Слава Ісусу Христу!
🌞
Оскільки у праці, опублікованій за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/02082025.html
а ще раніше в інших, опублікованих за посиланнями:
https://churchandsociety.org.ua/pdf/projects/zbirnyk.pdf
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/17082024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/12112025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/27112024.html
написано, що вживання прийменників має важливе значення для правильного розуміння важливих і актуальних питань, зокрема питання влади, то пишу коментарі щодо вживання саме цих прийменників. Як порада щодо читання написаного — можна читати вірш у перекладі чи/та оригіналі (хто має таку змогу), а тоді відповідний коментар щодо прийменників тут. Далі потрібно зрозуміти, якої частини вірша стосується коментар, а також обдумати, що суттєве для розуміння він стверджує — чи рідше — заперечує. Таке вдумливе читання допомагає поглибити розуміння і береже від згаданих помилок.
Підготував покращений варіант мого дослідження, презентація якого доступна за посиланням:
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/posts/
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/vystup-2025-hypo-genitive-Romans-XIII_1.pdf
Матеріал дослідження наразі готується до публікації. Маю надію, якщо дасть Бог, пізніше представити повніші результати після виходу публікації.
Сам список посилань щодо прийменників буду оновлювати за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/02082025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/Pryjmennyky.html
крайній — раз або двічі на місяць, щоб зберігати актуальною версію тексту і надалі.
Рання:
Більше про читання з Євангелія дивіться за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/04052025.html
Літургія:
1 Коринтян VIII, 10 — 'ἐν εἰδωλίῳ' — 'en eidolio' - в ідольській божниці; у храмі для ідола
. Де. 'οἰκοδομηθήσεται εἰς τὸ τὰ εἰδωλόθυτα ἐσθίειν' - 'oikodomethesetai eis to ta eidolothyta esthiein' - буде збудоване для того, щоб їсти ідоложертовне
. Тобто у свідомості таке спонукання буде закарбоване
, запамʼятається і буде спокусою. Тут можна побачити паралель з поняттям формування психіки
— погляд грішної людини може бути неправильно збудованим
через прийняту, а не відкинуту спокусу. Щодо Божого задуму про сумління дивіться гарний вірш за посиланням (там 6 фотографій, потрібно гортати, щоб побачити усі):
https://www.instagram.com/p/DT6fS8BAiZV/?img_index=1
1 Коринтян VIII, 11 — 'ἐν τῇ σῇ γνώσει' — 'en te se gnosei' - у твоєму знанні; твоїм знанням
. Можливі обидва варіанти перекладу, перший вказує, що неправильне ставлення до знання створило таким чином в описаній ситуації спокусу, а другий — що чуже знання може стати складовою ситуації спокуси, якщо буде неправильно використане.
1 Коринтян VIII, 12 — 'ἁμαρτάνοντες εἰς τοὺς ἀδελφοὺς' — 'hamartanontes eis tous adelphous' - грішачи щодо (стосовно, проти) братів
. 'εἰς Χριστὸν ἁμαρτάνετε' - 'eis CHriston hamartanete' - грішите щодо (стосовно, проти) Христа
. Тут прийменник 'eis' вказує на напрямок дії — і за смислом часто перекладається як проти
. Дивіться більше за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/10072024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/20082024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/16022025.html
1 Коринтян VIII, 13 — 'εἰς τὸν αἰῶνα' — 'eis ton aiona' - повіки
. Сталий вислів.
1 Коринтян IX, 1, 2 — 'ἐν κυρίῳ' — 'en kyrio' - у Господі
.
Про значення їжі в духовному житті. Продовження думки учорашнього читання Апостола (див.:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/14022026.html
… їжа не наближає нас до Бога — ні якщо ми не їмо, то не маємо [духовної] нестачі, ні якщо (не) їмо, то не переповнюємося [духовним]
— більш дослівний переклад, слово духовний
в квадратних дужках додано за змістом, слово не
в дужках є не в усіх текстах — зауважу також, що Святе Причастя Павло тут не називає їжею, він має на увазі звичайну нашу повсякденну їжу. Самі слова, якщо сказати простіше стосовно посту означають, що піст сам по собі не є метою — коли людина постить, то нічого духовного не втрачає, коли їсть (і постить чи ні) — їжа ніяк не є джерелом достатку (надлишку) благодаті.
Хтось скаже: А як же тоді молитва перед їжею, подяка, освячення їжі, споживання артосу та святої води тощо?
— але Бог дарує благодать не для їжі, а для вірних, які Йому дякують, тобто якщо хто шукає джерело благодаті
, то ним умовно (бо насправді Джерелом благодаті у власному сенсі є Бог) можна назвати подяку, благоговіння, побожність, стриманість, бажання близькості до Бога та інше подібне, через які (наявність яких є свідченням і проханням до Бога) Богу угодно дарувати благодать. А що ж тоді щодо освячення їжі? Воно саме по собі уже є проявом бажання близькості до Бога, Його пошуку, прагнення, молитви, Божої слави, бо хто бажає освячення у простоті серця, то прославляє так Бога, і тому Богові угодно являти Свою милість і славу, благодать під час освячення, а також і при використанні освяченого, але знову ж таки, самі освячені продукти не є джерелом благодаті
, але через них Бог її являє. Фактично так само, як і ікони, які також не є джерелами благодаті
, але яка діє часто через них. Отже, з точки зору благодаті, то немає благодатної їжі
(знову ж таки, йдеться про нашу звичайну їжу, не про Таїнства), немає їжі як амброзії
в язичництві. Більше про благодать є у творах за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/Blahodat.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/Diya_blahodati.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/BozhaBlahodat.html
Чому ж тоді є піст? Для (розвитку, набуття, вдосконалення у) стриманості. Стриманість є одним з плодів Святого Духа, є чеснотою і надзвичайно важлива для боротьби з гріхами та спокусами, а отже, для усього духовного життя.
Далі, говорячи про сумління Павло насправді говорить про сумління та ситуацію. Дійсно, спокусити сумління може будь-що, якщо людина немічна (і навіть, якщо сильна, то також може спокуситися). Християни не підлаштовуються
під сумління людей, але враховують ситуацію і виконують Божі заповіді. Вести себе так, щоб уникнути можливої спокуси для сумління — це насправді вести себе так, щоб не створювати спокусливої ситуації (приклад якої описаний щойно вище в посланні Павла). Але якщо хтось буде спокушатися чимось суттєвим у вірі Христовій, скаже, наприклад, Мене спокушає те, що ти християнин / християнка
, або щось менш узагальнене, то не треба догоджати людям
, потрібно виконувати Божу волю і залишатися вірними Христу. Ті люди винні, що спокушаються там, де не слід.
Господи, даруй нам мудрість і силу, щоб виконувати Твою волю, і добре ставлення до ближніх, щоб сприяти їм на шляху до Бога!
Більше про читання з Апостола дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/23022025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/10032024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/19022023.html
Матфея XXV, 31 — 'ἐν τῇ δόξῃ αὐτοῦ' — 'en te doxe autou' - у славі Своїй
.
Матфея XXV, 32 — 'ἀπ’ ἀλλήλων' — 'ap allelon' - один від одного
. Прийменник 'apo' у його формі перед наступним голосним вказує на те, що відділить повністю, цілком, зовсім. 'τὰ πρόβατα ἀπὸ τῶν ἐρίφων' - 'ta probata apo ton eriphon' - овець від козлів
. Прийменник 'apo' вказує на те, що відбувається повне розділення, так що утворюється дві цілком різні та відділені групи.
Матфея XXV, 33, 34, 41 — 'ἐκ δεξιῶν' — 'ek dexion' - з правиці
. 'ἐξ εὐωνύμων' - 'ex euonymon' - з лівиці
. Сталі вислови.
Матфея XXV, 34 — 'ἀπὸ καταβολῆς κόσμου' — 'apo kataboles kosmou' - від закладин світу
. Прийменник 'apo' вказує тут на початок відліку часу.
Матфея XXV, 36, 39, 43, 44 — 'ἐν φυλακῇ' — 'en phylake' - у тюрмі
. Де. Прийменник 'en' і вся конструкція може вказувати тут на спокійний характер відвідин, тобто не стосовно раптових і дуже динамічних подій, але стосовно певного перебування у тюрмі. Хоча не можна сказати, що притча не стосується людей, які потрапили у раптових, динамічних подіях у тюрму. Притча стосується людей загалом. Але все ж можна бачити певну сталість у граматичній конструкції, більш явну через прийменник.
Матфея XXV, 41 — 'ἀπ’ ἐμοῦ' — 'ap emou' - від Мене
. Прийменник 'apo' в його формі перед наступним голосним вказує на те, що відійти мають зовсім, повністю. 'εἰς τὸ πῦρ τὸ αἰώνιον' - 'eis to pyr to aionion' - у вогонь вічний
. Куди.
Матфея XXV, 46 — 'εἰς κόλασιν αἰώνιον' — 'eis kolasin aionion' - у кару вічну
. 'εἰς ζωὴν αἰώνιον' - 'eis zoen aionion' - у життя вічне
. Куди.
Дуже глибока притча, яка здатна кардинально змінити погляди на світ. Зупинюся тут лише на кількох моментах.
Хтось з тлумачів звернув увагу, що відділить овець від козлів
Христос Самим Собою (пастухи ходять між вівцями та козлами для цього). Мірилом спасіння є Сам Христос.
Великою тайною є, чому Господь приймає зроблене людям, як зроблене Собі Самому. Важливим для цього є те, що Він є Наріжним каменем, Основою, важливим є те, що написано у творі за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/Hyper.html
Усе має значення у зв’язку з Христом, а без Нього нічого не має значення. Але все, що має, а наші ближні, усі люди, і ми самі, маємо значення — і маємо його у зв’язку з Христом. Тому чинячи щось ближнім (чи собі, до речі, собі також — наприклад, Павло каже (наче про себе, але насправді від імені кожної вірної людини, так, щоб кожна вірна людина могла їх сама від себе сказати): Що ж, узявши члени Христові, зроблю їх членами розпусниці? Зовсім (Ніяк) ні!
(1 Коринтян VI, 15)), людина чинить у зв’язку з Христом
. Глибше подивитися на питання, чому Самому Христу, можна, прочитавши наступний вірш про любов (він також, як і інший за посиланням вище, розміщений на 6 фотографіях):
https://www.instagram.com/p/DUu7Q2zDW9n/?img_index=1
Про читання з Євангелія дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/23022025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/10032024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/19022023.html
Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі!