Слава Ісусу Христу!
🌞
Оскільки у праці, опублікованій за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/02082025.html
а ще раніше в інших, опублікованих за посиланнями:
https://churchandsociety.org.ua/pdf/projects/zbirnyk.pdf
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/17082024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/12112025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/27112024.html
написано, що вживання прийменників має важливе значення для правильного розуміння важливих і актуальних питань, зокрема питання влади, то пишу коментарі щодо вживання саме цих прийменників. Як порада щодо читання написаного — можна читати вірш у перекладі чи/та оригіналі (хто має таку змогу), а тоді відповідний коментар щодо прийменників тут. Далі потрібно зрозуміти, якої частини вірша стосується коментар, а також обдумати, що суттєве для розуміння він стверджує — чи рідше — заперечує. Таке вдумливе читання допомагає поглибити розуміння і береже від згаданих помилок.
Підготував покращений варіант мого дослідження, презентація якого доступна за посиланням:
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/posts/
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/vystup-2025-hypo-genitive-Romans-XIII_1.pdf
Матеріал дослідження наразі готується до публікації. Маю надію, якщо дасть Бог, пізніше представити повніші результати після виходу публікації.
Сам список посилань щодо прийменників буду оновлювати за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/02082025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/Pryjmennyky.html
крайній — раз або двічі на місяць, щоб зберігати актуальною версію тексту і надалі.
Згадки Стронга (прим. за Стронгом) у перекладі оригінального тексту означають, що слово узято зі словника Стронга, а конкретне значення обране після перекладу та коментаря Google Gemini Fast 3.
Оскільки настав Великий піст, то читання з Нового Завіту замінюються на читання зі Старого Завіту, щоб більше спонукати людей до покаяння.
Оскільки коментую щодо кількох давньогрецьких (койне) прийменників, то Старозавітні читання буду продовжувати коментувати, розглядаючи перший повний переклад на давньогрецьку мову — Септуагінту.
Найбільше читаються книга пророка Ісайї, якого ще називають старозавітним євангелістом
через ясність його пророцтв про Христа, з книги Буття, з якої багато дізнаємося про смисл та потребу в спасінні та про Божу волю, та з книги Притч Соломона, яка є повчальною канонічною книгою, яка покликана підняти людину над буденністю до порогів вічності, приготувати її до вищого через пошук мудрості, а не певних земних здобутків. Усі три книги, як і весь Старий Завіт свідчить про Ісуса Христа, незважаючи на те, що кожна з книг робить це цілком у різний спосіб.
Тема дуже глибока, але потрібно відразу зазначити, що читачі та слухачі Старого Завіту в його часі відрізнялися від сучасних людей. Найсуттєвішою відмінністю було те, що глибина розуміння, особливо розуміння покаяння, навернення, очищення, формувалася у той час, і саме тому читання старозавітних книг найперше відбувається у часі посту, у часі покаяння та підготовки, адже те, з чим стикалися ті люди, також актуальне і зараз.
На 6-му часі:
Ісайї XIV, 25 — 'ἀπὸ τῆς γῆς τῆς ἐμῆς καὶ ἀπὸ τῶν ὀρέων μου' — 'apo tes ges tes emes kai apo ton oreon mou' - із землі Моєї та з гори Моєї (прим. за Стронгом)
. Прийменник 'apo' вказує на те, що Господь повністю визволить Ізраїль (багатоплановість пророцтва у тому, що його можна також розуміти алегорично, як визволення від гніву, а також духовно — як те, що Христос є Спасителем). 'εἰς καταπάτημα' - 'eis katapatema' - для потоптання; на потоптання (повну перемогу над) (прим. за Стронгом)
. Прийменник 'eis' вказує на мету. Дивіться написане щойно раніше. 'ἀπ’ αὐτῶν' - 'ap auton' - з вас
. 'ἀπὸ τῶν ὤμων' - 'apo ton omon' - з плечей (прим. за Стронгом)
. Прийменник 'apo' вказує на те, що Господь повністю звільнить від тягаря і ярма поневолення.
Ісайї XIV, 29 — 'ἐκ γὰρ σπέρματος ὄφεων' — 'ek gar spermatos opheon' - бо з насіння (в однині,
насінини) змій (у множині) (прим. за Стронгом)
. Прийменник 'ek' вказує на те, звідки вийдуть отруйні змії (гаспиди, гадюки).
Ісайї XIV, 31 — 'καπνὸς ἀπὸ βορρᾶ ἔρχεται' — 'kapnos apo borra erkhetai' - дим від північного вітру іде; дим з півночі прийде (прим. за Стронгом)
. Можливі різні варіанти перекладу.
Продовження пророцтв про інші народи — тут про асирійців та филистимлян.
Грецький та єврейський тексти суттєво відрізняються для окремих віршів, зокрема у вірші Ісайї XIV, 24 є в єврейському тексті заперечення. Багато перекладів його не містять, тому смисл вірша залишається тьмяним і неясним.
Загальний смисл — що ті народи очікує Божий суд. Знову багатозначно, як і у попередніх главах.
Ісайя підкреслює, що якщо Бог щось визначає, то так і буде, і ніхто не зможе відмінити
Боже слово.
Більше про читання з Пророків дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/24032025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/20032023.html
На вечірні:
Буття VIII, 21 — 'ἐκ νεότητος' — 'ek neotetos' - з юності
. Прийменник 'ek' вказує тут на те, що люди уже в юності навчаються багатьом гріхам, стають дорослими уже маючи досвід гріховності. Це вказує також на те, що Господь не являє лише справедливість (бо тоді фактично ніхто б з дорослих за одиничними винятками) не міг би жити, тобто події, подібні до потопу мали б відбуватися регулярно, постійно, але Господь являє милість.
Загалом тут також можна бачити боротьбу зі злом і оновлення в добрі. Адже нечестиві та нерозкаяні загинули у водах потопу, Господь спас вибраних. Щодо Другого Пришестя апостоли пишуть про вогонь, а щодо хрещення в Євангеліях говориться про хрещення (повне занурення
) водою, Духом Святим і вогнем. Отже, Господь показує і боротьбу зі злом, і оновлення у Святому Дусі для добра. Води потопу, таким чином, є прообразом очищення від гріхів у Таїнстві Хрещення. Апостол каже про те, що маємо вмерти для гріха і жити для Бога
. Саме на цю думку вказує і жертвоприношення Ноя після потопу. Також у голубці з оливкою бачать і прообраз Таїнства Миропомазання.
Ще зверну увагу на дуже важливе питання. Багато людей важко приймають історію потопу, бачачи гибель багатьох людей, але навіть і тварин. Вони думають, що певною мірою то Бог відповідальний за нього.
Але подивімося глибше. Коли людина бере відповідальність за своє життя, слова, дії, а особливо за інших — адже це також може бути повʼязане з важкістю, з переживаннями, зі стражданнями тощо. Але саме відповідальність є однією з ключових складових перетворення форми добра (щирого бажання добра) на зміст (справжнє вчинене добро), є однією з ключових умов наповнення форми добра його справжнім змістом. Подібним чином і думка про те, що ми відповідальні перед Богом, веде людей до глибшого, усвідомленішого, насиченого життя. А спроба відкинення відповідальності веде до переважання бажання добра над самим добром. Людина тоді не дає прорости оливці добра
в її життя, у її дійсність, і цим дуже себе збіднює, а навіть піддає поневірянням і гріхам. Тому важливо, дивлячись на потоп, бути не серед суддів загинулих, але серед тих, хто бере відповідальність у своєму житті.
Буття IX, 2 — 'ὑπὸ χεῖρας ὑμῖν δέδωκα' — 'hypo kheiras hymin dedoka' - під ваші руки даю; під ваші руки передаю; під ваші руки пропоную (прим. за Стронгом)
. Можливі різні варіанти перекладу. Мається на увазі, що залежність природи від людини стає все більшою і це від Бога. Бог дає людям все більше панувати над природою. Але також це передбачає і все більше піклування про природу, тобто люди певною мірою мають реалізовувати Боже піклування про світ і природу в ньому, уподібнюючись Божій любові та постійній турботі. Прийменник 'hypo' тут з аккузативом і вказує на те, що люди вищі за природу в покликанні до обоження. Якщо природа змінилася з гріхопадінням людей, то з потопом було виявлено ще тісніший взаємозвʼязок з людиною.
Буття IX, 3 — 'εἰς βρῶσιν' — 'eis brosin' - у їжу; для їжі
.
Буття IX, 4 — 'κρέας ἐν αἵματι ψυχῆς οὐ φάγεσθε' — 'kreas en haimati psykhes ou phagesthe' - плоті (мʼяса у різновидах) у крові душі не їжте
. Тобто мʼяса з кровʼю. Щоб після потопу людей не охопив відчай, зневіра, цинізм, Бог навчає берегти життя, бо воно цінне. Кров душі
може також розумітися як кров життя
, а загалом — йдеться про таємничий звʼязок крові з душею, з життям. Йдеться про щось більше, ніж біологічне значення крові, бо порівняне з кровʼю біологічне значення мають і інші тканини організму тварини, які можна їсти. Кров чомусь більше тут повʼязана з душею і життям, ніж інші тканини організму. Також це може бути прообразом Тіла і Крові Ісуса Христа, Євхаристії.
Буття IX, 5 — 'ἐκ χειρὸς πάντων τῶν θηρίων' — 'ek kheiros panton ton therion' - з руки (в однині) усіх (диких) звірів (тварин) (прим. за Стронгом)
. 'ἐκ χειρὸς ἀνθρώπου ἀδελφοῦ' - 'ek kheiros anthropou adelphou' - з руки людини-брата (прим. за Стронгом)
. Підкреслюється братерство усіх людей. Також паралель до історії Каїна та Авеля. Прийменник 'ek' вказує на те, що ці руки
мають пряме відношення до крові, тобто йдеться про завдання ран або убивство людиною чи твариною (не лише дикою). Цікавим також є вживання слова рука
щодо тварин
. Тут скоріше вказівка на те, що тварини, які вступають у прямі безпосередні відношення з людьми (тут — через напад) отримують від людей більше якостей, зокрема можуть нести відповідальність. Хоча тварини не діють свобідно, вільно, але щодо людей мають відповідальність, вступаючи з ними у відношення. Можна думати, що подібну відповідальність несуть не лише тварини, але усяке творіння. Зокрема і винаходи людини, законодавчі системи, держави тощо.
Буття IX, 6 — 'ἐν εἰκόνι θεοῦ ἐποίησα τὸν ἄνθρωπον' — 'en eikoni theou epoiesa ton anthropon' - в образі Бога сотворив (раз і назавжди, остаточно) людину; образом Божим (чим?) сотворив (раз і назавжди) людину (прим. за Стронгом)
. Можливі обидва варіанти перекладу, перший вказує на те, що людина сотворена у Святому Дусі, а другий — що людина сотворена Христом, Який є Образом Бога-Отця. Вказівка на Трійцю. Дивіться також:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/06032025.html
https://www.instagram.com/p/DT6XeoPAieq/
https://www.instagram.com/p/DUu7Q2zDW9n/?img_index=1
https://www.instagram.com/p/DVngXK9jdCI/
https://www.instagram.com/p/C8ANg3eCDDx/
https://www.instagram.com/p/C7cDtRjM31O/
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/posts/
Боже благословення спасенним людям як колись Адаму та Єві. Але тут Господь додає можливість вживати в їжу тварин, крім рослин. Місце, на яке посилався, зокрема Павло у питаннях про чисту
та нечисту
їжу, також Апостольський собор в Єрусалимі в 51 р.
Про кров душі
— дивіться роздуми в дописі за наступним посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/12032026.html
Фактично, дослідники вважають, що тут Господь дає короткий Закон
людям, які жили до Мойсея. Євреї, наприклад, вважають, що ці Божі слова стосуються усіх неюдеїв.
Чому тварини будуть боятися людей
? Адже, здається, не всі тварини, опинившись наодинці з людиною, її бояться
(виявляють обережність,
повагу”, страх”).
Але якщо уявити людину в її силі — сучасна людина має дуже багато засобів, зокрема полювання, живе групами, спільнотами, має такі сили, що є геологічною силою на нашій планеті, зокрема саме через її діяльність (як немає з жодною твариною) пов’язана зміна клімату та географічних зон, територій тощо. І навіть у ті часи люди мали змогу успішно полювати групами навіть на незручних
для цього тварин.
Тому ці слова мають сенс і в наш час особливо.
Але це не означає, що Бог дозволяє нищити природу. Якщо коротко: в Одкровенні сказано, що Бог судитиме тих, які нищать землю
.
Любов до природи органічно виходить з любові до Бога, до людей та до себе, оскільки також ми всі є частиною природи.
Більше про те є у творі за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/Krasa-3.html
У вірші Буття IX, 6 бачимо, що Господь заповідає ставитися до іншої людини з не меншою любов’ю, ніж до себе. На це вказує те, що через образ Божий, носієм якого є інша (кожна) людина, завдана їй шкода має справедливе відповідне покарання. Закликає бачити в іншій людині образ Божий. Потрійне повторення слова людина
в різних смислах вказує на тайну Пресвятої Трійці (в оригінальному єврейському тексті взагалі повторень навіть більше, бо кров має коренем ‘dam’, а людина — коренем має ‘adam’, тому якщо читати первісні корені, то звучить буквально ‘shaphak DAM ADAM ADAM DAM shaphak ki tselem elohim asah eth ADAM’.
Більше про читання з Закону дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/13032026.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/24032025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/20032023.html
Притчі XI, 19 — 'εἰς ζωήν' — 'eis zoen' - у життя; для життя
. Тобто і веде у життя, і є для життя. 'εἰς θάνατον' - 'eis thanaton' - у смерть
. Тобто веде у смерть.
Притчі XI, 20 — 'ἐν ταῖς ὁδοῖς αὐτῶν' — 'en tais hodois auton' - у дорогах своїх; дорогами своїми
.
Притчі XI, 22 — 'ἐν ῥινὶ ὑός' — 'en rhini hyos' - у носі сережка (кільце, прикраса) (прим. за Стронгом)
.
Притчі XI, 26 — 'εὐλογία δὲ εἰς κεφαλὴν' — 'eulogia de eis kephalen' - благословення (добрі слова) ж для голови; благословення ж на голову
. Тобто що матиме благословення (разом з головою і все тіло, а з тілом і вся людина).
Притчі XI, 30 — 'ἐκ καρποῦ δικαιοσύνης' — 'ek karpou dikaiosynes' - з плоду справедливості; з плоду праведності; з плоду виправдання
. Можливі різні варіанти перекладу, загалом тут також до всіх названих видно думку, що вічне життя є плодом і наслідком прощення гріхів і виправдання Богом (Божої милості).
Притчі XII, 2 — 'κρείσσων ὁ εὑρὼν χάριν παρὰ κυρίῳ' — 'kreisson ho euron kharin para kyrio' - більший (кращий) той, хто знайшов благодать біля Бога (прим. за Стронгом)
. Прийменник 'para' тут з давальним відмінком і вказує на те, що така людина близька до Бога.
Притчі XII, 3 — 'ἐξ ἀνόμου' — 'ex anomou' - від беззаконня; з беззаконня
. Прийменник 'ek' у його формі перед наступним голосним вказує на те, що йдеться про суттєву характеристику беззаконня — воно не дає справжньої сили, не зміцнює насправді.
Притчі XII, 4 — 'ἐν ξύλῳ σκώληξ' — 'en xylo skoles' - у дереві червоточина (прим. за Стронгом)
.
Тут також грецький та єврейський тексти відрізняються для деяких віршів (але загалом подібні).
Багато змістовних віршів, які подовжують попередню структуру теза — порівняння, яке через заперечення підсилює тезу
, як про це писав раніше.
Через значний обсяг, зупинюся лише на одному вірші — Притчі XI, 23: і в єврейському тексті мені видно більший смисл, ніж у грецькому: Бажання (пожадання) праведних лише добре, очікування (надія) неправедних (нечестивих, тих, хто морально неправі) гнів (сплески пристрастей)
.
Мою увагу привернув смисл стосовно кохання: кохання праведної людини добре і приємне, і лише такої людини справді добре. Натомість ставлення нечестивої людини не називається бажанням
, але очікуванням
, і воно полягає у (або викликає) сплески страстей, зокрема гніву, чи подібне.
Хтось може не погодитися, сказати, що кохання добре не лише у праведної людини.
Але погляньмо на це інакше — якщо ми бачимо історію справжнього кохання, яка, звичайно, привертає увагу своєю красою, то ми дійсно цінуємо у ній цю доброту, красу, справжність, чесність, вірність та інше, що складає собою поняття праведності та більш загально — чесноти. Людина може не бути праведною в усьому, але якщо її кохання справді цінне, то тому, що вона у ньому подібна до праведної, доброчесної людини (не в значенні показної праведності
, яку часто уявляють при згадці праведності як такої, але у значенні справжньої праведності, яка може і не мати такої назви серед людей, але має її у Господа).
І ніхто не буде шукати як причину того, що люди цінують кохання, якщо воно засноване на пороках та неправді, обмані, нечесті, зрадливості тощо.
Тому у такому сенсі дійсно, добрими є праведні бажання.
Більше про читання з Повчальних і поетичних книг дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/24032025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/20032023.html
Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі!