Христос Воскрес!
🌞
Оскільки у праці, опублікованій за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/02082025.html
а ще раніше в інших, опублікованих за посиланнями:
https://churchandsociety.org.ua/pdf/projects/zbirnyk.pdf
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/17082024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/12112025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/27112024.html
написано, що вживання прийменників має важливе значення для правильного розуміння важливих і актуальних питань, зокрема питання влади, то пишу коментарі щодо вживання саме цих прийменників. Як порада щодо читання написаного — можна читати вірш у перекладі чи/та оригіналі (хто має таку змогу), а тоді відповідний коментар щодо прийменників тут. Далі потрібно зрозуміти, якої частини вірша стосується коментар, а також обдумати, що суттєве для розуміння він стверджує — чи рідше — заперечує. Таке вдумливе читання допомагає поглибити розуміння і береже від згаданих помилок.
Підготував покращений варіант мого дослідження, презентація якого доступна за посиланням:
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/posts/
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/vystup-2025-hypo-genitive-Romans-XIII_1.pdf
Матеріал дослідження наразі готується до публікації. Маю надію, якщо дасть Бог, пізніше представити повніші результати після виходу публікації.
Сам список посилань щодо прийменників буду оновлювати за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/02082025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/Pryjmennyky.html
крайній — раз або двічі на місяць, щоб зберігати актуальною версію тексту і надалі.
Згадки Стронга (прим. за Стронгом) у перекладі оригінального тексту означають, що слово узято зі словника Стронга, а конкретне значення обране після перекладу та коментаря Google Gemini Fast 3.
Рання:
Дивіться про читання за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/11042026.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/05012026.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/26052023.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/05012024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/03012025.html
Літургія:
Діяння V, 12 — 'σημεῖα καὶ τέρατα πολλὰ ἐν τῷ λαῷ' — 'semeia kai terata polla en to lao' - багато знаків і чудес у народі; часті знаки та чудеса в народі
. Можливі обидва варіанти перекладу, перший вказує на кількість, другий — на частоту, постійність. 'ἐν τῇ στοᾷ Σολομῶντος' - 'en te stoa Solomontos' - у Соломоновому ґанку; у Соломоновому портику (місце у дворі храму, де були колони і дах)
. Де.
Діяння V, 15 — 'ὥστε καὶ εἰς τὰς πλατείας ἐκφέρειν τοὺς ἀσθενεῖς' — 'hoste kai eis tas plateias ekpherein tous astheneis' - так що і у (на) вулиці виносити немічних
. Google Gemini Pro коментує вживання інфінітиву так:
Використовуються два інфінітиви теперішнього часу: ἐκφέρειν (ekpherein — виносити) та τιθέναι (tithenai — класти).
Причина їхньої появи там суто синтаксична: вірш починається зі сполучника ὥστε (hoste — «так що», «до такої міри, що»), який вводить підрядне речення наслідку.
У давньогрецькій мові для вираження наслідку після ὥστε найчастіше використовуються два способи, які мають тонкі смислові відмінності:
ὥστε + індикатив (дійсний спосіб): Підкреслює наслідок як сухий історичний факт. Акцент на тому, що дія дійсно відбулася («…так що вони взяли і винесли»).
ὥστε + інфінітив: Підкреслює наслідок як природний, логічний або очікуваний результат попередньої дії. Акцент робиться на тому, що причина була настільки потужною, що призвела до такого результату.
У Діяннях 5:15 Лука обирає саме ὥστε + інфінітив. Якщо подивитися на попередні вірші (5:12–14), там описується, як через апостолів діялося багато знамен і чудес, як люди їх дуже поважали, і як безліч людей вірували.
Використовуючи інфінітиви ἐκφέρειν та τιθέναι, автор граматично показує масштаб: повага людей і кількість чудес досягли такої міри, що природним наслідком цього стало те, що хворих почали виносити прямо на вулиці, сподіваючись бодай на тінь Петра. Тобто інфінітив тут не просто констатує факт, а слугує мірилом величі подій, описаних перед цим.
Діяння V, 16 — 'ἀσθενεῖς καὶ ὀχλουμένους ὑπὸ πνευμάτων ἀκαθάρτων' — 'astheneis kai okhloumenous hypo pneumaton akatharton' - недужих і мучимих нечистими духами; недужих і таких, що були мучені нечистими духами; недужих і таких, що страждали від нечистих духів
. Страждання від нечистих духів тут стоїть поряд з хворобами та немочами. Прийменник 'hypo' тут з родовим відмінком і вказує тут на те, що це пасивний стан дієприкметника мучимих (мучені)
.
Діяння V, 18 — 'ἔθεντο αὐτοὺς ἐν τηρήσει δημοσίᾳ' — 'ethento autous en teresei demosia' - помістили їх у громадській вʼязниці
. Де, а не куди. Це може вказувати не те, що вірні не чинили видимого спротиву цьому, це виглядало так, наче вони не проти
. Ця деталь підкреслює ще більше віру та чудо Божого звільнення через ангела. Порівняйте також з учорашнім читанням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/18042026.html
щодо вірша Іоана III, 24.
Діяння V, 20 — 'ἐν τῷ ἱερῷ τῷ λαῷ' — 'en to hiero to lao' - у храмі народові
. Де і кому.
Загалом відмічу, що інші не наважувалися
приєднатися до спільноти апостолів, тобто не було фальшивих апостолів
, а лише справжні, які мали дар Святого Духа.
Тінь Петра зціляла
— єдина подібна згадка (є ще про платки апостола Павла подібна). Йдеться про зв'язок з особистістю Петра. Тінь не відділяється від Петра, є своєрідним продовженням
і тому через неї діяла благодать, хоча, здавалося б, тінь завжди несе смисл відсутності чогось (найперше світла), але тут вона несе смисл присутності благодаті та сили Святого Духа. Ще один образ сили Божої у немочі людській
.
Також цікаво, що в багатьох мовах осінити себе хресним знаменням
— осінити
— це отінити, покрити тінню
. Можна так розуміти, про що писав колись давно, що це паралель з Благовіщенням (Сила Всевишнього осінить Тебе
, тобто покриє, збереже від надміру слави Божої). Хрест же являє Силу Божу через зв'язок з істинною Силою Божою, Якою є Христос.
Більше про читання дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/27042025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/23042023.html
Про вірші Іоана XX, 19-25 дивіться за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/12042026.html
Іоана XX, 26 — 'εἰς τὸ μέσον' — 'eis to meson' - насередину; посередині
. Куди. Сталий вислів.
Іоана XX, 27 — 'βάλε εἰς τὴν πλευράν μου' — 'bale eis ten pleuran mou' - вклади у бік Мій; вклади до боку Мого
. Прийменник 'eis' вказує тут на те, куди потрібно Фомі вкласти свою руку.
Іоана XX, 30 — 'ἐν τῷ βιβλίῳ τούτῳ' — 'en to biblio touto' - у книзі цій
. Де.
Іоана XX, 31 — 'ἐν τῷ ὀνόματι αὐτοῦ' — 'en to onomati autou' - в імені Його; іменем Його
. Можливі обидва варіанти перекладу, перший вказує на те, що життя згідно Христа як Бога, Господа і Спасителя є істинним, буде вічним, а другий — що все, що зробив Ісус є для нашого істинного життя.
Слова Христа показують, що віра може будуватися на пересвідченості, на досвіді, на знанні (знаю, тому вірю), а може не будуватися, а… зʼявитися і бути. Перша віра також дуже важлива, але є те, що скоріше всього можна осягнути лише другою. Наприклад, скоріше усього людина могла ніколи не воскресати, але може повірити у воскресіння мертвих. Людина може ніколи не бачити до його настання Царства Божого, але може увірувати у нього. Людина може не бачити Христа, Святого Духа, Отця, але увірувати у Них. Для цієї другої віри немає ніяких перешкод і обмежень. Ця друга віра здатна уподібнити людину Богові. Тому саме таку віру хвалить Христос і називає вірних у такому сенсі блаженними. Якщо щастя, блаженство є чимось, що людині потрібно осягнути, досягти, здобути, а щасливою людиною потрібно стати і бути, тоді таке щастя можливе лише у другій вірі, що показує, чому саме ті другі є блаженними.
Більше про читання дивіться за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/27042025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/23042023.html
Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі!