Слава Ісусу Христу!
🌞
Оскільки у праці, опублікованій за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/02082025.html
а ще раніше в інших, опублікованих за посиланнями:
https://churchandsociety.org.ua/pdf/projects/zbirnyk.pdf
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/17082024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/12112025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/27112024.html
написано, що вживання прийменників має важливе значення для правильного розуміння важливих і актуальних питань, зокрема питання влади, то пишу коментарі щодо вживання саме цих прийменників. Як порада щодо читання написаного — можна читати вірш у перекладі чи/та оригіналі (хто має таку змогу), а тоді відповідний коментар щодо прийменників тут. Далі потрібно зрозуміти, якої частини вірша стосується коментар, а також обдумати, що суттєве для розуміння він стверджує — чи рідше — заперечує. Таке вдумливе читання допомагає поглибити розуміння і береже від згаданих помилок.
Підготував покращений варіант мого дослідження, презентація якого доступна за посиланням:
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/posts/
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/vystup-2025-hypo-genitive-Romans-XIII_1.pdf
Матеріал дослідження наразі готується до публікації. Маю надію, якщо дасть Бог, пізніше представити повніші результати після виходу публікації.
Сам список посилань щодо прийменників буду оновлювати за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/02082025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/Pryjmennyky.html
крайній — раз або двічі на місяць, щоб зберігати актуальною версію тексту і надалі.
Згадки Стронга (прим. за Стронгом) у перекладі оригінального тексту означають, що слово узято зі словника Стронга, а конкретне значення обране після перекладу та коментаря Google Gemini Fast 3.
Оскільки настав Великий піст, то читання з Нового Завіту замінюються на читання зі Старого Завіту, щоб більше спонукати людей до покаяння.
Оскільки коментую щодо кількох давньогрецьких (койне) прийменників, то Старозавітні читання буду продовжувати коментувати, розглядаючи перший повний переклад на давньогрецьку мову — Септуагінту.
Найбільше читаються книга пророка Ісайї, якого ще називають старозавітним євангелістом
через ясність його пророцтв про Христа, з книги Буття, з якої багато дізнаємося про смисл та потребу в спасінні та про Божу волю, та з книги Притч Соломона, яка є повчальною канонічною книгою, яка покликана підняти людину над буденністю до порогів вічності, приготувати її до вищого через пошук мудрості, а не певних земних здобутків. Усі три книги, як і весь Старий Завіт свідчить про Ісуса Христа, незважаючи на те, що кожна з книг робить це цілком у різний спосіб.
Тема дуже глибока, але потрібно відразу зазначити, що читачі та слухачі Старого Завіту в його часі відрізнялися від сучасних людей. Найсуттєвішою відмінністю було те, що глибина розуміння, особливо розуміння покаяння, навернення, очищення, формувалася у той час, і саме тому читання старозавітних книг найперше відбувається у часі посту, у часі покаяння та підготовки, адже те, з чим стикалися ті люди, також актуальне і зараз.
На 6-му часі:
Ісайї XIII, 5 — 'ἐκ γῆς πόρρωθεν' — 'ek ges porrothen' - з далекої землі; з далекого краю (прим. за Стронгом)
. Тобто звідки
. 'ἀπ’ ἄκρου θεμελίου τοῦ οὐρανοῦ' - 'ap akrou themeliou tou ouranou' - з краю того, що відноситься до основи неба (прим. за Стронгом)
. Прийменник 'apo' в його формі перед наступним голосним вказує тут на те, що ті люди покинуть краї того, що відноситься до основи неба. Подібні слова є в Євангелії від Марка, дивіться більше за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/12032026.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/12022025.html
Ісайї XIII, 6 — 'παρὰ τοῦ θεοῦ' — 'para tou theou' - від близько Бога
. Прийменник 'para' тут з родовим відмінком. Така конструкція вживається щодо ісходження Святого Духа від Отця і щодо людської природи Ісуса Христа. Це вказує на те, що настання Господнього Дня, Другого Пришестя Ісуса Христа є також волею Святого Духа і тісно повʼязане з Боговтіленням. Дивіться більше про те за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/Pryjmennyky.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/02082025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/18032025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/17032025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/14032025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/08032025.html
Ісайї XIII, 9 — 'ἐξ αὐτῆς' — 'ex autes' - з нього
. Тут йдеться про суд над Всесвітом (Вселенної
, що розуміється як заселена людьми частина космосу), але в загальному контексті воскресіння мертвих і Царства Божого ці слова стосуються усього творіння, тобто усього Всесвіту. Прийменник 'ek' у його формі перед наступним голосним вказує тут на те, що осуджені грішні люди і творіння (ангели) будуть наче вигнані
з землі, яка стане землею живих
, Царством Божим, тобто вони не увійдуть у Царство Боже.
Ісайї XIII, 12 — 'ὁ ἄνθρωπος μᾶλλον ἔντιμος ἔσται ἢ ὁ λίθος ὁ ἐκ Σουφιρ' — 'ho anthropos mallon entimos estai e ho litho ho ek Souphir' - людина більш чеснА (дорогоцінна, цінна) буде, ніж камінь з Офіру (тобто золото) (прим. за Стронгом)
. Прийменник 'ek' вказує на походження того золота. Тут пряма вказівка, що скоріше всього на початку читання йдеться про алегоричний образ не боротьби з людьми, але з бісами, з лукавими духами. І Господні сили, які приходять здалеку, це більше нагадує ангелів. Смисл боротьби Господа зі злом не у винищенні людей, а в тому, щоб люди стали чеснИми, цінними.
Ісайї XIII, 13 — 'ἐκ τῶν θεμελίων αὐτῆς' — 'ek ton themelion autes' - з того, що стосується основи її
. Тобто основи землі порушаться. Дивіться зокрема щодо того в Євангеліях, зокрема у Марка:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/12032026.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/12022025.html
Прийменник 'ek' вказує на те, що земля (видимий світ, Всесвіт) змінить основоположні закони свого існування.
Починаються пророцтва про різні народи. Перше — про Вавилон.
Потрібно мати на увазі, що пророцтво про народ в силу багатоплановості пророцтв мають універсальне значення у тих чи інших аспектах — наприклад, якщо суд Божий очікує зарозумілих вавилонян, то ніяк не менший суд Божий очікує і зарозумілих інших людей, хоча начебто в пророцтві нічого може не казатися про них.
Загалом уривок сьогодні найбільше нагадує Друге Пришестя — коли Сам Господь зі святими ангелами явиться і переможе Антихриста та лукавого і тих, хто з ними.
Вавилон через Одкровення (Апокаліпсис) став загальним символом зла у світі, а головна причина зла — самопіднесення, гординя, зарозумілість.
Ще зверну увагу на слова про вагітну жінку та зміну обличчя старців — вказують на глибокі внутрішні зміни в людях у часі Другого Пришестя — подібно як біль жінки від народження є внутрішнім. А обличчя вказують на глибокі зовнішні зміни в людях.
Більше про читання з Пророків дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/21032025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/17032023.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/05042024.html
На вечірні:
Буття VIII, 4 — 'ἐν μηνὶ τῷ ἑβδόμῳ' — 'en meni to hebdomo' - у сьомому місяці; сьомого місяця
.
Буття VIII, 5 — 'ἐν δὲ τῷ ἑνδεκάτῳ μηνί' — 'en de to hendekato meni' - а в одинадцятому місяці; а одинадцятого місяця
.
Буття VIII, 7, 11, 13 — 'ἀπὸ τῆς γῆς' — 'apo tes ges' - від землі; з (поверхні) землі
. Прийменник 'apo' вказує на те, що вода повністю залишила поверхню землі в порівняні з тим, як вона покривала її в часі потопу.
Буття VIII, 8, 13 — 'ἀπὸ προσώπου τῆς γῆς' — 'apo prosopou tes ges' - з лиця землі
. Аналогічно до 7 вірша, тут більше наголошується, що земля не пересохла, а вода увійшла у свій добрий стан наявності на поверхні землі у водоймах і підземних водах.
Буття VIII, 9 — 'εἰς τὴν κιβωτόν' — 'eis ten kiboton' - у ковчег
.
Буття VIII, 10, 16, 19 — 'ἐκ τῆς κιβωτοῦ' — 'ek tes kibotou' - з ковчега
. Прийменник 'ek' вказує тут на те, звідки полетіла голубка.
Буття VIII, 11 — 'φύλλον ἐλαίας κάρφος ἐν τῷ στόματι αὐτῆς' — 'phyllon elaias karphos en to stomati autes' - листок оливки з гілкою у дзюбку її
. Давньогрецький текст подає тут листок з гілочкою (ніжкою, черешком). Дивіться детальний розбір тексту далі в коментарях.
Буття VIII, 13 — 'ἐν τῷ ἑνὶ καὶ ἑξακοσιοστῷ ἔτει ἐν τῇ ζωῇ τοῦ Νωε' — 'en to heni kai hexakosiosto etei en te zoe tou Noe' - у шістсот першому році життя Ноя
.
Буття VIII, 14 — 'ἐν δὲ τῷ μηνὶ τῷ δευτέρῳ' — 'en de to meni to deutero' - а в місяці другому; а другого місяця
.
Буття VIII, 17 — 'πᾶσα σὰρξ ἀπὸ πετεινῶν ἕως κτηνῶν καὶ πᾶν ἑρπετὸν κινούμενον ἐπὶ τῆς γῆς' — 'pasa sarx apo peteinon heos ktenon kai pan herpeton kinoumenon epi tes ges' - усяка плоть від птахів аж до худоби тяглової і усі плазуни, що рухаються на землі
. Прийменник 'apo' вказує тут на початок відліку.
Буття VIII, 20 — 'ἀπὸ πάντων τῶν κτηνῶν τῶν καθαρῶν καὶ ἀπὸ πάντων τῶν πετεινῶν τῶν καθαρῶν' — 'apo panton ton ktenon ton katharon kai apo panton ton peteinon ton katharon' - з усієї худоби тяглової чистої і з усіх птахів чистих
. Прийменник 'apo' вказує на те, що відбувався вибір з групи тварин і обрані тварини були відділені від інших, щоб бути принесеними в жертву Богові. 'εἰς ὁλοκάρπωσιν' - 'eis holokarposin' - для всепалення
. Тобто жертва передбачала повне спалення вогнем.
Буття VIII, 21 — 'ἐκ νεότητος' — 'ek neotetos' - з юності
. Прийменник 'ek' вказує тут на те, що люди уже в юності навчаються багатьом гріхам, стають дорослими уже маючи досвід гріховності. Це вказує також на те, що Господь не являє лише справедливість (бо тоді фактично ніхто б з дорослих за одиничними винятками) не міг би жити, тобто події, подібні до потопу мали б відбуватися регулярно, постійно, але Господь являє милість.
Закінчення потопу, вихід людей на оновлену землю, жертвоприношення Ноя, Боже рішення не нищити землю через людей.
Тут також тексти дещо відрізняються, але не настільки сильно, як у Притчах.
Найбільше відрізняються тим, що в одних текстах говориться про розкаяння
Боже, а в інших — про рішення Боже. Потрібно мати на увазі, що який би текст не вважати більш правильним, але ідея розкаяння
Бога — антропоморфізм — Бог знає все наперед, і не має потреби у чомусь справді каятися, щось у Своїх думках змінювати.
Але якщо Божі дії для одного стану одні, а для іншого — інші, причому як ті, так і інші відбуваються одні за одними, по порядку, то людина такий стан називає стосовно себе самої переміною, яких у Бога немає насправді (дивіться, наприклад, Послання Якова).
Бог один раз навів потоп на землю, і більше того робити не буде, люди житимуть у Всесвіті аж до Другого Пришестя, але це не розкаяння
Бога.
Хтось може спокушатися тим, що загинуло багато людей і тварин у потопі.
Але потрібно пам’ятати, що у Бога всі живі
, що буде загальне Воскресіння мертвих. А ось стан того суспільства був невиправним, Бог це точно знав, і тому не міг залишати його таким же, бо ніхто б надалі після Ноя не спасся б.
Зверніть увагу, що люди гинули, навіть не звертаючи уваги на Ноя та ковчег, настільки їм праведник та його життя були байдужі як до потопу, так і під час.
Це показник занепаду суспільства і кожної людини серед них.
З іншого боку, обітниці Христа і текст Буття показують, що такого занепаду серед людей, серед людського суспільства більше ніколи не буде — люди і Церква Христова будуть існувати до кінця віку, люди будуть спасатися, і в історії буде сенс.
Дійсно, ми, люди навчені Христом співчутливості та любові, сумуємо через тих, хто загинув у водах потопу, але мали б ще більший смуток через усіх тих, хто жив би у суспільстві занепаду, подібного до того. Господь допустив їм загинути в потопі, ніж загинути усім потім.
Більше про Божу та людську свободу є у творі за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/BesidaNaSlovaCHrystaStrakh.html
Різні тексти розходяться щодо того, що принесла голубка Ною на другий раз. Google Gemini Fast 3.1 пише, що масоретський текст на івриті каже оливковий листок
, також слідом за ним і багато перекладів. Водночас у Септуагінті та Вульгаті — гілочка оливки з листям. Остання стала символом примирення (разом з голубкою). Можна загалом сказати — маленьку частину оливки, яка росте
. Як добре відомо, голубка стала прообразом Святого Духа, адже Він явно у вигляді голуба зійшов на Христа під час хрещення.
Голубка знала, що треба принести Ною — гілочку оливи (маслина, олива, оливка — в давньоєврейській мові чоловічого роду) — через дію Божої благодаті.
Загалом голубка з оливковою гілкою стала символом миру, а також Святого Духа. Образ узятий звідси.
Також тут є непрямий смисл, символ — гілочка оливи була принесена на другий раз з-поміж трьох. На третій раз голубка взагалі не повернулася, знайшовши гарну землю. Фактично, перший раз вона повернулася будучи вимушеною, бо не було місця достатньо доброго; другий раз — принесла гілочку оливи, що вже показувало, що те є добрим; а третій раз отримала повну свободу і не повернулася назад, звістивши час цілковитого звільнення
від ковчегу та потопу. Образ середини з-поміж трьох показує, що Бог часто особливим чином діє у стані творіння між необхідністю та цілковитою довільністю. Також це образ продуктивної, плідної діяльності — якщо людина робить щось лише з необхідності, то це не продуктивно і не плідно; якщо у цілковитій довільності, не зважаючи на потреби інших — також не продуктивно; лише діяльність, яка звернена до інших, яка не здійснюється з необхідності, творча діяльність є більше благословенна Богом як та гілочка.
Загалом тут також можна бачити боротьбу зі злом і оновлення в добрі. Адже нечестиві та нерозкаяні загинули у водах потопу, Господь спас вибраних. Щодо Другого Пришестя апостоли пишуть про вогонь, а щодо хрещення в Євангеліях говориться про хрещення (повне занурення
) водою, Духом Святим і вогнем. Отже, Господь показує і боротьбу зі злом, і оновлення у Святому Дусі для добра. Води потопу, таким чином, є прообразом очищення від гріхів у Таїнстві Хрещення. Апостол каже про те, що маємо вмерти для гріха і жити для Бога
. Саме на цю думку вказує і жертвоприношення Ноя після потопу. Також у голубці з оливкою бачать і прообраз Таїнства Миропомазання.
Ще зверну увагу на дуже важливе питання. Багато людей важко приймають історію потопу, бачачи гибель багатьох людей, але навіть і тварин. Вони думають, що певною мірою то Бог відповідальний за нього.
Але подивімося глибше. Коли людина бере відповідальність за своє життя, слова, дії, а особливо за інших — адже це також може бути повʼязане з важкістю, з переживаннями, зі стражданнями тощо. Але саме відповідальність є однією з ключових складових перетворення форми добра (щирого бажання добра) на зміст (справжнє вчинене добро), є однією з ключових умов наповнення форми добра його справжнім змістом. Подібним чином і думка про те, що ми відповідальні перед Богом, веде людей до глибшого, усвідомленішого, насиченого життя. А спроба відкинення відповідальності веде до переважання бажання добра над самим добром. Людина тоді не дає прорости оливці добра
в її життя, у її дійсність, і цим дуже себе збіднює, а навіть піддає поневірянням і гріхам. Тому важливо, дивлячись на потоп, бути не серед суддів загинулих, але серед тих, хто бере відповідальність у своєму житті.
Більше про читання з Закону дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/21032025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/17032023.html
Притчі XI, 8 — 'δίκαιος ἐκ θήρας ἐκδύνει' — 'dikaios ek theras ekdynei' - виривається праведний з полювання на нього; визволяється праведний зі спроб зловити його в пастку (прим. за Стронгом)
. Прийменник 'ek' вказує на те, що праведний виходить з ситуації переможцем.
Притчі XI, 9 — 'ἐν στόματι' — 'en stomati' - в устах; устами
.
Притчі XI, 10 — 'ἐν ἀγαθοῖς δικαίων' — 'en agathois dikaion' - у добрі праведних; добром праведних
. Можливі обидва варіанти перекладу, причому перший вказує на те, що добро праведних людей створює добре середовище для жителів міста, а другий варіант — що саме це добро цінне як таке.
Грецький та єврейський тексти відрізняються, але загалом передають переваги праведності над неправедністю у цьому житті.
Праведність має остаточну перевагу у вічності, в Царстві Божому, але і в теперішньому житті має переваги. Про деякі з них говорить тут Соломон.
Потрібно сказати, що неправедність намагається наслідувати праведність, тому всіляко намагається створити умови для того, щоб ці відмінності не були явними, щоб їх знівелювати
, зробити непомітними
— це відбувається явно, а часто і неявно.
Від неправедності Господь нас застерігає, а до праведності закликає, чому кожен вірш є фактично подвійною мотивацією.
Більше про читання з Повчальних і поетичних книг дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/21032025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/17032023.html
Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі!