Слава Ісусу Христу!
🌞
Оскільки у праці, опублікованій за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/02082025.html
а ще раніше в інших, опублікованих за посиланнями:
https://churchandsociety.org.ua/pdf/projects/zbirnyk.pdf
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/17082024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/27112024.html
написано, що вживання прийменників має важливе значення для правильного розуміння важливих і актуальних питань, зокрема питання влади, то пишу коментарі щодо вживання саме цих прийменників. Як порада щодо читання написаного — можна читати вірш у перекладі чи/та оригіналі (хто має таку змогу), а тоді відповідний коментар щодо прийменників тут. Далі потрібно зрозуміти, якої частини вірша стосується коментар, а також обдумати, що суттєве для розуміння він стверджує — чи рідше — заперечує. Таке вдумливе читання допомагає поглибити розуміння і береже від згаданих помилок.
Правильні твердження у творі за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/02082025.html
повʼязані з коментарями, написаними протягом більше, ніж року, під час якого краще зрозумів ідеї, вживання, логіку, навіть особливості вимови, тому зараз доречним є перегляд і виправлення допущених неточностей. Замість виправлення у старих текстах, буду виправляти у нових (уже почав це робити). Тому праця триває, зокрема потрібно розглянути читання протягом близько двох тижнів у серпні-вересні 2024 р., коли не мав доступу до мережі Інтернет. Якщо помічаєте неточності у коментарях за цитованими там посиланнями, то варто переглянути, чи немає новіших щодо того ж читання. Сам список посилань щодо прийменників буду оновлювати за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/02082025.html
щоб зберігати актуальною версію тексту і надалі.
Літургія:
2 Коринтян V, 16 — 'ἀπὸ τοῦ νῦν' - 'apo tou nyn' - відтепер
. Сталий вислів, фактично прислівник. Прийменник 'apo' вказує тут на початок відліку часу при важливій зміні.
2 Коринтян V, 17 — 'ἐν Χριστῷ' - 'en CHristo' - у Христі
. У Кому. Вказує на єдність з Христом, яка оновлює людину.
2 Коринтян V, 18 — 'τὰ δὲ πάντα ἐκ τοῦ θεοῦ' - 'ta de panta ek tou theou' - усі (творіння, речі) ж від Бога
. Прийменник 'ek' вказує тут на те, що Джерелом усього доброго є Бог, що Творцем є Бог, що творіння відображає якості Творця, чому, отже, можна пізнавати Бога через Його творіння. Тут не йдеться про справи чи події, стани та подібне, бо, наприклад, гріхи, зло, погибель не від Бога.
2 Коринтян V, 19 — 'ὡς ὅτι θεὸς ἦν ἐν Χριστῷ κόσμον καταλλάσσων ἑαυτῷ' - 'hos hoti theos en en CHristo kosmon katallasson heauto' - — (тобто тут іде розʼяснення попереднього) Бог був у Христі, світ примиряючи Собою; — Бог був у Христі світ примиряючим Собі Самому
. Можливі обидва варіанти перекладу, яке є дуже багатозначним. Якщо розуміти лише буквально, прямо, непоширено, то йдеться про те, що Бог Отець був у Христі Ісусі, цим примиряючи світ Собі / Собою. Але звідси ніяк не можна усунути Самого Христа як Іпостась. Адже саме Христос постраждав і воскрес, саме Він є Суддею та Спасителем, саме Він є Первосвященником, Царем і Пророком та подібне. Його добровільне виконання Божої волі щодо спасіння людей, волі, спільної для всієї Пресвятої Трійці привело до Відкуплення людського роду від гріха та смерті. Справа спасіння, справа примирення, воззʼєднання з Богом є справою Отця у Сині, але також і справою Сина, єдиною справою Отця, Сина — і важливо додати — і Святого Духа. Тут своєрідне доведення єдності Христа з Отцем — у Них єдина справа, що можливе повною мірою лише у випадку єдиної спільної Божої природи та сутності. Якби Христос не був би єдиносущним Отцю (і Духу), то Їх справа не була б справді єдиною, не можна було б казати, що Отець примирив світ із Собою у Христі, а тоді казати, що Христос примирив світ Собою Отцю. Єдність та єдиність справи Христа, Отця і Духа є найяскравішим свідченням єдиносущності Пресвятої Трійці (дивіться зокрема пророцтва іншому слави Своєї не дам!
(Ісайї XLII)). Дивіться також більше про перихоресис за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/17042025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/18042025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/09052025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/12052025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/08052025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/07052025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/06052025.html
'θέμενος ἐν ἡμῖν τὸν λόγον τῆς καταλλαγ' — 'themenos en hemin ton logon tes katallag' - поклав у нас слово примирення
. У кому. Тобто встановив те, що вірні проповідують примирення з Богом у Христі, проповідують Самого Христа.
2 Коринтян V, 21 — 'ἵνα ἡμεῖς γενώμεθα δικαιοσύνη θεοῦ ἐν αὐτῷ' - 'hina hemeis genometha dikaiosyne theou en auto' - щоб ми стали Божою праведністю у Ньому
. У Кому. Дивіться більше вище щодо вірша 19, тут більше видно про те, що Син Божий став Людиною, і тут йдеться про Його людську природу, яка не єдиносущна Отцю і тут виступає як шлях відкуплення та спасіння. Також тут доречно усвідомлювати Церкву як Тіло Христове. Слова про гріх вказують на розпʼяття, як в іншому місці апостол Павло пояснює, згадуючи старозавітну постанову про прокляття (але не гріх!). Тут апостол говорить мовою опонентів
(юдеїв, які ще досі не увірували у Христа), щоб її спростувати.
Марка I, 16 — 'παρὰ τὴν θάλασσαν τῆς Γαλιλαίας' - 'para ten thalassan tes Galilaias' - до близькості з Галілейським морем
. Прийменник 'para' тут з аккузативом і вказує тут на те, що Христос підійшов до берега моря (озера). 'ἐν τῇ θαλάσσῃ' - 'en te thalasse' - у морі
. Тобто вони самі були у морі (в човні) або на березі, але сіті були у морі. Де.
Марка I, 19, 20 — 'ἐν τῷ πλοίῳ' - 'en to ploio' - у човні
. Де.
Марка I, 21 — 'εἰς Καφαρναούμ' - 'eis Kapharnaoum' - у Капернаум; до Капернауму
. Куди. 'εἰς τὴν συναγωγήν' - 'eis ten synagogen' - у синагогу
. Куди.
Тут говориться про те, що особливо дивувало людей на початку (але і протягом усього часу) проповіді Ісуса — Він навчав як Можновладець у Бога (власне, а саме ним є Месія, Христос). Але потрібно розуміти, що Христос не мав робити це якось інакше. Він дійсно є Законодавцем і Богом, тому навчає як Можновладець, абсолютно впевнено, з усіма повноваженнями.
Це також навчає нас, що коли людина виконує Божу справу, то має робити це з вірою. Дивіться також:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/Syla-lyudyny.html
Дивіться про читання з Євангелія за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/22082023.html
Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі!