Слава Ісусу Христу!
🌞
Оскільки у праці, опублікованій за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/02082025.html
а ще раніше в інших, опублікованих за посиланнями:
https://churchandsociety.org.ua/pdf/projects/zbirnyk.pdf
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/17082024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/12112025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/27112024.html
написано, що вживання прийменників має важливе значення для правильного розуміння важливих і актуальних питань, зокрема питання влади, то пишу коментарі щодо вживання саме цих прийменників. Як порада щодо читання написаного — можна читати вірш у перекладі чи/та оригіналі (хто має таку змогу), а тоді відповідний коментар щодо прийменників тут. Далі потрібно зрозуміти, якої частини вірша стосується коментар, а також обдумати, що суттєве для розуміння він стверджує — чи рідше — заперечує. Таке вдумливе читання допомагає поглибити розуміння і береже від згаданих помилок.
Підготував покращений варіант мого дослідження, презентація якого доступна за посиланням:
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/posts/
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/vystup-2025-hypo-genitive-Romans-XIII_1.pdf
Матеріал дослідження наразі готується до публікації. Маю надію, якщо дасть Бог, пізніше представити повніші результати після виходу публікації.
Сам список посилань щодо прийменників буду оновлювати за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/02082025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/Pryjmennyky.html
крайній — раз або двічі на місяць, щоб зберігати актуальною версію тексту і надалі.
Згадки Стронга (прим. за Стронгом) у перекладі оригінального тексту означають, що слово узято зі словника Стронга, а конкретне значення обране після перекладу та коментаря Google Gemini Fast 3.
Оскільки настав Великий піст, то читання з Нового Завіту замінюються на читання зі Старого Завіту, щоб більше спонукати людей до покаяння.
Оскільки коментую щодо кількох давньогрецьких (койне) прийменників, то Старозавітні читання буду продовжувати коментувати, розглядаючи перший повний переклад на давньогрецьку мову — Септуагінту.
Найбільше читаються книга пророка Ісайї, якого ще називають старозавітним євангелістом
через ясність його пророцтв про Христа, з книги Буття, з якої багато дізнаємося про смисл та потребу в спасінні та про Божу волю, та з книги Притч Соломона, яка є повчальною канонічною книгою, яка покликана підняти людину над буденністю до порогів вічності, приготувати її до вищого через пошук мудрості, а не певних земних здобутків. Усі три книги, як і весь Старий Завіт свідчить про Ісуса Христа, незважаючи на те, що кожна з книг робить це цілком у різний спосіб.
Тема дуже глибока, але потрібно відразу зазначити, що читачі та слухачі Старого Завіту в його часі відрізнялися від сучасних людей. Найсуттєвішою відмінністю було те, що глибина розуміння, особливо розуміння покаяння, навернення, очищення, формувалася у той час, і саме тому читання старозавітних книг найперше відбувається у часі посту, у часі покаяння та підготовки, адже те, з чим стикалися ті люди, також актуальне і зараз.
На 6-му часі:
Ісайї XLV, 14 — 'ἐν σοὶ' — 'en soi' - у тобі; у тебе
. Тут за смислом скоріше другий варіант.
Ісайї XLV, 16 — 'ἐν αἰσχύνῃ' — 'en aiskhyne' - у соромі
.
Ісайї XLV, 17 — 'Ισραηλ σῴζεται ὑπὸ κυρίου σωτηρίαν αἰώνιον' — 'Israel sezetai hypo kyriou soterian aionion' - Ізраїль спасається Господом спасінням вічним (прим. за Стронгом)
. Google Gemini Pro вказує, що йдеться про те, що Ізраїль (тобто вірні) буде у постійному стані спасіння Господом, і це спасіння буде вічним, воно не може навіть бути посоромлене. Пророцтво про два Пришестя Христа. Прийменник 'hypo' тут з родовим відмінком і вказує на те, через Кого відбудеться спасіння Ізраїля (вірних), Хто є Спасителем.
Тут пророцтво про Спасителя Господа, Сина Божого Ісуса Христа. Також про вічне спасіння у Ньому. Стосовно пізнання Бога народами та людьми і про зв’язок з Сином Божим, Втіленим Словом, Ісусом Христом, є гарні твори за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/Cognition.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/Proof.html
та іншими, цитованими там.
Також потрібно сказати, що ми багато чого розуміємо, але і багато чого не розуміємо до кінця того, що стосується Бога та творіння. Багато з того, що можна розуміти, є у гарному іншому творі за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/BesidaNaSlovaCHrystaStrakh.html
Більше про читання з Пророків дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/04042025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/31032023.html
На вечірні:
Буття XXII, 2 — 'εἰς τὴν γῆν τὴν ὑψηλὴν' — 'eis ten gen ten hypselen' - у землю високу
. Тобто на гору. 'ἀνένεγκον αὐτὸν ἐκεῖ εἰς ὁλοκάρπωσιν' - 'anenenkon auton ekei eis holokarposin' - принеси його там у всепалення
(це жертва, яка повністю спалюється). Бог каже Аврааму зробити саме те, що має зробити Сам, що уже обіцяв зробити Сам — принести Свого Сина у жертву. Цим випробовується віра Авраама — Бог раніше обіцяв у Ісааку дарувати Аврааму обітниці, потім чудесно дарував Ісаака, а тепер Сам же каже принести його в жертву. Наче Сам Собі суперечить, але це не взаємовиключні слова і обітниці, якщо тільки… Ісаак буде живим і народить нащадків. Авраам мав повірити, що саме так і буде. Усякі інші варіанти роблять віру Авраама не цінною, а помилковою, навіть злою. Авраам мав довіритися Богові щодо того, чого не знав, але що Бог обіцяв виконати. Також Авраам мав вірити, що саме Бог з ним говорить.
Буття XXII, 3 — 'ξύλα εἰς ὁλοκάρπωσιν' — 'xyla eis holokarposin' - дрова для цілопалення
. Прийменник 'eis' вказує тут на мету.
Буття XXII, 7 — 'τὸ πρόβατον τὸ εἰς ὁλοκάρπωσιν' — 'to probaton to eis holokarposin' - ягня, яке для всепалення
.
Буття XXII, 8 — 'πρόβατον εἰς ὁλοκάρπωσιν' — 'probaton eis holokarposin' - ягня для всепалення
.
Буття XXII, 11 — 'ἄγγελος κυρίου ἐκ τοῦ οὐρανοῦ' — 'angelos kyriou ek tou ouranou' - ангел (вісник) Господа з неба
. Тобто звідки той Ангел (Вісник). З огляду на все сказане у Писанні, тут можна бачити Самого Сина Божого, Другу Іпостась Пресвятої Трійці. Дивіться більше за посиланнями нижче.
Буття XXII, 13 — 'ἐν φυτῷ σαβεκ' — 'en phyto sabek' - у насадженні сабек (прим. за Стронгом)
. Google Gemini Pro подає, що це давньогрецька транслітерація гущавини
гілок дерева чи куща на івриті (можливо, також назва особливої рослини), яка стала розумітися як прообраз тернового вінця Христа або Його хреста. 'εἰς ὁλοκάρπωσιν' - 'eis holokarposin' - у цілопалення; для цілопалення
. Аналогічно тому, що вище.
Буття XXII, 14 — 'ἐν τῷ ὄρει κύριος ὤφθη' — 'en to orei kyrios ophthe' - на горі Господь був побаченим
.
Буття XXII, 15 — 'ἐκ τοῦ οὐρανοῦ' — 'ek tou ouranou' - з неба
. Тобто звідки звернувся і звідки той Ангел.
Буття XXII, 17 — 'ὡς τὴν ἄμμον τὴν παρὰ τὸ χεῖλος τῆς θαλάσσης' — 'hos ten ammon ten para to kheilos tes thalasses' - наче пісок той уздовж берега моря
. Прийменник 'para' тут з аккузативом і вказує тут на те, що пісок уздовж берега моря.
Буття XXII, 18 — 'ἐνευλογηθήσονται ἐν τῷ σπέρματί σου πάντα τὰ ἔθνη τῆς γῆς' — 'eneulogethesontai en to spermati sou panta ta ethne tes ges' - і будуть благословенними у насінні твоєму (однина) усі народи землі
. Тобто усі люди. Йдеться про Ісуса Христа, як пояснює апостол Павло.
Одне з найбільш значимих читань про віру загалом у Писанні. Має дуже багато коментарів, багато тлумачень.
Особисто мені пам’ятна історія навернення Серена К’єркегора, видатного данського філософа і засновника екзистенціалізму. Саме ця історія надихнула його на переміну свого життя. На її основі він дійшов висновку, що люди можуть у житті керуватися естетичними цінностями (красою та приємністю, шукати задоволень, як і робив К’єркегор до часу усвідомлення), етичними (правильністю, логікою, смислом і шукати добра) і вірою (як Авраам у цій історії, що вище за етичний та естетичний підходи, бо веде до Бога). Загалом своєрідна філософська побудова, не обов’язково правильна (хоча у ній є багато здорового смислу), але вона мала величезний вплив на самого К’єркегора.
Повертаючись до читання, зупинюся лише на деяких моментах, які важливі саме для християнського розуміння.
Як уже писав у творі за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/20032026.html
Авраам повірив Богові, довіряв Йому і ввіряв себе та інших Йому, і таким чином став батьком всіх вірних (віруючих)
, як називає його Павло.
Як Авраам розумів, що Бог до нього звертається, про це міркував за посиланням вище.
Скажу, що Писання у самому тексті пише про Ангела, який зупинив Авраама, і потім благословив Його, а Павло в посланні до Євреїв пише (Євреїв VI), що то був Бог. Це не єдине місце в Писанні, де маємо аналогічну ситуацію (Ангел = Бог), і багато дослідників вважають, що у такому випадку під Ангелом потрібно дійсно розуміти Бога, а точніше — Сина Божого, Другу Іпостась Пресвятої Трійці, Якого Отець послав у світ. Також відразу це є свідченням того, що Син Божий є Богом.
Далі хочу виділити на основі слів Писання та дій Авраама, у що ж він справді вірив.
Що Бог може і з мертвих воскресити
(Євреїв XI, 17-19, Римлян IV, 16-25) і що Він дійсно воскресить Ісаака, щоб виконати Свою обітницю.
Що Бог здійснить обіцяне і в Ісааку буде потомство Авраама (тобто, що в підсумку Ісаак має бути живим).
Що Ісаак зрозуміє його (батька), хоча Авраам мав для виконання Божої волі фактично вчинити вбивство Ісаака за звичайними людськими міркуваннями.
Тут хочу зупинитися глибше на одному важливому питанні. Раніше розумів його загалом правильно, але в окремих моментах неточно. Прочитання статті Дарії Морозової спонукало мене до глибшого осмислення. Дивіться статтю (написану з іншого приводу, але певною мірою у критиці монофелітизма я побачив паралель з деякими моїми давнішими поглядами, що власне і спонукало до глибшого осмислення):
https://risu.ua/chomu-v-upc-nibi-ne-mp-nemaye-voli-do-zmin-bogoslovskij-poglyad-z-ilyuminatora_n150345
Христос каже: Хто не збирає зі Мною, той розкидає
(Матфея XII, 30; Луки XI, 23). Якщо подивимося на це глибше, то ці слова вказують на те, що якраз дії людини мають важливе значення! Адже вона у будь-якому разі робить свій внесок у збирання Христа. Збирання
веде до упорядкування, до утворення наче парку чи саду, через які добре іти, у яких добре бути і відпочивати. А розкидання
веде до хаосу, до невпорядкованості, що ускладнює ходіння, життя та інше. Бог все одно взаємодіє з людиною, з людьми, але якщо вона чи вони не збирають разом з Ним, то Бог ще і додатково піклується про те, щоб спрямувати наслідки дій людей до добра, і їх самих — до спасіння.
Хотів знайти образ поєднання Божої дії та людської. І подумав, що точний знайти неможливо, водночас, є багато паралелей у всьому, що нас оточує — наприклад, у звуках. Дивіться також зокрема у вірші за посиланням:
https://www.instagram.com/oleksandr_zhabenko/p/DUu7Q2zDW9n/
Це так також у звʼязку з тим, про що писав у творі за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/Proof.html
Тут важливо підкреслити, що збирання
з Христом найкраще розкриває усю людину, кожну особистість, групи людей, суспільство, веде не до занепаду чи простою
природних добрих можливостей, а до найповнішого і найкращого їх здійснення. Подібно, як про поєднання двох природ у Христі — Божої та людської в Єдиній Іпостасі — віримо, що кожна у цьому поєднанні краще виявляється.
Повертаючись безпосередньо до історії випробування Авраама, можемо бачити, що Авраам тут співпрацює з Богом. І цінність історії полягає у розкритті цієї співпраці.
Авраам, щоб так діяти, мав бути абсолютно впевненим, що це саме Бог звертається до нього і саме Бог раніше дарував йому обітниці.
Чому Авраам названий батьком всіх вірних
? Адже, здається, віруючі люди майже ніколи не роблять нічого, що можна порівняти з вчинком Авраама тут.
Але можна поставити питання: чи справді ніколи нічого подібного? Чи дійсно ніколи?
Але ні, таки роблять. Наприклад, коли Бог каже, що треба зберігати чистоту, а дівчина чи хлопець каже, що не страшно її не берегти, чи навіть погрожують покинути людину через дотримання чистоти.
Якщо віруюча людина заради віри та самої чистоти, заради Бога зрештою, обирає залишитися вірною, то ризикує (причому реально) втратити ту людину, яка, можливо, дуже дорога цій віруючій людині. Але якщо погоджується з дівчиною чи хлопцем, то та попередня віра не має сили в самій людині, а краще сказати, людина відмовляється від сили тієї віри.
І тут вибір та сама ситуація уже можуть бути поставлені поряд з вчинком Авраама за змістом і виявом віри чи невірʼя.
Але і в менш драматичних ситуаціях, коли людина заради віри жертвує чимось, це прояв самої цієї віри.
І тут важливо, що якщо людина хоче змінити своє життя, змінитися самій, то їй потрібно виявляти віру. Не обов'язково саме християнську віру, але віру, яка полягає в цінності покаяння, віру, що переміна варта того, щоб її здійснити навіть у труднощах. Така віра мені щиро і безпосередньо нагадує слова апостола Якова: Покажи мені твою віру, а я покажу тобі мою своїми справами!
(трохи перефразовуючи, але тут контекстуально — влучно). І тоді така, взагалі кажучи нерелігійна, віра Господом може бути зарахована на Останньому суді як віра Богові. І без такої віри людина не матиме справжніх змін. Справжнє покаяння, таким чином, завжди пов'язане з вірою.
Хтось скаже: Що ж, віруюча людина схожа на таку, яка має щось втрачати?
.
Але краще сказати, вона вірить, що Бог їй віддасть і дасть ще більше.
Подібно як Авраам вірив, що Бог воскресить Ісаака, щоб виконати обітниці, Ісаак прийме це як приклад віри і сам навчиться.
Віра Христова завжди очікує того, що Бог віддасть — і навіть дасть більше.
Більше про читання з Закону дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/04042025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/31032023.html
Притчі XVII, 17 — 'εἰς πάντα καιρὸν' — 'eis panta kairon' — для усякого часу (при усякій значимій зміні стану)
. 'ἐν ἀνάγκαις' - 'en anankais' - у потребах
. Тобто коли потрібні.
Притчі XVII, 20 — 'ἐμπεσεῖται εἰς κακά' — 'empeseitai eis kaka' - сам себе вкине до злих
. Тобто стане злим, а також спричиниться до свого важкого життя.
Притчі XVII, 23 — 'ἐν κόλπῳ' — 'en kolpo' - у поділ (нижню частину одягу)
. Тут мається на увазі таємно, щоб не було видно.
Притчі XVIII, 1 — 'χωρίζεσθαι ἀπὸ φίλων' — 'khorizesthai apo philon' - відділитися від друзів
. Прийменник 'apo' вказує тут на те, що такий чоловік хоче зовсім відділитися, стати окремим повністю від друзів. 'ἐν παντὶ δὲ καιρῷ' - 'en panti de kairo' - у всякий же час; при кожній нагоді; при кожній значимій зміні
. Можливі різні варіанти перекладу, вони доповнюють один одного.
Притчі XVIII, 3 — 'εἰς βάθος κακῶν' — 'eis bathos kakon' - у глибину злих
. Тобто коли людина низько падає і свідомо віддаляється від Бога. Множина може вказувати на різні гріхи та пороки, в яких безбожна людина укорінилася, зачерствіла.
Притчі XVIII, 4 — 'ὕδωρ βαθὺ λόγος ἐν καρδίᾳ ἀνδρός' — 'hydor bathy logos en kardia andros' - вода глибока — слово у серці чоловіка
. Тобто чоловічою якістю є добре обдумувати слова, глибина думки, глибина висловлювання. Також є містичний зміст і пророцтво про те, що через водне Хрещення відбувається прощення гріхів, яке неможливе без очищення серця, а також відбувається поєднання з Логосом, Словом, Сином Божим.
Притчі XVIII, 5 — 'ἐν κρίσει' — 'en krisei' - у суді
.
Грецький та єврейський тексти помітно відрізняються, але загалом подібні.
У віршах Притчі XVII, 17-18 бачимо відмінності між допомогою друзям (товаришам, братам) і відповідальності за них. Допомагати варто за можливості, та якщо це добре, а брати на себе за них відповідальність — з великою обережністю, а краще того уникати. Це розрізнення дуже важливе у всіх подібних стосунках.
Загалом Господь навчає у читанні дружбі, вмінню говорити і мовчати, стриманості та розважливості, мудрості, радості (життєрадісності), проти хабарів, навчає також праведності, поміркованості, мотивує до навчання та пізнання, чесності та цінуванню добра. Застерігає від протилежних гріхів та пороків.
Більше про читання з Повчальних і поетичних книг дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/26032026.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/04042025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/31032023.html
Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі!