Олександр Сергійович Жабенко

🇺🇦 Слава Ісусу Христу! 🌞 Присвячується Еммі Кок.

(Галатів IV, 28 — V, 10)

Галатів IV, 30, 31 — ‘ελευθερας’ — ‘eleutheras’ — вільної.

Галатів V, 1 — ‘ελευθερια’ — ‘eleutheria’ — свобода, воля. ‘ημας’ — ‘emas’ — нас. ‘ηλευθερωσεν’ — ‘eleutherosen’ — визволив, звільнив.

Про свободу є гарний твір з кількох частин за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/BesidaNaSlovaCHrystaStrakh.html

Галатів V, 5 — ‘ημεις’ — ‘emeis’ — ми.

Павло на прикладі Сарри й Агарі та дітей їх показує силу Божої обітниці та цінність свободи.

Завершення IV глави за своєю логікою є продовженням також і того, про що написано за посиланням:
13092023.html

У Христі маємо доступ до всіх Божих обітниць. Тому подія з Ісааком та Ізмаїлом має прообразне значення — Господь спонукав Авраама залишити спадкоємцем саме Ісаака, сина з обітниці, не тому, що у той момент це було потрібним, але переважно тому, що це мав бути прообраз у Христі щодо вірних у Новому Завіті, які мали бути синами вільної, а не рабині. Саме так потрібно розуміти, чому Господь сказав ті слова. Суперечку між дітьми Авраама можна було врегулювати інакше, але заради прообразу та усіх вірних у Новому Завіті Господь сказав зробити саме так. Потрібно сказати, що Він же продовжував піклуватися про Агар та Ізмаїла, і останній став родоначальником арабів.

Дивіться також про Агар та Ізмаїла більше за посиланням щодо читання у Великий піст:
29032023.html

У V главі Павло розширює цю думку, а також свідчить, що немає нічого доброго у поверненні до Старого Завіту тоді, коли потрібно йти у Новий. Немає сенсу ставати юдеями, коли потрібно стати християнами. Перед галатами якраз була така спокуса.

Якщо хто змушував християн обрізуватися і виконувати увесь обрядовий Закон Мойсея, то замість Христа, замість благодаті, повертався у Старий Завіт, коли ще не було викуплення, не було звільнення у Христі від рабства гріха, але було приготування та очікування на Нього, на Месію-Христа. А якщо хто, знаючи це, усвідомлюючи це, продовжує змушувати виконувати весь обрядовий Закон Мойсея включно з обрізанням, тоді така людина нехтує благодаттю у Христі, про що і пише Павло.

Дивіться також посилання, за якими раніше розглядалася ця ж тема:
24062023.html

17062023.html

13062023.html

15042023.html

19062023.html

21062023.html

31082023.html

(Марка VI, 54 — VII, 8)

Марка VI, 55 — ‘κακως εχοντας’ — ‘kakos ekhontas’ — (щось) дуже погане, зле маючих (тих, що мають). Як писав раніше, Марк складні та важкі хвороби називає саме так. Дивіться більше за посиланням:
24082023.html

Марка VII, 6 — ‘εμου’ — ‘emou’ — (від) Мене. Цитата з Ісайї XXIX, 13, дивіться про нього також за посиланням:
24032023.html

Про паралельне місце у Матфея (Матфея XIV, 35 — XV, 11) написано за посиланням:
19072023.html

Марк додає пояснення традицій юдеїв для римлян, оскільки він писав для християн з римлян, які могли не знати подробиць життя юдеїв.

Потрібно сказати, що Христос не виступає проти гігієни чи миття посуду (деякі з цих правил є у Законі, який Господь виконував, також Він не заперечував вітання та умивання ніг як такі, бо Сам брав у тому участь і подавав навіть приклад у тому, умивши ноги учням на Тайній Вечері). Але Він виступає проти приписування правилам гігієни та людським домовленостям ваги Божих постанов та заповідей, зрівняння у їх вагомості та значенні, що робили фарисеї.

Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі!

Джерело:
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/