Слава Ісусу Христу!
🌞
Оскільки у працях, опублікованих за посиланнями:
https://churchandsociety.org.ua/pdf/projects/zbirnyk.pdf
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/17082024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/27112024.html
написано, що вживання прийменників має важливе значення для правильного розуміння важливих і актуальних питань, зокрема питання влади, то пишу коментарі щодо вживання саме цих прийменників. Як порада щодо читання написаного — можна читати вірш у перекладі чи/та оригіналі (хто має таку змогу), а тоді відповідний коментар щодо прийменників тут. Далі потрібно зрозуміти, якої частини вірша стосується коментар, а також обдумати, що суттєве для розуміння він стверджує — чи рідше — заперечує. Таке вдумливе читання допомагає поглибити розуміння і береже від згаданих помилок.
Літургія:
Римлян II, 28 — 'οὐ γὰρ ὁ ἐν τῷ φανερῷ Ἰουδαῖός ἐστιν, οὐδὲ ἡ ἐν τῷ φανερῷ ἐν σαρκὶ περιτομή' - 'ou gar ho en to phanero Ioudaios estin, oude he en to phanero en sarki peritome' - бо не зовні юдей є, і не зовні обрізання у плоті
. Тут юдейство
(тут синонім істинної віри та побожності, дітей вірного Авраама, отців тощо) та обрізання
— знаки та символи істинної вірності Богові, істинних дітей Божих, наче печаті належності Богові. Павло каже, що істинними печатями належності Богові є не зовнішні прояви, але цілісно вірна людина — тілом, душею та духом.
Римлян II, 29 — 'ἀλλ’ ὁ ἐν τῷ κρυπτῷ Ἰουδαῖος, καὶ περιτομὴ καρδίας ἐν πνεύματι οὐ γράμματι' - 'all ho en to krypto Ioudaios, kai peritome kardias en pneumati ou grammati' - але таємно юдей, і обрізання серця у дусі, не букві (духом, не буквою)
. Продовження думки 28 вірша — істинними печатями є наявність Святого Духа, благодаті, а не символів та зовнішньої форми.
Римлян III, 4 — 'δικαιωθῇς ἐν τοῖς λόγοις σου καὶ νικήσεις ἐν τῷ κρίνεσθαί σε' - 'dikaiothes en tois logois sou kai nikeseis en to krinesthai se' - (Ти) був виправданий у словах Твоїх і переміг, коли був судимий
. Тут пасивний стан, який вказує на те, що не Господь хоче судити творіння, але творіння хоче судити Бога. Господь не створював світ, щоб його потім судити, це Йому не потрібно. Натомість творіння своїми гріхами наче докоряє
Богові, звинувачує Його у власних падіннях і гріхах. І ось Господь переможе у такому суді та буде виправданий від усіх звинувачень. Дивіться більше за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/15072023.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/BesidaNaSlovaCHrystaStrakh.html
Римлян III, 7 — 'εἰ δὲ ἡ ἀλήθεια τοῦ θεοῦ ἐν τῷ ἐμῷ ψεύσματι ἐπερίσσευσεν εἰς τὴν δόξαν αὐτοῦ' - 'ei de he aletheia tou theou en to emo pseusmati eperisseusen eis ten doxan autou' - якщо ж істина Божа у моєму обмані (у моїй фальсифікації, підробці) переповнилася надмірно для слави Його; якщо ж істина Божа моїм обманом (моєю фальсифікацією, підробкою) переповнилася надмірно для слави Його
. Можливі обидва варіанти перекладу. Апостол Павло говорить по-людському
, тобто з точки зору винахідливої, але не мудрої людини — така людина може подумати, що Бог має вигоду
з людського падіння та гріхів, бо Він так виявляє Свою справедливість. Але насправді, що далі Павло говорить, Богу немає потреби збільшувати Свою безмежну та безмірну славу та зокрема праведність та справедливість через суд над творінням. Ні, інша причина — люди через падіння віддаляються від Бога, що служить основою для їх занепаду. Божа слава не збільшується і не зменшується, але люди відходять від життя та світла або навпаки навертаються.
Римлян III, 9 — 'πάντας ὑφ’ ἁμαρτίαν εἶναι' - 'pantas hyph hamartian einai' - усі є під гріхом
. Прийменник 'hypo' у своїй формі перед наступним 'ha' тут з аккузативом і вказує на те, що люди стали слабшими
за гріх, піддалися
у протистоянні, здалися в полон
гріху через гріхопадіння.
Римлян III, 13 — 'ὑπὸ τὰ χείλη αὐτῶν' - 'hypo ta kheile auton' - під губами їхніми
. Прийменник 'hypo' тут з аккузативом і вказує тут на те, що та зміїна отрута захована за мʼякими губами. Губи мʼякі, а отрута небезпечна. Йдеться про те, що люди приховують за зовнішньою порядністю та товариськими стосунками, ввічливістю (устами цілують і говорять) гріховність та пороки.
Римлян III, 16 — 'ἐν ταῖς ὁδοῖς αὐτῶν' - 'en tais hodois auton' - у дорогах їхніх; на дорогах іхніх
. Де.
Більше про читання дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/Proof.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/Cognition.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/12062023.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/01072024.html
Матфея VI, 34 — 'μὴ οὖν μεριμνήσητε εἰς τὴν αὔριον, ἡ γὰρ αὔριον μεριμνήσει ἑαυτῆς' - 'me oun merimnesete eis ten aurion, he gar aurion merimnesei heautes' - отже, не турбуйтеся (не будьте стурбовані, заклопотані, не журіться) про завтра (завтрашній ранок, день, про прихід якого повідомляє ранковий свіжий бриз), бо завтра (завтрашній ранок, день, про прихід якого сповіщає ранковий свіжий бриз) потурбується (поклопочеться, обдумає) про саму себе (
завтра у грецькій мові жіночого роду — вона)
. Є гарний вірш на ці слова Христа, дещо розширений переклад за смислом цього вірша:
https://www.instagram.com/p/C7cDtRjM31O/
Цитую:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/Matthew6.html
Вірні Христові трудяться і піклуються про різне, але якщо Господь піклується про птахів та лілеї, які не докладають свідомих зусиль до розвитку, то якщо вірні додадуть свідомі зусилля, хіба не більше піклуватиметься про них Господь і хіба не будуть результати значно кращими? І якщо мета та мотивація згадувалися вище, то тепер – наші відчуття та почуття, емоції. Адже смуток і журба – то переживання та емоції, іноді навіть почуття людини. І про чуттєву сторону піклується Господь. І нам, отже, потрібно подбати.
Тут є певний парадокс. Тут Господь звертається до нашого мислення і очікує від нас мудрості. Тому і навчає нас мислити по-особливому. Він каже: Завжди клопотів буде достатньо, кожен день, у кожний час їх буде цілком достатньо. В чому ж тут радісна, добра звістка, як перекладається саме слово євангеліє? У тому, що усі клопоти будуть вирішуватися. Інакше припинився б сам плин часу, сама історія людства чи кожної окремої людини. Господь навчає вірити, що усі клопоти, усі проблеми будуть вирішуватися, причому часто у непередбачуваний спосіб. Ми не знаємо вирішення багатьох питань чи проблем, але завтра вони вирішаться, а сьогодні вирішуватимуться, щоб бути вирішеними завтра. Тому маємо жити сьогоднішнім днем, знаючи, що те, про що піклуємося і є нашим сьогоднішнім днем, на який у молитві просимо хліба насущного. Маємо також вірити, що і завтра, про яке не знаємо, буде даром Божим, Йому ж слава, честь і поклоніння належать – Отцю, Сину і Святому Духові завжди, нині, і повсякчас, і навіки віків. Амінь.
Матфея VII, 9 — 'ἢ τίς ἐστιν ἐξ ὑμῶν ἄνθρωπος' - 'e tis estin ex hymon anthropos' - чи є хтось з вас (з-поміж вас; серед вас) людина
. Прийменник 'ek' у своїй формі перед наступним 'hy' вказує тут на те, що йдеться про представника учнів Ісуса, тобто про усіх учнів Ісуса.
Матфея VII, 11 — 'ὁ πατὴρ ὑμῶν ὁ ἐν τοῖς οὐρανοῖς' - 'ho pater hymon ho en tois ouranois' - Отець ваш, Що у небесах
. Де.
Більше про читання з X глави Євангелія дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/12062023.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/01072024.html
https://www.instagram.com/p/C7cDtRjM31O/
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/Krasa-3.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/33.pdf
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/25102023.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/Syla-lyudyny.html
Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі!