Слава Ісусу Христу!
🌞
Оскільки у праці, опублікованій за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/02082025.html
а ще раніше в інших, опублікованих за посиланнями:
https://churchandsociety.org.ua/pdf/projects/zbirnyk.pdf
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/17082024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/12112025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/27112024.html
написано, що вживання прийменників має важливе значення для правильного розуміння важливих і актуальних питань, зокрема питання влади, то пишу коментарі щодо вживання саме цих прийменників. Як порада щодо читання написаного — можна читати вірш у перекладі чи/та оригіналі (хто має таку змогу), а тоді відповідний коментар щодо прийменників тут. Далі потрібно зрозуміти, якої частини вірша стосується коментар, а також обдумати, що суттєве для розуміння він стверджує — чи рідше — заперечує. Таке вдумливе читання допомагає поглибити розуміння і береже від згаданих помилок.
Підготував покращений варіант мого дослідження, презентація якого доступна за посиланням:
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/posts/
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/vystup-2025-hypo-genitive-Romans-XIII_1.pdf
Матеріал дослідження наразі готується до публікації. Маю надію, якщо дасть Бог, пізніше представити повніші результати після виходу публікації.
Сам список посилань щодо прийменників буду оновлювати за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/02082025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/Pryjmennyky.html
крайній — раз або двічі на місяць, щоб зберігати актуальною версію тексту і надалі.
Літургія:
Про читання з Апостола дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/17012026.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/17022024.html
Луки XVII, 4 — 'εἰς σὲ' - 'eis se' - проти тебе
. Тут прийменник 'eis' вказує на направленість дії гріха, тобто грішити стосовно кого, проти кого, тому такий переклад.
Луки XVII, 6 — 'ἐν τῇ θαλάσσῃ' - 'en te thalasse' - у морі
. Де, а не куди. Йдеться не про імпульсивну дію, а про спокійну. Це підкреслює чудесність і надзвичайність — якщо дуже непросто уявити, що смоківниця сама себе посадить у море, у цілком неприродне середовище для неї, але можна побачити аналогію з імпульсивною дією людини, яка може щось зробити необдумано, навіть шкідливе чи загрозливе для себе, то тут ще більш дивно — смоківниця не просто діє миттєво, імпульсивно, але спокійно, наче осмислено, так, наче збирається там жити у морі. Ця неявна деталь підкреслює ще більшу чудесність і силу.
Луки XVII, 7 — 'Τίς δὲ ἐξ ὑμῶν' - 'Tis de ex hymon' - Хто ж із вас
. Питальний зворот. Прийменник 'ek' у своїй формі перед наступним 'hy' вказує тут на те, що йдеться про представника групи учнів, одного з них. 'ἐκ τοῦ ἀγροῦ' - 'ek tou agrou' - з поля
. Звідки повернеться.
Лука коротко подає відразу кілька вчень Ісуса, про які у Матфея та Марка є більше.
Про силу віри дивіться детальний розбір за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/Syla-lyudyny.html
Я вірю, що можна провести аналогію зі словами про віру і для любові — якби ми мали любов, то ми… розквітли б. Коли я хотів написати про цю думку дівчині на імʼя Juul, то задумався. Тут потрібно розуміти, що це мотиваційні слова Христа. Він не використовує їх як спосіб сказати: Ось ви не маєте віри (любові)
, але запрошує здобути таку віру (любов). Ці слова, таким чином, є мотиваційними: учні просять додати віри, а Христос замість чуда чи чогось іншого запрошує до здобуття такої віри (любові). З огляду на написане у творі вище про силу людини це цілком логічно: якщо Господь дає таку віру, таку любов, дарує її, тоді учням і вірним (зокрема і нам) потрібно її прийняти. Тоді немає потреби просити у Нього більше віри (любові), але потрібно осягнути їх через запрошення Христа. А якщо на щось немає Божої волі, Божого бажання, тоді Господь не має наміру дарувати те, що буде недоречним. Загалом же Христос хоче, щоб ми мали віру (любов), тому запрошує. Слова Христа, будучи істинними, запрошують.
Далі Господь навчає смиренню. Тут смирення подане як таке, яке виникає від усвідомлення незрівнянної різниці між Богом і людьми, між Творцем і творінням. Також тут йдеться про смирення перед Богом. Між людьми не робиться різниці, тобто смирення у цьому читанні з Євангелія взагалі не говорить про смирення у стосунках з іншими людьми, але лише з Богом. Водночас неможливо назвати цілісним бачення і життя людини, яка є смиренною, як описано тут, перед Богом, але підносить себе, ставить вище над іншими людьми. Стосовно цієї другої складової більше йдеться в інших місцях Євангелія та Послань, зокрема дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/14122024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/16122023.html
Тут відзначають паралель з Притчі XXV, 6. Там йдеться про те, щоб не підноситися у присутності царя.
Господь Ісус глибше розкриває цю думку у тому, що не лише у присутності царя слід бути скромними, але і загалом.
Загальною думкою того є те, що вірні не мають бути честолюбними, водночас не потрібно соромитися чи відмовлятися від справжньої честі. Детально про смирення дивіться за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/07082025.html
Також дивіться про те, чому Христос використовує образ суспільних стосунків, які зараз не є актуальними, за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/Cognition.html
Про читання з Євангелія дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/17022024.html
Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі!