Слава Ісусу Христу!
🌞
Оскільки у праці, опублікованій за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/02082025.html
а ще раніше в інших, опублікованих за посиланнями:
https://churchandsociety.org.ua/pdf/projects/zbirnyk.pdf
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/17082024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/27112024.html
написано, що вживання прийменників має важливе значення для правильного розуміння важливих і актуальних питань, зокрема питання влади, то пишу коментарі щодо вживання саме цих прийменників. Як порада щодо читання написаного — можна читати вірш у перекладі чи/та оригіналі (хто має таку змогу), а тоді відповідний коментар щодо прийменників тут. Далі потрібно зрозуміти, якої частини вірша стосується коментар, а також обдумати, що суттєве для розуміння він стверджує — чи рідше — заперечує. Таке вдумливе читання допомагає поглибити розуміння і береже від згаданих помилок.
Правильні твердження у творі за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/02082025.html
повʼязані з коментарями, написаними протягом більше, ніж року, під час якого краще зрозумів ідеї, вживання, логіку, навіть особливості вимови, тому зараз доречним є перегляд і виправлення допущених неточностей. Замість виправлення у старих текстах, буду виправляти у нових (уже почав це робити). Тому праця триває, зокрема потрібно розглянути читання протягом близько двох тижнів у серпні-вересні 2024 р., коли не мав доступу до мережі Інтернет. Якщо помічаєте неточності у коментарях за цитованими там посиланнями, то варто переглянути, чи немає новіших щодо того ж читання. Сам список посилань щодо прийменників буду оновлювати за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/02082025.html
щоб зберігати актуальною версію тексту і надалі.
Літургія:
Щодо нерукотворного образа Ісуса Христа:
Колосян I, 12 — 'εἰς τὴν μερίδα τοῦ κλήρου τῶν ἁγίων ἐν τῷ φωτί' - 'eis ten merida tou klerou ton hagion en to photi' - для участі насліддя святих у світлі
. Прийменник 'eis' вказує тут на мету — Отець вчинив вірних такими, що можуть стати святими у світлі, у Божій благодаті, що можуть наслідувати усі Божі обітниці, зокрема стати дітьми Божими та наслідувати блаженне вічне життя у любові.
Колосян I, 13 — 'ὃς ἐρύσατο ἡμᾶς ἐκ τῆς ἐξουσίας τοῦ σκότους καὶ μετέστησεν εἰς τὴν βασιλείαν τοῦ υἱοῦ τῆς ἀγάπης αὐτοῦ' - 'hos erysato hemas ek tes exousias tou skotous kai metestesen eis ten basileian tou hyiou tes agapes autou' - Який визволив нас від влади темряви і переніс у Царство улюбленого Сина Свого
. Типова пара прийменників 'ek'-'eis' вказує на рух — звідки і куди.
Колосян I, 14 — 'ἐν ᾧ ἔχομεν τὴν ἀπολύτρωσιν, τὴν ἄφεσιν τῶν ἁμαρτιῶν' - 'en ho ekhomen ten apolytrosin ten aphesin ton hamartion' - у Якому маємо викуплення, відпущення гріхів
. У Кому.
Колосян I, 15 — ‘εικων’ — ‘eikon’ — образ
(звідси слово ікона
, а також прямий зв’язок з нерукотворним образом, пам’ять перенесення якого сьогодні).
Колосян I, 16 — 'ἐν αὐτῷ ἐκτίσθη τὰ πάντα ἐν τοῖς οὐρανοῖς καὶ ἐπὶ τῆς γῆς' - 'en auto ektisthe ta panta en tois ouranois kai epi tes ges' - у Ньому сотворені всі (творіння) у небесах і на землі; Ним сотворені усі (творіння) у небесах і на землі
. Можливі обидва варіанти перекладу, причому перший підкреслює те, що усе задумане Отцем творіння отримало у Сині як Першоджерелі, зокрема усяку владу, як Першообразі, як Зразку. Другий варіант вказує на Отця, Який творить Сином, Словом (варто додати і Духом
). 'τὰ πάντα δι’ αὐτοῦ καὶ εἰς αὐτὸν ἔκτισται' - 'ta panta di autou kai eis auton ektistai' - усі (творіння) через Нього і для Нього сотворені
. — Отже, Син є несотвореним, є Богом. Прийменник 'eis' вказує тут на мету.
Колосян I, 17 — 'τὰ πάντα ἐν αὐτῷ συνέστηκεν' - 'ta panta en auto synesteken' - усі (творіння) у Ньому утверджені; усі (творіння) Ним утверджені
. Аналогічно до вірша 16 можливі обидва варіанти перекладу. Син Божий як Бог тримає усе в бутті, дає життя та подібне.
Колосян I, 18 — 'πρωτότοκος ἐκ τῶν νεκρῶν' — 'prototokos ek ton nekron' - Першороджений з мертвих
. Прийменник 'ek' вказує тут на те, звідки відбувся перехід Христа у Воскресінні — від мертвих до живих. Народженим названий щодо Воскресіння, тому що саме Воскресіння є переходом до оновленого життя, а для вірних їх воскресіння буде також явленням їх стосунків з Богом зокрема як Божих дітей. 'ἐν πᾶσιν' - 'en pasin' - у всьому
.
Читання з Апостола містить подяку Богові Отцю і виклад віри стосовно Господа Ісуса Христа.
Син є образом Отця (невидимого Бога
), народжений раніше від усякого творіння (несотворений), є Творцем, бо Ним (Словом
) і у Ньому (як Меті, як пункті призначення, тобто все творіння є Богом спрямовуване до Сина Божого, все має наближатися до Нього) все сотворено. Це сповідання перегукується з: Я є Альфа і Омега, Початок і Кінець (Мета)
(Одкровення I, 8, 17-18).
Дивіться також про це все більш докладно за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/Proof.html
Луки IX, 51, 53 — 'ἐν τῷ συμπληροῦσθαι' - 'en to symplerousthai' - складно перекласти, буквально подібне до коли повністю мали звершитися
. Коли. 'εἰς Ἱερουσαλήμ' - 'eis Hierousalem' - у Єрусалим
. Куди.
Луки IX, 52 — 'εἰς πόλιν' - 'eis polin' - у місто (поселення)
. Куди.
Луки IX, 54 — 'ἀπὸ τοῦ οὐρανοῦ' - 'apo tou ouranou' - від неба; з неба
. Прийменник 'apo' вказує на те, що вогонь покине небо, а це у свою чергу вказує на те, що настрій і бажання учнів були далекими від небесного. Слів про Іллю у багатьох списках немає. Також і цитованих далі слів докору Ісуса.
Луки IX, 55-56 — у багатьох давніх списках Євангелія слів Ісуса немає.
Наука щодо лагідності Ісуса — якщо думати, як допомагати людям досягати спасіння, тоді людина стає лагідною, людяною.
Луки IX, 56 — 'εἰς ἑτέραν κώμην' - 'eis heteran komen' - в інше село
. Куди.
В апостольську (Христову) місію щодо проповіді не входить осуджувати людей, зокрема на нищення та вічні муки. Якщо апостоли і свідчать про погибель, то для усвідомлення людьми, також для розуміння подальших подій, зокрема щодо Божого праведного суду щодо нерозкаяних грішників та грішниць, які відкинули велике Боже милосердя, щоб чинити свої гріхи. Подібна заповідь повторюється щодо фарисеїв (облиште їх! Вони сліпі поводирі для сліпих
), також щодо виходу з міст та поселень, які повністю відкинули Євангеліє. Апостольською віповіддю на повне неприйняття є не прокляття чи осудження, але повний розрив стосунків.
Луки X, 22 — 'ὑπὸ τοῦ πατρός μου' - 'hypo tou patros mou' - Отцем Моїм
. Тут прийменник 'hypo' з родовим відмінком і вказує на те, що Отець передав Синові, а те, що передав, має усю змогу передати. Дивіться більше за посиланням та цитованими там іншими:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/02082025.html
Потрібно додати, уточнюючи та виправляючи давніший коментар з цього приводу, що тут підкреслюється саме те, що Отець має усю здатність передати Синові усе, а Син має усю відповідну здатність те прийняти, це стосується Божества та подібне. Загалом це показує, що Божі Іпостасі певною мірою (яка є тайною) первинні відносно Божої природи. Потрібно памʼятати, що і Отець відкриває Сина, і Дух відкриває Отця і Сина, тобто Вони роблять це взаємно (наприклад, згадаймо слова Христа Петру щодо його сповідання віри). Я писав більше про те раніше за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/03072025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/04052023.html
тут процитую:
Потрібно сказати, що якщо людина пізнає Сина Божого з любов'ю, то цим вона уподібнюється Отцю, Який знає і любить Сина, Який Його послав у світ. Прийняти Сина може людина, яка подібно до Отця Його любить, також вона приймає Божий задум щодо спасіння людей та інше подібне. А це означає, що вона подібна Отцю у цьому, а це можливе тільки тоді, якщо Отець їй це дає.
Більше про читання з Євангелія дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/03072025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/17102024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/19102023.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/21102024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/23102023.html
Римлян XV, 30 — 'συναγωνίσασθαί μοι ἐν ταῖς προσευχαῖς ὑπὲρ ἐμοῦ πρὸς τὸν θεόν' - 'synagonisasthai moi en tais proseukhais hyper emou pros ton theon' - беріть участь у змаганнях, допомагайте, боріться на одному боці разом зі мною у молитвах за мене до Бога
. Тобто моліться разом зі мною, хоча це може нагадувати боротьбу чи змагання. Тобто моліться навіть у важких обставинах.
Римлян XV, 31 — 'ἵνα ῥυσθῶ ἀπὸ τῶν ἀπειθούντων ἐν τῇ Ἰουδαίᾳ' - 'hina rystho apo ton apeithounton en te Ioudaia' - щоб я був визволений від неслухняних у Юдеї
. Прийменник 'apo' вказує тут на те, що йдеться про повне визволення, тобто щоб ті люди перестали бути неслухняними Богові. 'ἡ διακονία μου ἡ εἰς Ἱερουσαλὴμ' - 'he diakonia mou he eis Hierousalem' - служіння моє, що для Єрусалиму
. Тобто йдеться про служіння для вірних, а це означає служіння духовному Єрусалиму, тобто Царству Божому.
Римлян XV, 32 — 'ἐν χαρᾷ' - 'en khara' - у радості
. Як.
Продовження читання, про яке йдеться за посиланням:
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/posts/
Тим не менше, якщо там ішлося більше про справи, то тут про молитву. Павло просить про спільну з ним молитву.
Відмічу, що тут чітко видно, що спільною молитвою може бути і така, яка здійснюється людьми, які знаходяться на великій відстані. Відстань не є перешкодою спільності в молитві, адже не є вона перешкодою і коли люди, зібрані в одному місці, а все ж, відділені невеликим простором одна від одної. Тим не менше, така спільність у молитві на відстані не рівноцінна молитві разом в одному місці. Це особливо актуально в час розповсюдження трансляцій за допомогою технологій.
Для найбільш спільної молитви важливим є не лише спільне місце молитви, але й особистісні стосунки, які можливі в повній мірі лише у безпосередній присутності учасників та учасниць. Велика відстань вносить певні обмеження на місце та стосунки, чому і не шкодить спільності молитви, але і не рівна молитві разом в одному місці.
Визволитися від невірних
— тобто щоб Господь зберіг від переслідувань нехристиян, щоб усе було спокійно.
прийнятне святим
— тобто вірним християнам, було добре ними прийняте.
Більш ранній допис про читання з Апостола дивіться за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/12082023.html
Матфея XVII, 24 — 'εἰς Καφαρναοὺμ' - 'eis Kapharnaoum' - у Капернаум
. Куди.
Матфея XVII, 25 — 'εἰς τὴν οἰκίαν' - 'eis ten oikian' - у дім; в будинок; додому
. Куди. 'ἀπὸ τίνων λαμβάνουσιν τέλη ἢ κῆνσον; ἀπὸ τῶν υἱῶν αὐτῶν ἢ ἀπὸ τῶν ἀλλοτρίω' - 'apo tinon lampanousin tele e kenson? apo ton hyion auton e apo ton allotrio' - з кого беруть податки або мито? від синів своїх, чи від чужих?
. Прийменник 'apo' вказує тут на те, що податки і мито забираються правителями (владою) повністю, зовсім. У ті часи більше частина, ніж зараз, призначалася на власні витрати правителів. Зараз значно більша частина йде на загальнодержавні потреби (в ідеалі майже всі надходження до бюджету).
Матфея XVII, 26 — 'ἀπὸ τῶν ἀλλοτρίω' - 'apo ton allotrio' - від чужих
. Дивіться щойно вище щодо вірша 25.
Матфея XVII, 27 — 'πορευθεὶς εἰς θάλασσαν βάλε ἄγκιστρον' - 'poreutheis eis thalassan bale ankistron' - йди до моря закинь вудку; йди, закинь вудку у море
. Можливі обидва варіанти перекладу, але перший є більш природним як комбінована дія, яку Христос каже зробити (комбіновані дії можуть бути більш ефективними, ніж одиничні). Куди.
Тут питання та відповідь показує, що податки збираються не з рідних дітей, а з інших. Тому Божі діти (зокрема апостоли) не зобовʼязані платити податки на храм, тобто давати гроші як податок Богові
. Тим більше Сам Син Божий, Який є Богом. Петро певною мірою поспішив дати відповідь тим, хто запитували.
Писав у публікації щодо російського світу
, дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/17082024.html
https://churchandsociety.org.ua/pdf/projects/zbirnyk.pdf
тут процитую.
У словах Євангелія від Іоана Як Отець має життя в Самому Собі, так і Синові ДАВ МАТИ життя в Самому Собі
(Іоана V, 26) показано, що божественне, правильне отцівство, пов’язане з 'πατρια' — дає мати
в собі те, що передане.
Порівняно з більш відомою історією з питанням законників, на цю історію звертається набагато менше уваги, тому що у ній набагато більше свободи і заклику до неї. Але саме ця історія прямо говорить про те, що думає Сам Христос з цього приводу. Причому тут можна думати про те з чого у цій історії якраз Христос має більше свободи в подачі Своєї думки, ніж в історії з хитрим питанням про податок кесарю. Христос у тій ситуації мав набагато більш обмежені можливості для свободи вираження Своєї думки таким чином, щоб Він міг її спокійно, ясно та чітко виражати. Звичайно, як Господь Він сказав все правильно, але в аспекті можливості висловитися у Нього було менше можливості відкрито говорити, натомість у ситуації з Петром — все навпаки — Петро є один з найближчих учнів і, звичайно, Петро би підтримав дуже різні погляди Свого Учителя, і вже точно він би не хотів звинувачувати Христа.
Христос говорить про те, що люди є вільними, і тому варто над цим думати, як не обмежувати свободу людей, і держава має над цим працювати, вона має рухатися в сторону збільшення свободи людей.
Іншим дещо парадоксальним вектором думки має бути те, як отримати наповнення казни через чудеса
, а якщо сказати простіше, то через те, що не потребує величезних зусиль. Як Петро отримав статир чудесно, зробивши кілька нескладних дій, так і християнам потрібно намагатися втілити цей Євангельський ідеал у життя. Влада, яка намагається це зробити, і є більш Євангельською у цьому питанні. Якщо порівнювати у цьому російську владу та інші, то ніякої переваги у першої немає, а скоріше є відставання.
Дивіться більше за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/02082025.html
Про вірші Матфея XVIII, 1-4 дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/04082025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/19082024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/31072023.html
Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі!