Слава Ісусу Христу!
🌞
Оскільки у праці, опублікованій за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/02082025.html
а ще раніше в інших, опублікованих за посиланнями:
https://churchandsociety.org.ua/pdf/projects/zbirnyk.pdf
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/17082024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/12112025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/27112024.html
написано, що вживання прийменників має важливе значення для правильного розуміння важливих і актуальних питань, зокрема питання влади, то пишу коментарі щодо вживання саме цих прийменників. Як порада щодо читання написаного — можна читати вірш у перекладі чи/та оригіналі (хто має таку змогу), а тоді відповідний коментар щодо прийменників тут. Далі потрібно зрозуміти, якої частини вірша стосується коментар, а також обдумати, що суттєве для розуміння він стверджує — чи рідше — заперечує. Таке вдумливе читання допомагає поглибити розуміння і береже від згаданих помилок.
Підготував покращений варіант мого дослідження, презентація якого доступна за посиланням:
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/posts/
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/vystup-2025-hypo-genitive-Romans-XIII_1.pdf
Матеріал дослідження наразі готується до публікації. Маю надію, якщо дасть Бог, пізніше представити повніші результати після виходу публікації.
Сам список посилань щодо прийменників буду оновлювати за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/02082025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/Pryjmennyky.html
крайній — раз або двічі на місяць, щоб зберігати актуальною версію тексту і надалі.
Згадки Стронга (прим. за Стронгом) у перекладі оригінального тексту означають, що слово узято зі словника Стронга, а конкретне значення обране після перекладу та коментаря Google Gemini Fast 3.
Оскільки настав Великий піст, то читання з Нового Завіту замінюються на читання зі Старого Завіту, щоб більше спонукати людей до покаяння.
Оскільки коментую щодо кількох давньогрецьких (койне) прийменників, то Старозавітні читання буду продовжувати коментувати, розглядаючи перший повний переклад на давньогрецьку мову — Септуагінту.
Найбільше читаються книга пророка Ісайї, якого ще називають старозавітним євангелістом
через ясність його пророцтв про Христа, з книги Буття, з якої багато дізнаємося про смисл та потребу в спасінні та про Божу волю, та з книги Притч Соломона, яка є повчальною канонічною книгою, яка покликана підняти людину над буденністю до порогів вічності, приготувати її до вищого через пошук мудрості, а не певних земних здобутків. Усі три книги, як і весь Старий Завіт свідчить про Ісуса Христа, незважаючи на те, що кожна з книг робить це цілком у різний спосіб.
Тема дуже глибока, але потрібно відразу зазначити, що читачі та слухачі Старого Завіту в його часі відрізнялися від сучасних людей. Найсуттєвішою відмінністю було те, що глибина розуміння, особливо розуміння покаяння, навернення, очищення, формувалася у той час, і саме тому читання старозавітних книг найперше відбувається у часі посту, у часі покаяння та підготовки, адже те, з чим стикалися ті люди, також актуальне і зараз.
На 6-му часі:
Ісайї LVIII, 1 — 'ἀναβόησον ἐν ἰσχύι' — 'anaboeson en iskhyi' - підвищ голос сильно; кричи угору сильно; закричи угору у силі
. Можливі різні варіанти перекладу.
Ісайї LVIII, 2 — 'ἡμέραν ἐξ ἡμέρας' — 'hemeran ex hemeran' - з дня на день; щодня
. Сталий вислів.
Ісайї LVIII, 3 — 'ἐν γὰρ ταῖς ἡμέραις τῶν νηστειῶν ὑμῶν' — 'en gar tais hemerais ton nesteion hymon' - бо у дні постів ваших
. Юдеї, як і багато сучасних християн, мали багатоденні пости протягом року і короткі протягом року.
Ісайї LVIII, 4 — 'εἰς κρίσεις καὶ μάχας νηστεύετε' — 'eis kriseis kai makhas nesteuete' - для судів і зіткнень (сварок) постите
. Прийменник 'eis' вказує тут на мету. 'ἐν κραυγῇ' - 'en krauge' - у криках; у вигуках
. Крик не робить людські слова краще чутними чи більш ефективними
для Бога. Бог не страждає глухотою чи черствістю, не змагається з людьми, хто сильніший…
Ісайї LVIII, 6 — 'ἀπόστελλε τεθραυσμένους ἐν ἀφέσει' — 'apostelle tethausmenous en aphesei' - відпусти розбитих прощенням
. Тобто йдеться про те, що прощення, відпущення гріхів здатне зцілювати розбитість людей, яка проявляється у різних формах. Дивіться також про місце, де Христос цитує ці слова щодо Своєї Місії:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/01092025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/19092024.html
Ісайї LVIII, 7 — 'εἴσαγε εἰς τὸν οἶκόν σου' — 'eisage eis ton oikon sou' - уведи у дім твій
. Тут вжито інше слово у порівнянні з молитвою Господньою. Дивіться більше про молитву Господню за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/21022026.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/01032025.html
'ἀπὸ τῶν οἰκείων τοῦ σπέρματός σου οὐχ ὑπερόψῃ' — 'apo ton oikeion tou spermatos sou oukh hyperopse' — від домашніх (тобто близьких родичів) нащадка твого ти не будеш зневажати (нехтувати; ігнорувати)
. Google Gemini 2.5 вказує, що це рідкісна граматична форма заперечення дієслова, яка як виняток імовірно вказує на те, що йдеться про категоричне ствердження про майбутній факт — цього ти не зробиш точно
. Загалом складно зрозуміти цю цитату у звʼязку з прийменником 'apo'. Цілком можливо, йдеться про ігнорування молодших старшими — його якраз не буде.
Ісайї LVIII, 9 — 'ἀφέλῃς ἀπὸ σοῦ' — 'apheles apo sou' - віддалиш від тебе; відкинеш від тебе
. Прийменник 'apo' вказує тут на те, що віддалити, відкинути це потрібно зовсім, повністю.
Ісайї LVIII, 10 — 'ἐκ ψυχῆς σου' — 'ek psykhes sou' - від душі твоєї
. Тобто цілком щиро, безкорисливо, милосердно, з любові. 'ἀνατελεῖ ἐν τῷ σκότει τὸ φῶς σου' - 'anatelei en to skotei to phos sou' - зійде у темряві (як сходить сонце вранці) Світло твоє; зійде у темряві світло твоє
. Пророцтво про Христа, Сонце Правди, Сонце Істини, Сонце Праведності, Сонце Справедливості, Який явиться у житті такої людини навіть у важкі часи. Водночас пророцтво про те, що ніщо в самій людині не буде перешкоджати дії Христа, дії Божої благодаті, Божому світлу, яке буде дароване людині, тобто людина не буде позбавлена чи обмежена у благодаті Божій через її гріхи, таким чином багатозначне пророцтво про спасіння Боже людям.
Ісайя передвіщає Євангельські істини щодо посту та молитви, милосердя, які Христос навчає у Нагірній проповіді (Матфея VI).
Варто відмітити, що Ісайя більш гостро висловлюється, у нього більше викриття, тоді як Христос каже премудро. Різниця стає зрозумілішою, якщо пам’ятати, що Христос є Спасителем, а Ісайя — слугою.
Дивіться також гарне пояснення за посиланням:
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/posts/
Тут наведу значний уривок з твору вище за посиланням.
Ісайї LVIII, 3 — шукаєте волі (бажання, у множині) свої і усіх підвладних ваших утискаєте
. Йдеться про те, що насправді згадані тут люди не постять, як належить, але шукають здійснення своєї волі (на противагу Божій), навіть ціною утисків інших людей. Це перший різкий контраст з віршем 2.
Вірш 4 пояснює далі — для суду і заколоту постите ви, і щоб кулаком бити нахабно; ви поститесь, щоб довести свою правоту (у суді), сваритесь і у злості навіть бʼєте інших
. Обидва варіанти показують, що піст не є засобом досягнути вищості, правоти, оправдання, не є способом осудити тих, хто не постить, або когось іншого, не має бути причиною для сварок, незгоди, озлоблення та гнівливості. Але не лише піст, але будь-яка духовна практика, зокрема також молитва, богослужіння та інше. Марно і недобре намагатися постом стати оправданим, перемогти у суперечці та подібне. Бо тоді піст із знаряддя проти зла і за добро перетворюється на самоціль, яка гарантує
привілеї.
5 вірш пояснює через питання: Бога ніяк не радує такий піст. Він не створював людей для цього. Тому коли людина просто це робить, думаючи, що це угодно Богові, то ні, вона помиляється.
Вірш 6 пояснює, що піст — це сила перемогти зло, звільнитися від нього повністю, цілком, побудувати праведні стосунки. Навіть краще сказати навпаки — перемога над злом і є постом, днем уподобання для Господа. Любов і милосердя, справедливість і є постом і Божим уподобанням. Піст, отже, ніяк не є метою. І тому навіть не входить у число заповідей явно.
Вірш 7 наголошує на милосерді та діяльній щирій любові до людей.
У віршах 8-11 і навіть далі є Божі обітниці, але тут можна бачити і пророцтво про Ісуса Христа. Саме Він є твоїм Світлом
, Дух Святий є ранньою зорею
. Вірш 10 особливо важливий — адже світло у темряві — це пророцтво про Воскресіння Христа, Який віддав Себе за нас, але також і воскресіння людей, оновлення та преображення.
Зрошений сад і повне джерело води — образи повноти життя, дарування Святого Духа та задоволеності.
Більше про читання з Пророків дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/09042025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/05042023.html
На вечірні:
Буття XLIII, 26, XLV, 2 — 'εἰς τὴν οἰκίαν' — 'eis ten oikian' - у дім
. 'ἐν ταῖς χερσὶν αὐτῶν' - 'en tais khersin auton' - у їхніх руках
. 'εἰς τὸν οἶκον' - 'eis ton oikon' - у домоволодіння
.
Буття XLIII, 29 (30) — 'εἰς τὸ ταμιεῖον' — 'eis to tamieion' - у таємну кімнату
. Дивіться також за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/21022026.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/01032025.html
Буття XLV, 1 — 'πάντας ἀπ’ ἐμοῦ' — 'pantas ap emou' - усіх від мене
. Прийменник 'apo' в його формі перед наступним голосним вказує тут на те, що вивести усіх потрібно зовсім, щоб нікого не було поряд.
Буття XLV, 4 — 'ἀπέδοσθε εἰς Αἴγυπτον' — 'apedesthe eis Aigypton' - продали до Єгипту
. Куди.
Буття XLV, 5 — 'εἰς γὰρ ζωὴν ἀπέστειλέ με ὁ θεὸς' — 'eis gar zoen apesteile me ho theos' - бо для життя послав мене Бог
. Йосип є прообразом Христа, тому ці слова є також пророцтвом про Христа.
Буття XLV, 6 — 'ἐν οἷς' — 'en hois' - у які
.
Буття XLV, 10 — 'ἐν γῇ Γεσεμ Ἀραβίας' — 'en ge Gesem Arabias' - у землі Гошен Аравії
.
Буття XLV, 13 — 'ἐν Αἰγύπτῳ' — 'en Aigypto' - у Єгипті
.
Буття XLV, 16 — 'εἰς τὸν οἶκον Φαραω' — 'eis ton oikon Pharao' - (всюди) по дому фараона
. Прийменник 'eis' вказує тут на поширення того всюди там.
Пропущено знову значну частину історії Якова, зокрема його справу з Лаваном, примирення з Ісавом, історія з Діною та братами, родоводи, початок історії Йосипа, його сни, заздрість братів та те, що вони продали його до Єгипту в рабство, те, як Господь сприяв Йосипу в Єгипті, так що він став другою людиною після фараона, і рятував людей від голоду, про прибуття до нього братів по хліб. Опускається (щоб зберегти читання коротким) історія випробування братів та те, що вони розкаялися у тому, що вчинили Йосипові, перед батьком Яковом і Богом.
У самому читанні говориться переважно про розмову Йосипа з братами, прощення їх і взаємне примирення, також про Божий Промисел, завдяки якому зло, зроблене Йосипу, Господь спрямував так, щоб вчинити добро усім їм.
З цього приводу Йосип є прообразом Христа, Спасителя світу, а його історія — прообраз Страждань, Смерті та Воскресіння Ісуса Христа.
Буття XLV, 8 — Отже, не ви послали мене сюди, а Бог! І Він зробив мене…
— важливі слова, щоб люди не хвалилися перед Богом. Буквально, щоб брати не приписали собі заслуги Йосипа, що начебто через них він став великим, але ні — не через них, а через Бога, Який звеличив праведного Йосипа — і зробив те для всіх, для загального спасіння. Подібно і в інших таких історіях — грішні люди (і навіть біси!) не можуть хвалитися тим, що своїми гріхами начебто сприяли Божому добру.
Більше про читання з Закону дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/09042025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/05042023.html
Притчі XXI, 23 — 'ἐκ θλίψεως' — 'ek thlipseos' - від утиску; від переслідування
. Прийменник 'ek' вказує тут на те, що йдеться про те, що стриманість і обдуманість у словах допомагає навіть тоді, коли уже є певне переслідування, конфлікт.
Притчі XXI, 31 — 'ἵππος ἑτοιμάζεται εἰς ἡμέραν πολέμου' — 'hippos etoimazetai eis hemeran polemou' - кінь приготований для дня бою
. Прийменник 'eis' вказує тут на мету, призначення з точки зору людини. 'παρὰ δὲ κυρίου ἡ βοήθεια' - 'para de kyriou he boetheia' - від близько Господа ж допомога
. Прийменник 'para' тут з родовим відмінком. Така є конструкція вживається щодо ісходження Святого Духа від Отця і щодо людської природи Ісуса Христа. Дивіться більше за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/Pryjmennyky.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/02082025.html
Це вказує на те, що йдеться про те, що Дух Святий є Помічником, Параклітом, Утішителем, також і Христос допомагає у всьому справді доброму. Справжня допомога — не від природи, а від Бога. Адже людина готує обставини, речі, предмети, тварин до чогось, їй це частково вдається тією чи іншою мірою, а Господь же є дійсним Помічником, тобто Він дійсно допомагає. Люди часто вживають слова мені допомогли
, але справді допомога можлива власне від осіб — від Бога, від ангелів, від людей.
Притчі XXI, 31 — співзвучний з іншими подібними читаннями, про які писав за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/22042024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/17042024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/18042024.html
Грецький та єврейський тексти сильно відрізняються для кількох віршів, особливо для Притчі XXI, 30.
Загалом Господь через Соломона навчає слідкувати за власними бажаннями (порівняйте з 10-ю чи 9-ю і 10-ю заповідями), праведності, милосердю, співчуттю, безкорисливості, вмінню і бажанню віддавати і дарувати (прояву любові), застерігає від лицемірної релігійності, безсоромності, свідчить про те, що Господь дарує людям добро, зокрема визволення та добру перемогу, навчає, що чиста совість та добра репутація цінніші за прибутки та багатство, нагадує про спільність між людьми перед Богом та говорить про цінність страху Божого.
Про страх Божий є гарний твір за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/BesidaNaSlovaCHrystaStrakh.html
Також цитую твір за посиланням:
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/posts/
Притчі XXI, 25-26 — тут бачимо протиставлення двох шляхів у житті — бажати (і часто недоброго) і давати, дарувати. Саме людина, яка живе другим, — насичує інших. І це потребує духовної праці. Але така праця і є тим, куди варто людині спрямувати свою енергію та сили.
Вірш 27 говорить про те, що нечестива людина приносить жертву, не намагаючись покаятися і змінити щось, тобто вона намагається просто загладити провину
, але не позбутися її причини, її самої. А якщо вона ще й намагається підкупити
цим, щоб приховати зло, тоді це ще гірше. Замість навернення, така людина стає ще гіршою.
Від цього нас Господь тут застерігає.
Більше про читання з Повчальних і поетичних книг дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/09042025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/24042024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/05042023.html
Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі!