Слава Ісусу Христу!
🌞
Оскільки у праці, опублікованій за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/02082025.html
а ще раніше в інших, опублікованих за посиланнями:
https://churchandsociety.org.ua/pdf/projects/zbirnyk.pdf
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/17082024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/12112025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/27112024.html
написано, що вживання прийменників має важливе значення для правильного розуміння важливих і актуальних питань, зокрема питання влади, то пишу коментарі щодо вживання саме цих прийменників. Як порада щодо читання написаного — можна читати вірш у перекладі чи/та оригіналі (хто має таку змогу), а тоді відповідний коментар щодо прийменників тут. Далі потрібно зрозуміти, якої частини вірша стосується коментар, а також обдумати, що суттєве для розуміння він стверджує — чи рідше — заперечує. Таке вдумливе читання допомагає поглибити розуміння і береже від згаданих помилок.
Підготував покращений варіант мого дослідження, презентація якого доступна за посиланням:
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/posts/
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/vystup-2025-hypo-genitive-Romans-XIII_1.pdf
Матеріал дослідження наразі готується до публікації. Маю надію, якщо дасть Бог, пізніше представити повніші результати після виходу публікації.
Сам список посилань щодо прийменників буду оновлювати за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/02082025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/Pryjmennyky.html
крайній — раз або двічі на місяць, щоб зберігати актуальною версію тексту і надалі.
Згадки Стронга (прим. за Стронгом) у перекладі оригінального тексту означають, що слово узято зі словника Стронга, а конкретне значення обране після перекладу та коментаря Google Gemini Fast 3.
Оскільки настав Великий піст, то читання з Нового Завіту замінюються на читання зі Старого Завіту, щоб більше спонукати людей до покаяння.
Оскільки коментую щодо кількох давньогрецьких (койне) прийменників, то Старозавітні читання буду продовжувати коментувати, розглядаючи перший повний переклад на давньогрецьку мову — Септуагінту.
Найбільше читаються книга пророка Ісайї, якого ще називають старозавітним євангелістом
через ясність його пророцтв про Христа, з книги Буття, з якої багато дізнаємося про смисл та потребу в спасінні та про Божу волю, та з книги Притч Соломона, яка є повчальною канонічною книгою, яка покликана підняти людину над буденністю до порогів вічності, приготувати її до вищого через пошук мудрості, а не певних земних здобутків. Усі три книги, як і весь Старий Завіт свідчить про Ісуса Христа, незважаючи на те, що кожна з книг робить це цілком у різний спосіб.
Тема дуже глибока, але потрібно відразу зазначити, що читачі та слухачі Старого Завіту в його часі відрізнялися від сучасних людей. Найсуттєвішою відмінністю було те, що глибина розуміння, особливо розуміння покаяння, навернення, очищення, формувалася у той час, і саме тому читання старозавітних книг найперше відбувається у часі посту, у часі покаяння та підготовки, адже те, з чим стикалися ті люди, також актуальне і зараз.
На 6-му часі:
Ісайї XI, 10, XII, 1 — 'ἐν τῇ ἡμέρᾳ ἐκείνῃ' — 'en te hemera ekeine' - у той день; того дня
.
Ісайї XI, 11 — 'ἀπὸ τῶν Ἀσσυρίων καὶ ἀπὸ Αἰγύπτου καὶ Βαβυλωνίας καὶ Αἰθιοπίας καὶ ἀπὸ Αιλαμιτῶν καὶ ἀπὸ ἡλίου ἀνατολῶν καὶ ἐξ Ἀραβίας' — 'apo ton Assyrion kai apo Aigyptou kai Babylonias kai Aithiopias kai apo Ailamiton kai apo heliou anatolon kai ex Arabias' - з Асирії, і з Єгипту, і Вавилону, і Ефіопії, і Еламу, і зі (країв) сходу сонця, і з Аравії
. Прийменник 'apo' вказує на те, що ізраїльтяни (які є прообразом вірних) будуть забрані з різних країв повністю, цілком. Єдиний прийменник 'ek' у вірші вказує лише на те, що будуть забрані з Аравії, без подальших уточнень. Це можливе пророцтво про те, що зрештою ізраїльтяни та араби зблизяться, чого, як видно зараз, поки не відбулося.
Ісайї XI, 12 — 'εἰς τὰ ἔθνη' — 'eis ta ethne' - у народи
. Тобто Господь обіцяє дати знак народам, що вказує на Христа. 'ἐκ τῶν τεσσάρων πτερύγων τῆς γῆς' - 'ek ton tessaron pterygon tes ges' - з (від) чотирьох крил землі (прим. за Стронгом)
. Тобто звідусіль. Подібне пророцтво є в Євангелії. Дивіться більше про те за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/04022026.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/12022025.html
Також вживання тут прийменника 'ek' вказує на те, що ті зібрані значною, суттєвою мірою будуть мати ознаки, характерні для людей їх оточення, усієї землі. Це вказує на те, що це пророцтво не стільки про сам народ Ізраїля, скільки про Церкву вірних, про Новозавітні часи.
Ісайї XI, 14 — 'πετασθήσονται ἐν πλοίοις' — 'petasthesontai en ploiois' - (вони) полетять у посудині; полетять у кораблі (прим. за Стронгом)
. Малозрозуміле пророцтво. Можливо, йдеться про польоти людей? 'ἀφ’ ἡλίου ἀνατολῶν' - 'aph heliou anatolon' - від сходу сонця
. Прийменник 'apo' в його формі перед наступним 'he' вказує на те, що вони покинуть східні землі зовсім, цілком.
Ісайї XI, 15 — 'ἐν ὑποδήμασι' — 'en hypodemasi' - у сандалях
.
Ісайї XI, 16 — 'ἐν Αἰγύπτῳ' — 'en Aigypto' - у Єгипті
. 'ἐκ γῆς Αἰγύπτου' - 'ek ges Aigyptou' - із землі Єгипту
. Прийменник 'ek' вказує тут на вихід з землі єгипетської з Мойсеєм.
Ісайї XII, 2 — 'ἐν αὐτῷ' — 'en auto' - у Ньому; Ним
. Можливі обидва варіанти перекладу, причому йдеться про спасіння Господом, тобто Господь є Спасителем, Тим, Хто спасає (Ісус). 'ἐγένετό μοι εἰς σωτηρίαν' - 'egeneto moi eis soterian' - став мені спасінням; став мені для спасіння
. Прийменник 'eis' має кілька значень тут і вказує на те, що Господь став спасінням (пророцтво про майбутнє стосовно Ісайї, але так, наче він уже побачив його в силі, як минуле і здійснене), а також на те, що Господь явився для спасіння.
Відоме пророцтво про Корінь Єссея
— Христа.
Знову є багатоплановість щодо часу — тобто дарування Христа людству відбулося у часі вже, але остаточно усі плоди Приходу Сина Божого будуть після Другого Пришестя.
Завершується пророцтвом про Ім'я Ісуса та те, що Він Спаситель. Ангел велів Йосипу та Марії назвати Богонемовля Ісусом, тобто Господь — спасіння
.
Більше про читання дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/20032025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/16032023.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/04042024.html
На вечірні:
Буття VII, 11 — 'ἐν τῷ ἑξακοσιοστῷ ἔτει ἐν τῇ ζωῇ τοῦ Νωε' — 'en to hexakosiosto etei en te zoe tou Noe' - у шестисотому році у житті Ноя (прим. за Стронгом)
.
Буття VII, 13, 15 — 'ἐν τῇ ἡμέρᾳ ταύτῃ' — 'en te hemera taute' - у той самий день; того самого дня
. 'εἰς τὴν κιβωτόν' - 'eis ten kiboton' - у ковчег
. Куди.
Буття VII, 15, 16 — 'ἀπὸ πάσης σαρκός' — 'apo pases sarkos' - з усякої плоті
. Прийменник 'apo' вказує на те, що був зроблений вибір серед груп і обрані тварини були відібрані та відділені від інших, бо мали вижити. 'ἐν ᾧ ἐστι πνεῦμα ζωῆς' - 'en ho esti pneuma zoes' - у якій є дух життя; у якій є дихання життя (прим. за Стронгом)
. Тобто живі істоти. Тут далі у вірші 22 вжито власне інше споріднене слово стосовно дихання життя
. Про дихання життя більше писав щодо людини за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/26022026.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/06032025.html
https://www.instagram.com/p/DT6XeoPAieq/
https://www.instagram.com/p/DUu7Q2zDW9n/?img_index=1
https://www.instagram.com/p/C8ANg3eCDDx/
https://www.instagram.com/p/C7cDtRjM31O/
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/posts/
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/16032023.html
Можна думати, що у цьому контексті дух життя
краще перекладати, коли йдеться про те, що оживлює тіло, сотворену життєву рушійну силу, що дає жити. А дихання життя
більше стосується самого процесу життя, життєдіяльності, тобто прояв духа життя
у взаємодії з плоттю. Можна так сказати, що через дихання життя
відбуваються власне Боже обдаровування життям творіння, спільність з Богом, також і сотворення людини і справжня молитва, а дух життя
є вже наслідком того, що істота є живою, обдарованою Богом, скоріше описує стан творіння, що творіння Боже є живим. Потрібно памʼятати, що якщо усе творіння Бог творить словом (Словом), то людину в особливий спосіб творить Своїм диханням, закликаючи її в обличчя, її особисто до Богоспілкування та єдності з Ним, з Пресвятою Трійцею. Цим найперше людина як жива істота відрізняється від тварин. Дивіться про це також вірш за посиланням:
https://www.instagram.com/oleksandr_zhabenko/p/DT6XeoPAieq/
Буття VII, 17 — 'ἀπὸ τῆς γῆς' — 'apo tes ges' - від землі
. Прийменник 'apo' тут вказує на те, що ковчег відділився від землі і плавав у водах потопу на значній відстані від дна.
Буття VII, 21 — 'ἀπὸ θηρίων' - 'apo therion' - з диких тварин
. Тобто дикі тварини.
Буття VII, 23, VIII, 1 — 'ἀπὸ ἀνθρώπου ἕως κτήνους καὶ ἑρπετῶν καὶ τῶν πετεινῶν τοῦ οὐρανοῦ' — 'apo anthropou heos ktenous kai herpeton kai ton peteionon tou ouranou' - від людини і до тяглової худоби, і плазунів, і птахів небесних
. Прийменник 'apo' тут вказує на початок відліку. 'ἀπὸ τῆς γῆς' - 'apo tes ges' - з землі
. Прийменник 'apo' тут вказує на те, що вони були повністю стерті з землі, винищені. 'ἐν τῇ κιβωτῷ' - 'en te kiboto' - у ковчезі
.
Буття VIII, 2 — 'ὁ ὑετὸς ἀπὸ τοῦ οὐρανοῦ' — 'ho hyetos apo tou ouranou' - дощ з неба
. Прийменник 'apo' вказує на те, що дощ покидав небо, йдеться про фізичний дощ.
Буття VIII, 3 — 'ἀπὸ τῆς γῆς' — 'apo tes ges' - з землі
. Прийменник 'apo' вказує на те, що вода почала повністю покидати землю, поверхню.
Потоп, винищення мешканців землі, врятування тих, хто в ковчезі.
Загалом стисло про потоп є за посиланням:
https://parafia.org.ua/biblioteka/hrystyyanstvo-virovchennya-ta-tradytsiji/zakon-bozhyj/chastyna-tretya-svyaschenna-istoriya-staroho-ta-novoho-zavitu/#toc-1
Питання всесвітньості
потопу неясне. Є люди, які вважають, що потоп був лише на відомій Мойсею (чи тогочасним людям) частині поверхні Землі, але є і такі, хто вважає його дійсно по всьому світові
у сучасному розумінні (по всій Землі).
усяка істота, що має дихання життя
— як люди, так і тварини.
Але при сотворенні світу про дихання життя
(дух життя
) говориться виключно стосовно людини. Можна думати, що важливим є саме дихання життя людини, оскільки життя людини включає в себе життя розумної безсмертної душі, і людина сотворена за образом Пресвятої Трійці.
Загалом питання життя душ тварин залишається неясним. Більшість визнає, що тварини мають живу душу
, але нерозумну, не наділені образом Божим, і є різні думки з приводу того, чи душі тварин вмирають і (якщо так, то) як.
Зокрема цар Соломон в одній зі своїх книг задається питанням про долю душі тварини після її смерті і не має явної відповіді.
Закон Мойсея каже, що душа тварини у її крові, чому кров потрібно було виливати і не вживати у їжу. Але якщо їсти тварин, то вони вже на той момент мертві, а отже, душа як життєва сила
тіла не має сенсу існувати в крові після смерті, якщо вона лише життєва сила
. Водночас вона не має сенсу існувати в крові тварин як частині тіла, бо душа не є складовою тіла.
Тому, з огляду на це, можна думати, що дихання життя
стосовно тварин не те ж саме, що і дихання життя
стосовно людини. Обидва походять від Бога, обидва дарують життя, але у тварин життя тілесне, а у людей — понад те — ціннісне, людське, навіть вічне.
Існування дерева життя у Раю спонукає думати, що після загального Воскресіння дихання життя
людей також буде іншим, переміниться на краще, але не знаходжу ніяких явних вказівок, як саме.
Є люди, які задаються питанням, чи буде воскресіння померлих тварин (принаймні тих, які були любі тим чи іншим людям, домашніх улюбленців, як прояв Божої любові), але загалом у Писанні немає явних вказівок, що буде воскресіння (вибраних) тварин.
Як підсумок, багато неясностей та питань.
Більше про читання дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/20032025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/16032023.html
Притчі X, 2 — 'ῥύσεται ἐκ θανάτου' — 'rhysetai ek thanatou' - визволяє від смерті
. Таке ж слово, як і в молитві Господній. Тобто захищає, звільняє, позбавляє. Прийменник 'ek' відрізняється від того, який вжитий у молитві Господній (там 'apo'), що вказує на те, що якщо в молитві Господній йдеться про повне визволення від зла, то тут лише про сам факт спасительності мудрості відносно смерті, безвідносно, чи це остаточне визволення. Тому йдеться також про людську правдиву мудрість, а не лише про Боже Одкровення. Дивіться також:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/21022026.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/01032025.html
Притчі X, 5 — 'ἀπὸ καύματος' — 'apo kaumatos' - від спеки (прим. за Стронгом)
. Йдеться про уникання спеки. 'ἐν ἀμήτῳ' - 'en ameto' - у жнива (прим. за Стронгом)
.
Притчі X, 11 — 'ἐν χειρὶ δικαίου' — 'en kheiri dikaiou' - у руці праведній
.
Притчі X, 13 — 'ἐκ χειλέων' — 'ek kheileon' - з уст
. Тобто звідки
.
Притчі X, 19 — 'ἐκ πολυλογίας οὐκ ἐκφεύξῃ ἁμαρτίαν' — 'ek polylogias ouk ekpheuxe hamartian' - з багатослівʼя не уникнеш гріха (прим. за Стронгом)
. Прийменник 'ek' вказує на те, що багатомовство не може допомогти уникнути гріха. Гріх не можна заговорити
.
Притчі X, 21 — 'ἄφρονες ἐν ἐνδείᾳ τελευτῶσιν' — 'aphrones en endeia teleutosin' - нерозумні в невдалості завершать; нерозумні невдало завершать (помруть)
.
Притчі X, 22 — 'λύπη ἐν καρδίᾳ' — 'lype en kardia' - печалі в серці; смутку в серці
.
Грецький та єврейський тексти відрізняються також і тут.
Повчання різні, у вигляді теза-порівняння, яке підтверджує тезу.
Цікаво, що у часи Ісуса Христа існувала течія в юдаїзмі, аскетична традиція єссеїв. Вони також часто розглядали два шляхи життя
— праведне життя і неправедне.
Можна думати, що загалом Соломон значно вплинув на розуміння світу в тому числі такими співставленнями.
Можна бачити явно деякі паралелі з Євангелієм. Наприклад, вірш Притчі X, 19 — прямо нагадує про Матфея VI, 7-8.
Більше про читання дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/20032025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/16032023.html
Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі!