Слава Ісусу Христу!
🌞
Оскільки у праці, опублікованій за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/02082025.html
а ще раніше в інших, опублікованих за посиланнями:
https://churchandsociety.org.ua/pdf/projects/zbirnyk.pdf
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/17082024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/12112025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/27112024.html
написано, що вживання прийменників має важливе значення для правильного розуміння важливих і актуальних питань, зокрема питання влади, то пишу коментарі щодо вживання саме цих прийменників. Як порада щодо читання написаного — можна читати вірш у перекладі чи/та оригіналі (хто має таку змогу), а тоді відповідний коментар щодо прийменників тут. Далі потрібно зрозуміти, якої частини вірша стосується коментар, а також обдумати, що суттєве для розуміння він стверджує — чи рідше — заперечує. Таке вдумливе читання допомагає поглибити розуміння і береже від згаданих помилок.
Підготував покращений варіант мого дослідження, презентація якого доступна за посиланням:
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/posts/
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/vystup-2025-hypo-genitive-Romans-XIII_1.pdf
Матеріал дослідження наразі готується до публікації. Маю надію, якщо дасть Бог, пізніше представити повніші результати після виходу публікації.
Сам список посилань щодо прийменників буду оновлювати за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/02082025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/Pryjmennyky.html
крайній — раз або двічі на місяць, щоб зберігати актуальною версію тексту і надалі.
Згадки Стронга (прим. за Стронгом) у перекладі оригінального тексту означають, що слово узято зі словника Стронга, а конкретне значення обране після перекладу та коментаря Google Gemini Fast 3.
Оскільки настав Великий піст, то читання з Нового Завіту замінюються на читання зі Старого Завіту, щоб більше спонукати людей до покаяння.
Оскільки коментую щодо кількох давньогрецьких (койне) прийменників, то Старозавітні читання буду продовжувати коментувати, розглядаючи перший повний переклад на давньогрецьку мову — Септуагінту.
Найбільше читаються книга пророка Ісайї, якого ще називають старозавітним євангелістом
через ясність його пророцтв про Христа, з книги Буття, з якої багато дізнаємося про смисл та потребу в спасінні та про Божу волю, та з книги Притч Соломона, яка є повчальною канонічною книгою, яка покликана підняти людину над буденністю до порогів вічності, приготувати її до вищого через пошук мудрості, а не певних земних здобутків. Усі три книги, як і весь Старий Завіт свідчить про Ісуса Христа, незважаючи на те, що кожна з книг робить це цілком у різний спосіб.
Тема дуже глибока, але потрібно відразу зазначити, що читачі та слухачі Старого Завіту в його часі відрізнялися від сучасних людей. Найсуттєвішою відмінністю було те, що глибина розуміння, особливо розуміння покаяння, навернення, очищення, формувалася у той час, і саме тому читання старозавітних книг найперше відбувається у часі посту, у часі покаяння та підготовки, адже те, з чим стикалися ті люди, також актуальне і зараз.
На 6-му часі:
Ісайї XLVIII, 17 — 'ἐν ᾗ πορεύσῃ ἐν αὐτῇ ' — 'en he poreuse en aute' - якою будеш ходити
. Мається на увазі поведінка людини, тобто людина буде себе поводити таким чином.
Ісайї XLVIII, 20 — 'ἔξελθε ἐκ Βαβυλῶνος φεύγων ἀπὸ τῶν Χαλδαίων' — 'exelthe ek Babylonos pheugon apo ton Khaldaion' - вийдіть з Вавилону, утечіть від халдеїв
. Прийменник 'ek' вказує тут на вихід з Вавилону (паралель до виходу євреїв з Єгипту з Мойсеєм, символ духовного визволення, яке також може означати і не лише духовне визволення). Прийменник 'apo' вказує тут на те, що потрібно повністю залишити халдеїв, тобто перестати триматися звичаїв, способу життя та поведінки, поглядів язичників, представниками яких були давні халдеї.
Ісайї XLVIII, 21 — 'ὕδωρ ἐκ πέτρας' — 'hydor ek petras' - воду зі скелі; воду з каменя
. Тобто звідки та вода потекла.
Ісайї XLIX, 1 — 'ἐκ κοιλίας μητρός μου' — 'ek koilias metros mou' - з утроби матері моєї
. Тобто звідки.
Ісайї XLIX, 2 — 'ὑπὸ τὴν σκέπην τῆς χειρὸς αὐτοῦ' — 'hypo ten skepen tes kheiros autou' - під тінню руки Своєї
. Прийменник 'hypo' тут з аккузативом і вказує на те, під чим сховав Господь того, про кого йде мова (тут по тексту — символічний Божий народ, Ізраїль). 'ἐν τῇ φαρέτρᾳ αὐτοῦ' - 'en te pharetra autou' - у сагайдаку Своєму (прим. за Стронгом)
.
Ісайї XLIX, 3 — 'ἐν σοὶ δοξασθήσομαι' — 'en soi doxasthesomai' - у тобі буду прославлений; тобою буду прославлений
. Можливі обидва варіанти перекладу, перший вказує на те, що Господь явить Свою славу в Ізраїлі, явиться Сам, а другий — що вірні будуть славити Бога, а також будуть підставою для інших прославляти Бога.
Ісайї XLIX, 4 — 'εἰς μάταιον καὶ εἰς οὐδὲν ἔδωκα τὴν ἰσχύν μου' — 'eis mataion kai eis ouden edoka ten iskyn mou' - марно і у ніщо дав я силу мою
. Тобто марно використав ту силу, яку мав, втомився і знесилився так. Йдеться про безплідність гріховного життя. Прийменник 'eis' вказує тут на те, як спрямував Ізраїль свою силу. 'διὰ τοῦτο ἡ κρίσις μου παρὰ κυρίῳ' - 'dia touto he krisis mou para kyrio' - через це суд мій біля Господа
. Прийменник 'para' тут з давальним відмінком і вказує тут на те, що те, чи буде Ізраїль мати похвалу, нагороду, шану, значимість тощо — усе на Божий розсуд — якщо Господь явить милосердя та любов, то Ізраїль, хоча і марно витратив Божі дари, буде помилуваний, спасенний, якщо ж судитиме Бог, то буде праведним і справедливим присуд. Образ почуттів і стану грішної людини, яка ввіряє себе Богові у наверненні.
Читання має дві частини, розділені початком нового розділу.
Згадування про Вавилон — одна з вказівок на те, що автором другої частини книги пророка Ісайї (після 40 розділу) був так званий Другий Ісайя
— один з учнів школи пророків, заснованої самим Ісайєю, який жив десь через 200 років після нього.
Тим не менше, вказівка непряма, загалом можна думати, що був лише один Ісайя, а вказівки у другій частині стосуються сили його пророчого дару.
Загалом питання про те, чи писав один Ісайя, чи їх було двоє (з проміжком часу більше століття) — залишається не до кінця ясним.
Повертаючись до тексту, зазначу, що у першій частині сьогоднішнього читання Господь пригадує обітниці Авраамові та патріархам, говорячи про пісок
та піщинки
(а не порох
, як було у першій обітниці Аврааму), тобто те, що можна хоча б приблизно порахувати
.
Мир, як потік (ріка), а праведність — як морська хвиля
— своєрідна метафора, яку можна порівняти з написаним у творах за посиланнями:
https://www.facebook.com/groups/mereza/permalink/2871043933194200/
https://oleksandr-zhabenko.github.io/en/ThememoryofSt.GregorytheTheologian.html — цей англійською мовою,
тобто що через дію Божої благодаті на праведних людей, їхня праведність (а особливо, якщо праведним є цілий народ) настільки часта та сильна, як легко на морі виникають морські хвилі у великій кількості, і щасливе життя проникало б усюди, в усі сфери життя, так само як не можна легко спинити потік ріки.
Друга частина (від початку XLIX розділу) — пророцтво про особливе покликання ізраїльського народу, в якому мав прийти (і вже прийшов) Месія-Христос. Стріла
— те, що має влучно перемогти гріх, будучи тонким
, тобто меншість людства (один народ) безпосередньо сприяла виконанню Божих пророцтв стосовно приходу на світ Месії-Христа.
Водночас видно і вказівки на Самого Христа, Який прославляє Бога-Отця, і є справжнім Світлом.
Потрібно зазначити, що показано і складну історію ізраїльського народу, і загалом людства, які не стали праведними разом, але тим не менше, здатні до покаяння, і так відбувається.
Більше про читання з Пророків дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/07042025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/03042023.html
На вечірні:
Буття XXVII, 3, 5 — 'εἰς τὸ πεδίον' — 'eis to pedion' - на рівнину
. Тобто куди.
Буття XXVII, 9 — 'εἰς τὰ πρόβατα' — 'eis ta probata' - до овець; до отари овець
. Тобто куди.
Буття XXVII, 15 — 'παρ’ αὐτῇ ἐν τῷ οἴκῳ' — 'par aute en to oiko' - біля неї в домі
. Прийменник 'para' в його формі перед наступним голосним тут з давальним відмінком і вказує тут на те, що як господиня вона знала, де той одяг її сина. Можливо, вона доглядала за тим одягом замість сина Ісава.
Буття XXVII, 17 — 'εἰς τὰς χεῖρας Ιακωβ' — 'eis tas kheiras Iakob' - у руки Якова
. Тобто куди.
Буття XXVII, 19 — 'ἀπὸ τῆς θήρας μου' - 'apo tes theras mou' - від впольованого мною
. Прийменник 'apo' тут вказує на те, що це є даром сина батькові.
Вірші 22 і 23 вказують на те, що Яків та Ісав мали подібну будову тіла, хоча дуже різні характери і світогляди.
Буття XXVII, 25 — 'ἀπὸ τῆς θήρας σου τέκνον' — 'apo tes theras sou teknon' - від впольованого тобою, дитино
. Прийменник 'apo' вказує тут на те, що те впольоване є даром сина своєму батькові.
Буття XXVII, 28 — 'ἀπὸ τῆς δρόσου τοῦ οὐρανοῦ καὶ ἀπὸ τῆς πιότητος τῆς γῆς' — 'apo tes drosou tou ouranou kai apo tes piotetos tes ges' - від роси неба і від вгодованості землі
. Прийменник 'apo' вказує тут на те, що це Божі дари. Небо дає росу, яка у пророків є росою зцілень, у вавилонських отроків є знаком порятунку від вогню, є символом воскресіння; а земля представлена як добре насичена, вгодована, повна людина, плідна і щедра.
Буття XXVII, 30 — 'ἀπὸ προσώπου Ισαακ' — 'apo prosopou Isaak' - від лиця Ісаака
. Тобто від Ісаака, так щоб той не бачив його зовсім. 'ἀπὸ τῆς θήρας' - 'apo tes theras' - від впольованого
. Дивіться коментар до вірша 25 вище.
Буття XXVII, 31 — 'ἀπὸ τῆς θήρας τοῦ υἱοῦ αὐτοῦ' - 'apo tes theras tou hyiou autou' - від впольованого сином твоїм
. Аналогічно до віршів 25, 30, 31.
Буття XXVII, 33 — 'ἀπὸ πάντων' — 'apo panton' - від усього
. Тобто все. Прийменник 'apo' вказує тут на те, що та їжа була з апетитом зʼїджена.
Буття XXVII, 39 — 'ἀπὸ τῆς πιότητος τῆς γῆς' — 'apo tes pistetos tes ges' - від вгодованості землі
. 'ἀπὸ τῆς δρόσου τοῦ οὐρανοῦ ἄνωθεν' - 'apo tes drosou tou ouranou anothen' - від роси неба згори
. Аналогічно до вірша 28 вище. Тут обидва благословення співпадають, що вказує на їх загальнолюдський характер, на те, що це є добре бажати людям загалом.
Буття XXVII, 40 — 'ἀπὸ τοῦ τραχήλου σου' — 'apo tou trakelou sou' - з шиї твоєї
. Прийменник 'apo' вказує тут на те, що те ярмо буде скинуте зовсім, цілком. Можна думати, що пророцтво збулося після Першого Пришестя Христа.
Пропущено історію завершення життя Сарри, Авраама, значну частину про життя Ісаака та Ревекки (його дружини), перші роки життя Ісава та Якова, їх синів.
Тут говориться про те, як Яків через участь у цьому його матері Ревекки отримує більше благословення від батька Ісаака, який майже не бачив, а Ісав — менше, і про те, що дозволяє краще бачити різницю між цими братами.
Бачимо також і жертовність Ревекки-матері, яка готова пожертвувати собою заради любого сина, а важливість благословення (зокрема батьків), і пошану до благословення.
Але ключовим і важливим зокрема для посту є тема ставлення до духовного на прикладі двох братів — щирого Якова, який справді вірить і намагається діяти згідно сумління, та Ісава, який розглядає духовне лише як певний засіб, інструмент
здобуття блага, переваг.
Саме через останнє Бог забрав у нього те благословення і віддав Якову — бо сам Ісав у душі виявився недостойним (подивімося на те, що раніше він продав первородство за юшку
Якову, на діалог Ісава з батьком, а також на задум убити Якова з дотриманням правил
справляння жалоби за померлим згодом батьком, на заздрість). Яків не мав таких задумів, бо був близьким до Бога, мав добру совість. Ісав же ставився до духовного — подібно як до балів у грі
, які можна отримати за успішну гру, проходження гри
. Бог його насправді не цікавив, а духовне — цікавило лише в силу зовнішньої значимості для оточення, у якому він ріс і жив.
Потрібно сказати, що згодом, Яків буде миритися з Ісавом, саме через голос совісті, а помириться через Божу ласку до них обох.
Благословення Ісава Ісааком також у такому контексті нагадує пророцтво про секуляризацію суспільства — люди будуть старатися формалізувати
духовність, щоб отримати більше свободи
, хоча корені такого ставлення лежать зовсім не в малій свободі духовного (якраз навпаки!), а у самому ставленні людей, які віддалилися від Бога. Можна ще сказати, що Бог піклується і про людей, які далекі від Нього.
Більше про читання з Закону дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/07042025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/03042023.html
Притчі XIX, 18 — 'εἰς δὲ ὕβριν μὴ ἐπαίρου τῇ ψυχῇ σου' — 'eis de hybrin me epairou te psykhe sou' - до образи (зневаги, шкоди) не піднось душу свою
. Прийменник 'eis' вказує тут на те, що йдеться про рух душі до стану образи, зневаги, від чого Господь тут застерігає. Тобто дітей потрібно виховувати, бо є старшими і батьками, але завжди робити це з повагою і без образ.
Притчі XIX, 21 — 'ἐν καρδίᾳ ἀνδρός' — 'en kardia andros' - у серці чоловіка
. 'ἡ δὲ βουλὴ τοῦ κυρίου εἰς τὸν αἰῶνα μένει' - 'he de boule tou kyriou eis ton aiona menei' - задум же (рада ж) Господа перебуватиме навіки (вічно)
. Тобто те, що Господь вирішив, здійсниться і залишиться таким назавжди, без скасування. Порівняння мінливого і непевного людського серця (навіть у сильних людей) і Божої могутності. Дивіться також більше за посиланнями внизу.
Притчі XIX, 23 — 'φόβος κυρίου εἰς ζωὴν' — 'phobos kyriou eis zoen' - страх Господа у життя; страх Господа для життя
. Багатозначний вислів, який вказує на те, що страх Господній веде до життя і потрібний для життя. Більше про страх Божий дивіться за посиланням:
https://www.facebook.com/groups/1539152859716654/?multi_permalinks=3554517061513547
'ἐν τόποις' — 'en topois' — у місцях
. Далі йдеться про людину, яка цього Божого страху не має.
Притчі XIX, 24 — 'ὁ ἐγκρύπτων εἰς τὸν κόλπον αὐτοῦ χεῖρας ἀδίκως' — 'ho engkypton eis ton kolpon autou kheiras adikos' - хто ховає у пазуху руки несправедливо
. Йдеться про людину, яка замість того, щоб чинити справедливість, ухиляється від того або безпосередньо чинить несправедливість.
Притчі XIX, 21 — співзвучний іншим, з XVI глави:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/25032026.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/11032026.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/17042024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/18042024.html
Грецький та єврейський тексти дещо відрізняються, але загалом дуже подібні, тим не менше, деякі вірші сильно відрізняються.
Загалом Господь через Соломона навчає тут чесності, мудрості, доброти, милосердю, піклуванню про потребуючих (зокрема вбогих), любові до навчання (учіння), вмінню слухати і повазі до порад, потребі для батьків навчати, працьовитості та праведності.
Найвідомішим є вірш Притчі XIX, 17 — який фактично провіщає Євангельську істину про те, що те, що робимо людям, робимо Самому Христові (Богові і людині, Богові) (Матфея XXV).
Також потрібно звернути увагу на настанову, що батькам потрібно навчати і виховувати, але при цьому не можна в душі себе підносити, вважати вчителями, виявляти зверхність. Знову ж, у Євангелії це правило розкривається з значно більшою глибиною.
Більше про читання з Повчальних і поетичних книг дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/07042025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/22042024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/03042023.html
Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі!