Слава Ісусу Христу!
🌞
Оскільки у праці, опублікованій за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/02082025.html
а ще раніше в інших, опублікованих за посиланнями:
https://churchandsociety.org.ua/pdf/projects/zbirnyk.pdf
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/17082024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/27112024.html
написано, що вживання прийменників має важливе значення для правильного розуміння важливих і актуальних питань, зокрема питання влади, то пишу коментарі щодо вживання саме цих прийменників. Як порада щодо читання написаного — можна читати вірш у перекладі чи/та оригіналі (хто має таку змогу), а тоді відповідний коментар щодо прийменників тут. Далі потрібно зрозуміти, якої частини вірша стосується коментар, а також обдумати, що суттєве для розуміння він стверджує — чи рідше — заперечує. Таке вдумливе читання допомагає поглибити розуміння і береже від згаданих помилок.
Правильні твердження у творі за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/02082025.html
повʼязані з коментарями, написаними протягом більше, ніж року, під час якого краще зрозумів ідеї, вживання, логіку, навіть особливості вимови, тому зараз доречним є перегляд і виправлення допущених неточностей. Замість виправлення у старих текстах, буду виправляти у нових (уже почав це робити). Тому праця триває, зокрема потрібно розглянути читання протягом близько двох тижнів у серпні-вересні 2024 р., коли не мав доступу до мережі Інтернет. Якщо помічаєте неточності у коментарях за цитованими там посиланнями, то варто переглянути, чи немає новіших щодо того ж читання. Сам список посилань щодо прийменників буду оновлювати за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/02082025.html
щоб зберігати актуальною версію тексту і надалі.
Оскільки завтра велике свято Успіння Пресвятої Владичиці нашої Богородиці та Приснодіви Марії, то завтрашнє рядове читання переноситься на сьогодні, тому подаю їх разом у дужках.
Літургія:
Розпочинається читання 2 Послання апостола Павла до коринтян у будні дні. З тексту листа стає зрозумілим, що послань до коринтян було більше, це не є власне друге по порядку, але збереглися лише два, з яких це друге. Насичене богослов'ям послання (власне, як і всі інші).
2 Коринтян I, 1 — 'τῇ ἐκκλησίᾳ τοῦ θεοῦ τῇ οὔσῃ ἐν Κορίνθῳ' - 'te ekklesia tou theou te ouse en Korintho' - Церкві Бога (Божій), що є у Коринті
. Де. 'σὺν τοῖς ἁγίοις πᾶσιν τοῖς οὖσιν ἐν ὅλῃ τῇ Ἀχαΐᾳ' - 'syn tois hagiois pasin tois ousin en hole te Akhaia' - з усіма святими, що є у цілій Ахайї
. Де. Послання адресоване не лише власне самим коринтянам.
2 Коринтян I, 2 — 'ἀπὸ θεοῦ πατρὸς ἡμῶν καὶ κυρίου Ἰησοῦ Χριστοῦ' - 'apo theou patros hemon kai kyriou Iesou CHristou' - від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа
. Прийменник 'apo' вказує тут на те, що благодать і мир є Божими дарами людям.
2 Коринтян I, 3 — 'οικτιρμων' - 'oiktirmon' - співчуттів, жалів
(в оригіналі у множині).
2 Коринтян I, 3 — 'παρακλησεος' - 'parakleseos' - утіхи, підбадьорення, розради
. Це слово у різних формах є ключовим у читанні сьогодні. Тут в однині.
2 Коринтян I, 4, 6, 7 — 'παρακαλων' - 'parakalon' - утішає, розраджує, підбадьорює
. 'παρακαλειν' - 'parakalein' - утішати, могли утішити, розрадити
. 'εἰς τὸ δύνασθαι' - 'eis to dynasthai' - для того, щоб змогли
. Прийменник 'eis' вказує тут на мету дії. 'τοὺς ἐν πάσῃ θλίψει' - 'tous en pase thlipsei' - тих, хто в утисках (скорботах)
. Кого у чому. 'παρακλησεος' - 'parakleseos' - утіхою, утішенням, розрадою, підбадьоренням
. 'παρακαλουμεθα αὐτοὶ ὑπὸ τοῦ θεοῦ' - 'parakaloumetha autoi hypo tou theou' - самі втішені, розраджені Богом
. Прийменник 'hypo' тут з родовим відмінком і вказує тут на пасивний стан дієприкметника утішені, розраджені
.
2 Коринтян I, 5 — 'ὅτι καθὼς περισσεύει τὰ παθήματα τοῦ Χριστοῦ εἰς ἡμᾶς, οὕτως διὰ τοῦ Χριστοῦ περισσεύει καὶ ἡ παράκλησις ἡμῶν' - 'hoti kathos perisseuei ta pathemata tou CHristou eis hemas, houtos dia tou CHristou perisseuei kai he paraklesis hemon' - бо подібно як переповнюються страждання Христа у нас, подібно через Христа переповнюються і утіха (розрада) наша
. Тут йдеться не просто про збільшення, але про перевищення, переповнення, вихід за межі та рамки. Тобто тут йдеться не про всяке страждання, але про терпіння вірних завдяки Христу, тобто коли вірні у терпіннях єднаються з Христом, тоді і їх терпіння переповнюються Божою благодаттю, утіхою Святого Духа, утіхою Христа.
2 Коринтян I, 6 — 'ἐν ὑπομονῇ τῶν αὐτῶν παθημάτων ὧν καὶ ἡμεῖς πάσχομεν' - 'en hypomone ton auton pathematon hon kai hemeis paskhomen' - у терпінні тих же страждань, що і ми зазнаємо; терпінням тих самих страждань, які і ми зазнаємо
. Страждання Христа тут в іншому смислі — це ті страждання вірних заради вірності Христу, які Христос приймає на Себе як Свої (згідно Євангелія, так і є), які також поділяють через співучасть у служінні та любові Христа апостоли, але також і вірні. Тобто страждання, як і благодать, і втіха, є спільними тут.
2 Коринтян I, 7 — 'κοινωνοι' - 'koinonoi' - спільники, співучасники
.
2 Коринтян I, 12 — 'ἐν ἁγιότητι καὶ εἰλικρινίᾳ τοῦ θεοῦ, οὐκ ἐν σοφίᾳ σαρκικῇ ἀλλ’ ἐν χάριτι θεοῦ' - 'en hagioteti kai eilikrinia tou theou, ouk en sophia sarkike all en khariti theou' - у святості та чистоті Божій, не у плотській мудрості, але у благодаті Божій; у святості та чистості Божій, не плотською мудрістю, але благодаттю Божою
. Можливі обидва варіанти перекладу, перший вказує на те, що є основою життя вірних, а другий — що є рушійною силою та спонукою. 'ἐν τῷ κόσμῳ' - 'en to kosmo' - у світі
. Де.
2 Коринтян I, 14 — 'ἀπὸ μέρους' - 'apo merous' - почасти; частинно; частково
. Сталий вислів. 'ἐν τῇ ἡμέρᾳ τοῦ κυρίου ἡμῶν Ἰησοῦ' - 'en te hemera tou kyriou hemon Iesou' - у День Господа нашого Ісуса Христа
. Під час Другого Славного Пришестя Христа. Коли.
2 Коринтян I, 16 — 'εἰς Μακεδονίαν, καὶ πάλιν ἀπὸ Μακεδονί' - 'eis Makedonian kai palin apo Makedoni' - в Македонію і знову з Македонії
. Типова пара прийменників 'eis'-'apo', яка тут підкреслює зміну місцезнаходження. 'εἰς τὴν Ἰουδαίαν' - 'eis ten Ioudaian' - у Юдею
. Куди.
2 Коринтян I, 17 — 'ελαφρια' - 'elaphria' - легковажність, непостійність (як характеристика людини)
. 'παρ’ ἐμοὶ τὸ ναὶ ναὶ καὶ τὸ οὒ οὔ;' - 'par emoi to nai nai kai to ou ou?' - біля мене так, так і ні, ні
. Прийменник 'para' у своїй формі перед наступним голосним тут з давальним відмінком і вказує на те, що йдеться про глибоко особисті мотиви, задуми, прагнення та подібне, які можуть відрізнятися від того, що апостолом проповідує відкрито. Іншими словами, йдеться про щирість та повну відкритість апостола щодо проповіді Христа — він має на увазі саме те, що каже, а каже все, що може, він не плекає таємні додаткові мотиви. За формою тут пряма паралель з Нагірною проповіддю Христа, де є така ж фраза, але тут мається на увазі інше, ніж те, про що каже Христос. Тому Христос заповідає вірність та правдивість у словах, смирення, а Павло говорить про відкритість та прозорість. Також таку конструкцію вживає апостол Яків у такому ж смислі, як і Христос (дивіться: Якова V, 12).
2 Коринтян I, 19 — 'ἐν ὑμῖν' - 'en hymin' - у вас
. Де, серед кого. 'ἀλλὰ ναὶ ἐν αὐτῷ γέγονεν' - 'alla nai en auto gegonen' - але
Так! у Ньому було
. Тут далі апостол проводить паралель зі словами Христа у Нагірній проповіді і має на увазі, що Бог явився повністю у Христі, що це неоманливо та істинно, бажано та животворчо.
2 Коринтян I, 20 — 'ἐν αὐτῷ' - 'en auto' - у Ньому
. У Кому.
Раніше писав про Божу утіху та співчуття, дивіться за посиланням та цитованим там іншим:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/06062023.html
Загалом про страждання дивіться за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/15072023.html
Тому зараз зупинюся на тому, що спільні страждання та їх перенесення, а також спільна утіха та розрада зближують людей і роблять їх спільниками ще більше.
А ще на тому, що мається на увазі у 5 вірші. Христос співстраждає вірним, і цим у їх стражданнях множаться Його страждання. Але коли вірні думають про Христа, то Його співстраждання та любов дають їм утіху, це утіха духовна, вона походить від Святого Духа, Утішителя. Тому Христове співстраждання вірним дарує їм утіху, утішення, розраду. Саме згадування про те, пам'ять про те уже є певною утіхою, але також тут є важливий смисл у тому, що це додатково спонукає Святого Духа утішати людей. Можна так сказати, що Христос співстраждає вірним, це їх розраджує, але також і Святий Дух утішає вірних, щоб разом з ними також утішати Ісуса Христа.
Скажу ще про 6 вірш. Чому страждання апостолів (загалом, святих) — для утіхи вірних (певною мірою)? Бо апостоли і святі у стражданнях являють приклади чеснот, якими надихають і утішають вірних у їх стражданнях, якщо ті ставляться з вірою та любов'ю до того. Божа утіха, Боже підбадьорення у Святому Дусі перевищує страждання та співчуття. Тому вірні пам'ятають приклади страждань святих, бо у них більше укріплення та підбадьорення, ніж смутку від страждань.
Чому ж утішення апостолів (святих) — для утіхи вірних — це легше зрозуміти, бо разом радіти — це велика утіха.
Апостоли є похвалою (підставою для похвали) вірним, як чудовий взірець для них, а дійсно вірні так само є похвалою для апостолів, більш загально — гарні учні похвала для вчителів.
Павло називає добру подію — прибуття — благодаттю
. Це показує, що слово благодать
не завжди в Писанні означає суто духовну Божу дію, але може стосуватися і дарованих Богом подій чи станів (звідси і давнє християнське побажання, часто забуте тепер: Зичу тобі / вам Божих благодатей!
).
Ставлячи питання про легковажність, Павло показує, що таке плотські задуми
(термін, який він вживає у різних випадках, тут найяскравіше видно, що він має на увазі). Плоть
не володіє повнотою дарів, зокрема знання та мудрості, впевненості, твердості та інше, тому коли людина непевна, коли її позиція може бути легко змінена, непостійна, нестійка, мінлива, тоді це і є плотські задуми
.
Щоб показати, чим духовні думки
відрізняються від плотських задумів
, Павло і підкреслює це у вигляді слів про у Христі було
Так і
Амінь!. Божі обітниці не є такими, як людські плотські задуми, Бог є вірним та істинним. Якщо ж людина поєднується з Богом, то і вона перестає бути плотською
в цьому розумінні, але стає духовною
людиною (в міру сили та глибини, щирості, цілісності та повноти поєднання).
Більше про читання з Апостола дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/10082023.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/11082023.html
Матфея XXI, 43 — 'ἀφ’ ὑμῶν' - 'aph hymon' - від вас
. Прийменник 'apo' у своїй формі перед наступним 'hy' вказує тут на те, що забране буде повністю, цілком, зовсім.
Матфея XXI, 46 — 'εἰς προφήτην αὐτὸν εἶχον' - 'eis propheten auton eikhon' - у пророка Його мали; сприймали Його пророком; вважали Його за пророка
. Прийменник 'eis' вказує тут на те, в який образ прийшло сприйняття Ісуса людьми, тобто яким СТАЛО сприйняття Ісуса іншими.
Матфея XXII, 23 — 'Ἐν ἐκείνῃ τῇ ἡμέρᾳ' - 'En ekeine te hemera' - у той день; того ж дня
. Коли.
Про другу частину читання дивіться за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/15042025.html
Тут пропущене читання притчі про злочинних винарів, яка читається іншим разом. Ця зображає глибину падіння тих, хто відкинув Ісуса, і сьогодні читається висновок — що Ісус, будучи Господом, не залишиться зневаженим.
Про попередню притчу дивіться:
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/posts/
Цитата про наріжний камінь зокрема є у пророка Ісайї XXVIII, 16 та Псалмі CXVIII, 22. Раніше писав про контекст пророцтва в Ісайї:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/27032025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/23032023.html
Ті, хто задумали зло щодо Ісуса, боялися народу, тому діяли певною мірою таємно.
Потрібно сказати, що іншим народом
тут названі колишні язичники, які стануть християнами.
Суперечка саддукеїв з Ісусом про воскресіння мертвих (саддукеї були раціоналістами, не вірили у загальне воскресіння мертвих, на відміну від фарисеїв та християн). Також вона має значення для розуміння Таїнства Шлюбу.
Приклад саддукеїв (напевно, вигаданий, хоча теоретично можливий, він, за їх задумом, мав підкреслити проблематичність їх логіки стосовно воскресіння мертвих) спирається на Старозавітній закон про левіратний шлюб. Цей закон передбачав можливість старшому після померлого брата брату відновити насіння брата
через статеві стосунки з його бездітною вдовою. Таке не вважалося гріховним, бо ізраїльському народові потрібно було зберегтися до Приходу Христа. Після ж Його Пришестя цей закон втратив свою силу і зараз він не діє (християни не визнають тепер левіратний шлюб як допустимий).
Писав раніше про слова Христові стосовно воскресіння та Шлюбу дивіться за посиланнями:
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/posts/
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/08082023.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/12062025.html
Більше про читання з Євангелія дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/10082023.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/11082023.html
Преподобному Феодосію Києво-Печерському:
Про часте читання з Апостола дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/29122024.html
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/posts/
Про часте читання з Євангелія дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/21092024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/22052023.html
Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі!