Слава Ісусу Христу!
🌞
Оскільки у праці, опублікованій за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/02082025.html
а ще раніше в інших, опублікованих за посиланнями:
https://churchandsociety.org.ua/pdf/projects/zbirnyk.pdf
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/17082024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/12112025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/27112024.html
написано, що вживання прийменників має важливе значення для правильного розуміння важливих і актуальних питань, зокрема питання влади, то пишу коментарі щодо вживання саме цих прийменників. Як порада щодо читання написаного — можна читати вірш у перекладі чи/та оригіналі (хто має таку змогу), а тоді відповідний коментар щодо прийменників тут. Далі потрібно зрозуміти, якої частини вірша стосується коментар, а також обдумати, що суттєве для розуміння він стверджує — чи рідше — заперечує. Таке вдумливе читання допомагає поглибити розуміння і береже від згаданих помилок.
Підготував покращений варіант мого дослідження, презентація якого доступна за посиланням:
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/posts/
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/vystup-2025-hypo-genitive-Romans-XIII_1.pdf
Матеріал дослідження наразі готується до публікації. Маю надію, якщо дасть Бог, пізніше представити повніші результати після виходу публікації.
Сам список посилань щодо прийменників буду оновлювати за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/02082025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/Pryjmennyky.html
крайній — раз або двічі на місяць, щоб зберігати актуальною версію тексту і надалі.
Літургія:
2 Солунян II, 13 — 'ἠγαπημένοι ὑπὸ κυρίου' — 'egapemenai hypo kyriou' - улюблені Господом
. Прийменник 'hypo' тут з родовим відмінком і вказує на пасивний стан дієприкметника. 'ἀπ’ ἀρχῆς' - 'ap arkhes' - від початку
. Прийменник 'apo' в його формі перед наступним голосним вказує на початок відліку часу. 'εἰς σωτηρίαν ἐν ἁγιασμῷ πνεύματος καὶ πίστει ἀληθείας' - 'eis soterian en hagiasmo pneumatos kai pistei aletheias' - для спасіння в освяченні Духа та істинній вірі; для спасіння освяченням Духа та істинною вірою
. Можливі обидва варіанти перекладу. Слова про обрання можна зрозуміти правильно лише як паралель з покликанням і обранням апостолів. Не рішення апостолів зробило їх апостолами, але Боже рішення, після якого вони змогли відповісти згодою, прийнявши це Боже рішення. Звичайно, без згоди та дії кожного з них, жоден не став би апостолом, але тут підкреслюється те, що без Божого рішення ніхто з них не став би апостолом. Як Христос каже: Не ви обрали Мене, але Я обрав вас і настановив
. При цьому для обрання Божого стосовно апостолів вжито інше грецьке слово. Тут же вжито рідкісне, яке близьке за значенням до надавати перевагу
. Можна думати, що подальші слова, а також сам факт адресування солунянам кількох листів свідчить про значимість їх громади у діяльності апостола Павла, тому вживання ідеї обрання Богом
переплетене з думкою про особливу роль Церкви в Солуні стосовно питань, щодо яких написане послання. Загалом це означає, що солуняни через Послання та працю апостола Павла узяли особливу участь, яка була промислительно для них приготована Богом, у вирішенні питань, про які йде мова. Загалом же ці слова мають значення стосовно якихось особливих подій.
2 Солунян II, 14 — 'εἰς ὃ' — 'eis ho' - до чого
. Прийменник 'eis' тут вказує за смислом на напрямок дії. 'εἰς περιποίησιν' - 'eis peripoiesin' - для отримання
. Тут прийменник 'eis' вказує на мету дії.
2 Солунян II, 16 — 'ἐν χάριτι' — 'en khariti' - у благодаті; благодаттю
. Можливі обидва варіанти перекладу.
2 Солунян II, 17 — 'ἐν παντὶ ἔργῳ καὶ λόγῳ ἀγαθῷ' — 'en panti ergo kai logo agatho' - у всякому доброму ділі та слові; усяким добрим ділом і словом
. Можливі обидва варіанти перекладу, що доповнюють один одного.
2 Солунян III, 2 — 'ἀπὸ τῶν ἀτόπων καὶ πονηρῶν ἀνθρώπων' — 'apo ton atopon kai poneron anthropon' - від людей не на своєму місці та злих
. Прийменник 'apo' вказує на повне та цілковите звільнення.
2 Солунян III, 3 — 'ἀπὸ τοῦ πονηροῦ' — 'apo tou ponerou' - від злого; від лукавого
. Мається на увазі злий за результатами, у підсумку
, отже, також може бути лукавий
(оманливо добрий). Аналогічно до попереднього.
2 Солунян III, 4 — 'ἐν κυρίῳ' — 'en kyrio' - у Господі
. Тобто надією є Сам Господь, але також Він є безпечним Пристановищем для надії, Оселею миру та певності.
2 Солунян III, 5 — 'εἰς τὴν ἀγάπην τοῦ θεοῦ καὶ εἰς τὴν ὑπομονὴν τοῦ Χριστοῦ' — 'eis ten agapen tou theou kai eis ten hypomonen tou CHristou' - до любові Божої та терпеливості Христа
. Прийменник 'eis' тут вказує на напрямок спрямування.
Апостол Павло бажає солунянам бути зміцненими та порадуваними від Бога, також просить їх про молитви.
Зупинюся на вірші III, 5 — Господь спрямує ваші серця
— означає так діятиме благодаттю на серця людей, щоб вони наближалися до Божої (Отчої) любові та Христової терпеливості. Серця людей водночас залишаються вільними, Бог не забирає і не применшує свободу людей, але спонукає, дає, зміцнює, наповняє, обдаровує, врозумляє, скеровує тощо.
Також Павло дякує Богові за віру та вірність солунян, а також хвалить їх і каже триматися переданого від апостолів. Передане від апостолів має назву апостольського Передання
.
Більше про читання з Апостола дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/12122024.html
https://churchandsociety.org.ua/pdf/projects/zbirnyk.pdf
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/23112023.html
Луки XIII, 1 — 'ἐν αὐτῷ τῷ καιρῷ' — 'en auto to kairo' - у той самий час
. Сталий вислів.
Луки XIII, 2, 4 — 'παρὰ πάντας' — 'para pantas' - до близькості з усіма
. Прийменник 'para' тут з аккузативом, за смислом означає, щось не зовсім ясне, включає і порівняння, співставлення, і водночас включення у групу усіх галілеян або усіх мешканців Єрусалиму. Гарно передає з одного боку сумніви тих, хто запитує, у питанні і можливі шляхи міркувань, які все ж проблематичні, про що гарно і детально написано нижче, зокрема і за посиланням на Facebook.
Луки XIII, 4 — 'ἐν τῷ Σιλωὰμ' — 'en to Siloam' - у Силоамі
. 'ἐν Ἱερουσαλήμ' - 'en Hierousalem' - в Єрусалимі
. Де.
Луки XIII, 6 — 'ἐν τῷ ἀμπελῶνι αὐτοῦ' — 'en to ampeloni autou' - у своєму винограднику
. Де. 'ἐν αὐτῇ' - 'en aute' - на ній
.
Луки XIII, 7 — 'ἀφ’ οὗ' — 'aph hou' - відколи
. Прийменник 'apo' у його формі перед наступним 'hou' вказує на відлік часу від моменту, про який говорить господар. 'ἐν τῇ συκῇ ταύτῃ' - 'en te syke taute' - [саме] на цій смоківниці
.
Луки XIII, 9 — 'εἰς τὸ μέλλον' — 'eis to mellon' - у прийдешній [час]
. Вказує на майбутнє, тобто спрямованість у нього — плоди очікуються в майбутньому.
Багато людей припускаються помилок, від яких Христос тут застерігає. Здається на перший погляд, що Христос… закликаючи до покаяння, страшить покаранням. Але якщо уважно подивитися на оригінал, то стає видним, що зміст інший.
1) …Що були грішніші, ніж...
— в оригіналі прийменник 'παρα' зі Аккузативом — що може означати як понад
(зверх
) так і до близькості з, на зразок, у порівнянні з
. У першому випадку Христос заперечує образ думок, що ті люди постраждали тілесно через свою понад-гріховність
, а у другому — що вони постраждали як і всі інші
, бо грішні, як і всі
(всі ми грішні, отже, вони постраждали
). Він рішуче і недвозначно каже Ні!
.
Чому? Адже обидва пояснення здаються цілком правильними, справедливими та побожними, так наче це дія Божої справедливої відплати.
Але …
1) Припустимо людина міркує за першим зразком.
Ті люди постраждали, бо вони більш грішні, ніж… інші. А ми? А ми — ми менш грішні, отже... не постраждали
. Логічно?
Але прочитайте кілька разів притчу про митаря і фарисея (вона далі по тексту), і Ви побачите чисте… фарисейство. Замість покаяння такий образ думки веде до розвитку гордині, самовдоволеності, фарисейства та осудження інших. Більше того, воно проблемне і з чисто логічної точки зору, бо порівнявши натомість за такою логікою далі загиблих з іншими людьми, які не ми
, але які також і не постраждали, отримуємо сумнівне твердження про те, що вони самі винні
, в той час, як інші можуть бути насправді значно грішнішими, ніж загиблі...
2) Розглянемо тепер другий варіант. Дійсно, усі люди грішні. Але це не може пояснити загибель окремих із них, у той час як інші не гинуть. Адже тоді мали б вибіркове правосуддя
Бога… а це точно не так. Бог не карає грішників вибірково (покараю цих, щоб інші боялися
), бо тоді непокарані повірять скоріше у свою безкарність, аніж у своє майбутнє покарання, адже вони вже відійшли від чистоти совісті і Бога. Таке міркування веде до появи впевненості у своїй вибірковості
, а фактично утвердження у гордині.
Зрозуміло, чому Ні!
.
Але що ж тоді? Заклик усіх до покаяння. І притча про смоківницю… у винограднику. А господар її там посадив. Чи це не образ того, як людина потрапляє у ту ситуацію, яка не є природно сприятливою для неї, але Господь починає піклуватися про неї в особливий спосіб — обкопує, додає добрив... Так і з людиною, яка віддаляється від Бога у несприятливі для неї природні умови — Бог піклується, щоб вона могла повернутися до Нього, але не блокує
дію цих умов остаточно. І від людини значною мірою залежить, що з нею буде. І в такі умови краще не потрапляти. Повертаючись до загиблих з Євангелія — Бог потурбувався, щоб вони не загинули, але їх поведінка та ситуація виявилися природно несприятливими
і вони загинули. Дивіться також на цю тему за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/01032025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/11012025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/vystup-2025-hypo-genitive-Romans-XIII_1.pdf
Бог у тому не винний. Люди постраждали і маємо бути співчутливими, а краще милосердними (дивіться також Авдія I (Овдія)). А для себе самих — покаятися, щоб пізнати істину і наблизитися до Бога.
Більше про читання з Євангелія дивіться за посиланнями:
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/posts/
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/26062025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/15072023.html
Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі!