Слава Ісусу Христу!
🌞
Оскільки у праці, опублікованій за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/02082025.html
а ще раніше в інших, опублікованих за посиланнями:
https://churchandsociety.org.ua/pdf/projects/zbirnyk.pdf
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/17082024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/27112024.html
написано, що вживання прийменників має важливе значення для правильного розуміння важливих і актуальних питань, зокрема питання влади, то пишу коментарі щодо вживання саме цих прийменників. Як порада щодо читання написаного — можна читати вірш у перекладі чи/та оригіналі (хто має таку змогу), а тоді відповідний коментар щодо прийменників тут. Далі потрібно зрозуміти, якої частини вірша стосується коментар, а також обдумати, що суттєве для розуміння він стверджує — чи рідше — заперечує. Таке вдумливе читання допомагає поглибити розуміння і береже від згаданих помилок.
Підготував покращений варіант мого дослідження, який наразі готується до публікації. Поки залишу його результати нерозкритими, щоб не створювати анонс публікації. Маю надію, якщо дасть Бог, пізніше представити результати після виходу публікації.
Сам список посилань щодо прийменників буду оновлювати за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/02082025.html
щоб зберігати актуальною версію тексту і надалі.
Літургія:
Филип’ян IV, 10 — 'ἐν κυρίῳ' - 'en kyrio' - у Господі; Господом
. Скоріше перший варіант перекладу, оскільки другий не зовсім зрозумілий за смислом.
Филип’ян IV, 11 — 'ἐν οἷς' - 'en hois' - у тому, що; тим, що
. Можливі обидва варіанти перекладу, причому перший підкреслює прийняття ситуації і працю для Господа та людей у різних обставинах, а другий — радість доброму у різних, навіть складних обставинах.
Филип’ян IV, 12 — 'ἐν παντὶ καὶ ἐν πᾶσιν' - 'en panti kai en pasin' - всюди та у всьому
.
Филип’ян IV, 13 — 'ἐν τῷ ἐνδυναμοῦντί' - 'en to endynamounti' - у Тому, Хто зміцнює
.
Филип’ян IV, 15 — 'ἐν ἀρχῇ' - 'en arkhe' - на початку
. Сталий вислів. 'ἀπὸ Μακεδονίας' - 'apo Makedinias' - з Македонії
. Прийменник 'apo' вказує тут на те, що Павло тоді повністю покинув Македонію. 'εἰς λόγον δόσεως καὶ λήμψεως' - 'eis logon doseos kai lempseos' - у справі давання і приймання; щодо справи давання і приймання
.
Филип’ян IV, 16 — 'ἐν Θεσσαλονίκῃ' - 'en Thessalonike' - у Солуні
. Де. 'εἰς τὴν χρείαν' - 'eis ten khreian μοι' - для потреб моїх
. Тут прийменник 'eis' вказує на мету дії.
Филипʼян IV, 17 — 'εἰς λόγον ὑμῶν' - 'eis logon hymon' - для вашої справи
. Прийменник 'eis' вказує тут на мету.
Филип’ян IV, 18 — 'παρὰ Ἐπαφροδίτου' - 'para Epaphroditou' - від поряд Епафродита
. 'παρ’ ὑμῶν' - 'par hymon' - від поряд вас
. Прийменник 'para' тут з родовим відмінком в обох випадках. Така конструкція вживається щодо ісходження Святого Духа від Отця, також щодо людської природи Ісуса Христа. Дивіться за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/Pryjmennyky.html
Тут вказує на цінність дарів і те, що вони були від Святого Духа, даровані та передані за Його спонукою та волею.
Филип’ян IV, 19 — 'ἐν δόξῃ ἐν Χριστῷ Ἰησοῦ' - 'en doxe en CHristo Iesou' - у славі у Христі Ісусі
.
Филип’ян IV, 20 — 'εἰς τοὺς αἰῶνας τῶν αἰώνων· ἀμήν' - 'eis tous aionas ton aionon amen' - у віки віків. Амінь; навіки віків. Амінь
. Сталий вислів.
Филип’ян IV, 21 — 'ἐν Χριστῷ Ἰησοῦ' - 'en CHristo Iesou' - у Христі Ісусі
. У Кому.
Филип’ян IV, 22 — 'ἐκ τῆς Καίσαρος οἰκίας' - 'ek tes Kaisaros oikias' - з дому кесаря
. Прийменник 'ek' вказує тут на те, звідки ті люди.
Більше про читання з Апостола дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/11112024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/23102023.html
Луки VII, 36 — 'εἰς τὸν οἶκον' - 'eis ton oikon' - у дім
. Куди.
Луки VII, 37 — 'ἐν τῇ πόλει' - 'en te polei' - у цьому місті
. Де. 'ἐν τῇ οἰκίᾳ' - 'en te oikia' - у домі
. Де.
Луки VII, 38 — 'παρὰ τοὺς πόδας' - 'para tous podas' - до близькості з ногами
. Прийменник 'para' тут з аккузативом і вказує на те, як жінка наблизилася до Ісусових ніг.
Луки VII, 39 — 'ἐν ἑαυτῷ' - 'en heauto' - у собі
. Тобто внутрішньо.
Луки VII, 44 — 'εἰς τὴν οἰκίαν' - 'eis ten oikian' - у дім
. Куди.
Луки VII, 45 — 'ἀφ’ ἧς' - 'aph hes' - від того; відтоді
. Сталий вислів зі значенням відтоді
. Прийменник 'apo' у своїй формі перед наступним 'he' вказує на початок відліку часу для важливої зміни.
Луки VII, 50 — 'εἰς εἰρήνην' - 'eis eirenen' - у мир
. Куди. Тобто Господь дарував тій жінці перейти від стану неспокою через гріхи до миру з Богом.
Христос наводить приклад — притчу, а потім пояснює, чому ця притча має стосунок до ситуації. Важливо помітити, що прощення передує любові, будучи вагомою підставою для її зростання, появи, зміцнення.
Люди часто думають, що мають полюбити Бога, а тоді Він простить їх гріхи. Але тут зворотнє — Бог прощає гріхи, а тоді людина Його любить. Як це?
Звернемо увагу на деталі, щоб зрозуміти краще. У боржників не було чим віддати. Але сама постановка питання тут означає, що вони… хотіли віддати. Тобто ці люди усвідомили свої борги і чесно хотіли їх віддати. Але не мали, чим... Дійсно, коли грішна людина усвідомлює свою гріховність і хоче віддати
, компенсувати її через добро, чесноти тощо, то не може відразу це зробити, хоча б з огляду на попереднє життя. Якщо грішна людина захоче стати святою, то у багатьох випадках (хоча не завжди!) вона не зможе відразу. І власник у притчі, Бог у дійсності прощає з огляду на те усвідомлене бажання і намагання — але не тому, що їх достатньо, а через Свою милість, доброту, любов. Також у випадку Бога, Він знає, що в людини таке прощення здатне викликати більше любов. Боже прощення є способом і шляхом приходу любові у життя людини не лише як Божої, але і як її власної, є шляхом встановлення стосунків довіри та любові. Бог Своїм прощенням інвестує
у ці стосунки, благодіє людині.
Ще звідси видно інші деталі — Симон мав бути небайдужою людиною, яку цікавили питання гріха, відповідальності, справедливості. Він шукав справедливості. Тому у нього виникли такі думки, але також тому він відкрито визнав логіку Христа. Він є образом тих людей, які шукають справедливості, але при цьому не хочуть прийняти прощення. Щоправда, немає його реакції у ситуації на її завершення, але скоріше всього — реакцією є шлях поступового прийняття. Не сказано, що Симон озлобився на Христа, але не сказано, що прийняв Його усім серцем. Це так званий відкритий кінець
, який дає простір для інтерпретацій та запрошує до висловлення думок.
Більше про читання з Євангелія дивіться за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/09102023.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/11072025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/09102023.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/20062023.html
Преподобному Нестору Літописцю, Києво-Печерському, в Ближніх печерах:
Про часте читання з Апостола дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/29122024.html
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/posts/
Більше про читання з Євангелія дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/17102025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/16102025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/21092024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/22052023.html
Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі!