντὶ χρόνῳ' — 'en panti khrono' - у всі часи; повсякчас
. Сталий вислів. Мається на увазі загалом постійно, а не невідлучно і всюди.
Діяння I, 22 — 'ἀπὸ τοῦ βαπτίσματος Ἰωάννου' — 'apo tou baptismatos Ioannou' - від хрещення Іоана (Предтечі)
. Тобто від початку публічної діяльності дорослого Ісуса. Прийменник 'apo' вказує тут на початок відліку часу. 'ἀνελήμφθη ἀφ’ ἡμῶν' - 'anelemphthe aph hemon' - вознісся від нас
. Прийменник 'apo' в його формі перед наступним 'he' вказує тут на те, що Христос видимо віддалився від учнів тілом і душею, не залишивши їх при цьому Своєю спасительною та освячуючою присутністю, як і обіцяв. Дивіться також матеріал за посиланням:
https://www.instagram.com/p/DWeMiPGDdnm/?img_index=1
і написане за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/10042026.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/09042026.html
Діяння I, 24 — 'ἐξελέξω ἐκ τούτων τῶν δύο ἕνα' — 'exelexo ek touton ton duo hena' - вибрав Собі з цих двох одного
. Прийменник 'ek' вказує тут на те, що йдеться про представника з двох. Дієслово спільнокореневе до слова Церква
, що також вказує на те, що йдеться про Церкву, а також є паралеллю до слів Христа, що багато покликаних, але мало обраних
. Дивіться також:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/27112024.html
Діяння I, 25 — 'ἀφ’ ἧς παρέβη Ἰούδας' — 'aph hes parebe Ioudas' - від нього переступив Іуда (тобто відпав через важке падіння у гріх)
. Прийменник 'apo' в його формі перед наступним 'he' вказує тут на те, що Іуда зовсім перестав бути апостолом, втратив повністю належність навіть до учнів Ісуса загалом. 'εἰς τὸν τόπον τὸν ἴδιον' - 'eis ton topon ton idion' - у власне місце
. Тобто куди. Оскільки однією з причин падіння Іуди було те, що він використовував спільні гроші для своїх власних, приватних
інтересів, то саме про таке ставлення Іуди апостол Петро тут каже. Не йдеться про якесь визначення наперед, призначення, долю, фатум чи подібне.
Наведу тут свідчення віри щодо випадковостей, яке було написане 2023 року і присвячене світлій памʼяті Huub Oosterhuis (
https://www.facebook.com/profile.php?id=100011682977942
)
Історія обрання 12-го апостола після Вознесіння Господнього на місце Юди Іскаріотського, зрадника, який загинув. Цим 12-им апостолом став святий Маттій (Матфій), не плутати з апостолом та євангелістом Матфеєм (Матвієм), їх імена відрізняються в оригіналі. Пам'ять цього новообраного апостола з 12-ти 09 серпня.
Число 12 важливе, оскільки стільки є племен Ізраїля, а число найближчих до Ісуса апостолів відповідає цьому числу. Також у жертвоприношенні Іллі бачимо, що число 12 важливе, а це жертвоприношення є зокрема і прообразом П'ятидесятниці.
Вибір здійснюється не голосуванням, а жеребом, оскільки покликання 12 апостолів відбувалося Самим Господом Ісусом, Богом, а не людьми, то і обрання 12-го апостола мало відбутися Самим Богом.
Юдеї того часу вважали, що випадкові події відбуваються так, що у них Себе може явно являти Господь. Тому жереб був способом побачити волю Божу.
Потрібно сказати, що християни від часів П'ятидесятниці повніше розуміють цю думку.
Я викладу далі мої міркування з цього приводу, у сміливій надії, що вони від Бога.
Ми віримо, що все, що відбувається, відбувається або згідно Божої волі (і тоді воно є добрим), або з попущення Божого (і тоді Бог цього не хоче, але допускає, щоб здійснилася свобода творіння).
Ми віримо, що те, що ми вважаємо випадковим, відомо Богові наперед. Випадковість як така створена Богом, є одним з Його творінь, бо Сам Бог не діє випадково, але завжди осмислено та свідомо.
Можна так міркувати, що Божа свобода не обмежується випадковістю (творінням), але існує, і тому Бог свобідно, вільно знає, що відбудеться, навіть тоді, коли діє випадковість як творіння.
Більше того, Божа дія може бути цілком таємною і неявною для творіння, якщо Господь цього хоче, і тоді немає жодного способу відрізнити, де діє суто творіння (випадковість, але результат якої Богові відомий наперед), а де Він втручається і забезпечує той чи інший результат. Неможливо сказати, якщо Бог не відкриває цього Сам. Це також проливає світло на те, як Господь може творити деякі Свої чудеса.
Коли Церква (тут зібрання вірних, апостолів та Божої Матері) звертається до Господа, то Він відповідає на молитву тим чи іншим чином. Тоді, якщо немає якихось заперечень, можна думати, що випадковість стає насправді Божою дією (тобто вона вже не є власне лише випадковістю, але під її виглядом діє Сам Бог). І так був обраний Маттій (Матфій) на місце Юди Іскаріотського.
Більше про читання дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/21042025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/17042023.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/06052024.html
Іоана I, 18 — 'ὁ μονογενὴς υἱὸς ὁ ὢν εἰς τὸν κόλπον τοῦ πατρός' — 'ho monogenes hyios ho on eis ton kolpon tou patros' - Єдинородний Син [Бог, дивіться далі нижче], Сущий в лоно Отця
. Прийменник 'eis' тут незвичний, оскільки вказує або на рух до лона Отця (тобто куди, що незвично, адже Він там і так Є), або на певну неусталеність, рух в лоні Отця (наче вказуючи на рухи ненародженого немовляти в утробі матері). Перший варіант означає, що Христос Собою являє Отця так, щоб вірні могли наблизитися до лона Отця, тобто у випадку з людьми це означає — наблизитися до стану лЮбих Божих дітей, про яких Бог з ніжністю та ласкою турбується особливо. З цього приводу дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/21022026.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/01032025.html
Другий варіант вказує на те, що, як мати глибше пізнає свою ненароджену дитину і спілкується з нею через прислухання до її рухів, так і Одкровення Боже у Сині має таку ж силу та глибину близькості до Отця, як у цієї матері та її дитини.
Не бачив
— буквально не вдивлявся уважно, не розглядав в обличчя як близьку людину — Бога
(тобто Отця, у більшості Новозавітних текстів під Богом
мається на увазі саме Отець). Також продовження — буквально показав дорогу, привів до
Отця. Ісус дав людям можливість вдивлятися в обличчя Бога як близького Друга
, як Своє, так і Отця, і Духа, Він же ж і показав дорогу в Самому Собі.
Дивіться також інше місце, де пояснюються подібні слова.
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/20022023.html
Ці слова, взагалі кажучи, не стосуються в першу чергу старозавітних заборон зображати Бога, а мають інший первісний смисл. Тому марні спроби їх застосування проти шанування святих ікон.
Також тут є відоме різночитання, яке Google Gemini Pro пояснює таким чином (я вніс уточнення щодо Христа в кінці)
https://gemini.google.com/share/d8a6443a6fea
Різниця між перекладами Іоана 1:18 — «Єдинородний Бог» (в деяких сучасних перекладах) та «Єдинородний Син» (у традиційних) — це одне з найвідоміших і найважливіших питань текстології Нового Заповіту.
Ця розбіжність виникла не через помилку перекладачів, а через те, що до нас дійшли різні стародавні грецькі рукописи, які містять різні слова в цьому вірші.
Ось детальне пояснення того, як виникли ці два варіанти та що за ними стоїть.
1. Дві традиції стародавніх рукописів
Оригінали біблійних текстів (автографи) не збереглися, але ми маємо тисячі їхніх рукописних копій. У випадку з Іоана 1:18 вони розділилися на два табори:
1) Варіант «Єдинородний Бог» (грец. μονογενὴς θεός — monogenēs theos)
Цей варіант міститься в найдавніших і, на думку більшості сучасних учених, найавторитетніших рукописах так званого Олександрійського типу. Сюди входять папіруси P66 та P75 (датуються близько 200 року н.е.), а також знамениті Синайський та Ватиканський кодекси (IV століття). Сучасні критичні видання грецького Нового Заповіту (Nestle-Aland / UBS) вважають саме цей варіант оригінальним.
2) Варіант «Єдинородний Син» (грец. ὁ μονογενὴς υἱός — ho monogenēs hyios)
Цей варіант з'являється в пізніших рукописах Візантійського типу (текст більшості), а також у латинській Вульгаті. Саме цей текст став основою для Textus Receptus (Загальноприйнятого тексту), з якого робилися класичні переклади Біблії з XVI по XIX століття.
2. Чому переписувачі змінили текст? (Правило «складнішого читання»)
У біблійній текстології існує правило: Lectio difficilior potior (перевага віддається складнішому читанню). Коли вчені бачать дві версії тексту, вони запитують себе: «Який з варіантів переписувач міг би змінити з більшою ймовірністю?»
Фраза «Єдинородний Бог» є унікальною, незвичною і теологічно вражаючою. Вона більше ніде не зустрічається в Новому Заповіті.
Натомість фраза «Єдинородний Син» є дуже звичною для Іоана (вона зустрічається в Іоана 3:16, 3:18 та 1 Іоана 4:9).
Учені вважають, що ранні християнські переписувачі, зустрічаючи незвичне словосполучення «Єдинородний Бог», підсвідомо (або свідомо) «виправляли» його на більш звичне «Єдинородний Син», адаптуючи текст до того, як він звучить у знаменитому вірші Іоана 3:16. Зворотний процес (коли переписувач замінив би популярного «Сина» на незвичного «Бога») є вкрай малоймовірним.
3. Лінгвістичний нюанс слова «Єдинородний»
Грецьке слово μονογενής (monogenēs) традиційно перекладається як «єдинородний», але його етимологія складається з monos (єдиний, один) та genos (рід, вид, категорія).
Сучасні лінгвісти зазначають, що точнішим перекладом цього слова є «унікальний», «єдиний у своєму роді» або «той, хто не має аналогів». Тому комбінація monogenēs theos буквально означає «Унікальний Бог» або «Єдиний у своєму роді Бог», підкреслюючи абсолютну унікальність Христа і Його безпрецедентний зв'язок з Отцем.
Як це відображено в перекладах:
1) Переклади, що базуються на пізніх рукописах (Textus Receptus): Використовують «Син». Сюди належить класичний переклад короля Якова (KJV), синодальний переклад, а також переклад Івана Огієнка («Єдинородний Син, що в лоні Отця, Той Сам виявив Був») та Івана Хоменка.
2) Переклади, що базуються на найдавніших рукописах (Критичний текст): Використовують «Бог». Наприклад, сучасний український переклад Рафаїла Турконяка, який робився з давніх текстів, звучить так: «Бога ніхто ніколи не бачив. Єдинородний Бог, Який у лоні Отця, — Він і виявив». Деякі західні переклади (наприклад, NIV) передають цю думку концептуально: «Єдиний і неповторний Син, Який сам є Богом».
Підсумок:
Розбіжність існує через те, що різні перекладачі спиралися на різні покоління манускриптів. Сучасна наука вважає, що Іоан спочатку написав шокуюче і глибоке «Єдинородний Бог», аби замкнути коло прологу (який починається в 1:1 зі слів «…і Слово було Бог»), але пізніші переписувачі згладили цей текст до більш звичного «Єдинородного Сина». Теологічно обидва варіанти є правильними в контексті християнського віровчення, але перший сильніше підкреслює божественну природу Христа.
Іоана I, 19 — 'ἐξ Ἱεροσολύμων' — 'ex Hierosolymon' - з Єрусалиму
. Тобто звідки.
Іоана I, 23 — 'ἐν τῇ ἐρήμῳ' — 'en te eremo' - у пустелі
. Відоме пророцтво Ісайї, яке до того ж допускає два прочитання через відсутність розділових знаків.
Зробіть прямими
— тобто щодо напрямку, а не поверхні, тобто дорога може бути гористою, але має прямо вести до Бога. Пророцтво Ісайї XL, 3. Відоме місце, де відсутність розділових знаків веде то подвійності значення: може бути як хто кличе: У пустелі зробіть прямими дороги Господу!
— так і — хто кличе в пустелі: Зробіть прямими дороги Господу!
. Історично в Іоані збулося переважно друге, але період очищення людини від гріха часом схожий на пустелю, тому і перше також має свій смисл.
Іоана I, 26 — 'βαπτίζω ἐν ὕδατι' — 'baptizo en hydati' - хрещу водою; хрещу у воді. Можливі обидва варіанти перекладу. Потрібно розуміти, що сказав Іоан Хреститель. Зміст його слів стає зрозумілим у контексті вірша 17. Іоан є своєрідним
мітстком між Старим і Новим Завітом, але в розумінні приготування. Його занурення у воду не є Таїнством, чому він каже про свою недостойність, але його дії є необхідним приготуванням.
Щоб Я не прийшов і не вразив увесь край… (виконання Закону Мойсея, хоча угодне Богові і достойне хвали, ще не є спасительним, а ось невиконання веде до гріхів, про що багато свідчить апостол Павло), як Господь каже у Старозавтніх пророків. Так, між прийняттям благодаті та виконанням Закону є ще
підготовча ланка, яка подібна діям Предтечі Господнього. Можна назвати ці дії
людською духовністю в тому сенсі, що це ще не є благодать, але людська духовна і тілесна підготовка до неї. Тому Іоана можна вважати своєрідним образом (іконою) людських зусиль у підгтовці до зустрічі з Господом. І що важливо, покликання і задум цих дій —
з неба, тобто від Бога, про що ясно свідчить і Сам Христос у розмові з книжниками та фарисеями, і також Хрещення Христа від Іоана в Йордані. Ці людські дії, будучи
з неба, потребують належного визнання і шани.
Іоана I, 28 — 'ἐν Βηθανίᾳ' — 'en Bethania' - у Вифанії. Де.
Більше про читання дивіться за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/21042025.html
Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі!