Слава Ісусу Христу!
🌞
Оскільки у праці, опублікованій за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/02082025.html
а ще раніше в інших, опублікованих за посиланнями:
https://churchandsociety.org.ua/pdf/projects/zbirnyk.pdf
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/17082024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/12112025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/27112024.html
написано, що вживання прийменників має важливе значення для правильного розуміння важливих і актуальних питань, зокрема питання влади, то пишу коментарі щодо вживання саме цих прийменників. Як порада щодо читання написаного — можна читати вірш у перекладі чи/та оригіналі (хто має таку змогу), а тоді відповідний коментар щодо прийменників тут. Далі потрібно зрозуміти, якої частини вірша стосується коментар, а також обдумати, що суттєве для розуміння він стверджує — чи рідше — заперечує. Таке вдумливе читання допомагає поглибити розуміння і береже від згаданих помилок.
Підготував покращений варіант мого дослідження, презентація якого доступна за посиланням:
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/posts/
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/vystup-2025-hypo-genitive-Romans-XIII_1.pdf
Матеріал дослідження наразі готується до публікації. Маю надію, якщо дасть Бог, пізніше представити повніші результати після виходу публікації.
Сам список посилань щодо прийменників буду оновлювати за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/02082025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/Pryjmennyky.html
крайній — раз або двічі на місяць, щоб зберігати актуальною версію тексту і надалі.
Згадки Стронга (прим. за Стронгом) у перекладі оригінального тексту означають, що слово узято зі словника Стронга, а конкретне значення обране після перекладу та коментаря Google Gemini Fast 3.
Оскільки настав Великий піст, то читання з Нового Завіту замінюються на читання зі Старого Завіту, щоб більше спонукати людей до покаяння.
Оскільки коментую щодо кількох давньогрецьких (койне) прийменників, то Старозавітні читання буду продовжувати коментувати, розглядаючи перший повний переклад на давньогрецьку мову — Септуагінту.
Найбільше читаються книга пророка Ісайї, якого ще називають старозавітним євангелістом
через ясність його пророцтв про Христа, з книги Буття, з якої багато дізнаємося про смисл та потребу в спасінні та про Божу волю, та з книги Притч Соломона, яка є повчальною канонічною книгою, яка покликана підняти людину над буденністю до порогів вічності, приготувати її до вищого через пошук мудрості, а не певних земних здобутків. Усі три книги, як і весь Старий Завіт свідчить про Ісуса Христа, незважаючи на те, що кожна з книг робить це цілком у різний спосіб.
Тема дуже глибока, але потрібно відразу зазначити, що читачі та слухачі Старого Завіту в його часі відрізнялися від сучасних людей. Найсуттєвішою відмінністю було те, що глибина розуміння, особливо розуміння покаяння, навернення, очищення, формувалася у той час, і саме тому читання старозавітних книг найперше відбувається у часі посту, у часі покаяння та підготовки, адже те, з чим стикалися ті люди, також актуальне і зараз.
На 6-му часі:
Ісайї III, 1 — 'ἀπὸ τῆς Ιουδαίας καὶ ἀπὸ Ιερουσαλημ' — 'apo tes Ioudaias kai apo Ierousalem' - від Юди та від Єрусалиму
. Прийменник 'apo' вказує на те, що забрано буде цілком, повністю.
Ісайї III, 6 — 'ὑπὸ σὲ' — 'hypo se' - під тобою
. Прийменник 'hypo' тут з аккузативом і вказує на підкорення.
Ісайї III, 7 — 'ἐν τῇ ἡμέρᾳ ἐκείνῃ' — 'en te hemera ekeine' - у той день; того дня
. Можливі обидва варіанти перекладу. 'ἐν τῷ οἴκῳ' - 'en to oiko' - у домі
.
Ісайї III, 13, 14 — 'εἰς κρίσιν' — 'eis krisin' - для суду
. Прийменник 'eis' вказує на мету дії тут.
Ісайї III, 14 — 'ἐν τοῖς οἴκοις' — 'en tois oikois' - у домах
.
Ісайя свідчить про стан людей у гріхах, про духовний занепад суспільства, який йде за цими гріхами.
Знову старозавітні люди не розрізняють попущення Боже та Його пряму дію, тому про попущення говориться як про безпосередню дію Божу — поставлю їм володарями
. Насправді ж безпосередньою дією Божою буде суд і перемога усього зла — як поступове, у часі, так і остаточне — у вічності. Власне про цей суд і говориться далі.
Дивіться також:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/15072023.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/BesidaNaSlovaCHrystaStrakh.html
Про читання з Пророків дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/07032025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/22032024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/03032023.html
На вечірні:
Буття II, 22 — 'ἀπὸ τοῦ Αδαμ' — 'apo tou Adam' - від Адама
. Прийменник 'apo' вказує на те, що узяте було повністю. 'εἰς γυναῖκα' - 'eis gynaika' - у жінку
. Прийменник 'eis' вказує на те, у кого перетворив Господь те ребро.
Буття II, 23 — 'τοῦτο νῦν ὀστοῦν ἐκ τῶν ὀστέων μου καὶ σὰρξ ἐκ τῆς σαρκός μου' — 'touto nyn ostoun ek ton osteon mou kai sarx ek te sarkos mou' - ця нині кістка від моїх кісток і плоть від моєї плоті (прим. за Стронгом)
. Прийменник 'ek' тут вказує на джерело походження жінки. 'ἐκ τοῦ ἀνδρὸς' - 'ek tou andros' - від чоловіка
. Аналогічно до попереднього тут. Це слова Адама, а не Бога, тобто це те, як перший чоловік усвідомив її своєю жінкою. Людська логіка, а не Божа, але Адам був тоді без гріха.
Буття II, 24 — 'ἔσονται οἱ δύο εἰς σάρκα μίαν' — 'esontai hoi duo eis sarka mian' - стануть (будуть) (ті, ці) двоє в одну плоть
. Це слова уже не Адама, а автора книги Буття, а можна сказати — і Бога. Їх повторює Сам Христос. Дивіться зокрема за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/22022026.html
https://www.instagram.com/p/DVQwP6RjaZR/?img_index=1
https://www.instagram.com/p/DUu7Q2zDW9n/?img_index=1
Буття III, 1 — 'ἀπὸ παντὸς ξύλου τοῦ ἐν τῷ παραδείσῳ' — 'apo pantos xylou tou en to paradeiso' - від усякого дерева, що у раю
. Прийменник 'apo' вказує на те, що плоди є дарами Бога і дерев людям. Дивіться про те у вчорашніх коментарях:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/26022026.html
Буття III, 2 — 'ἀπὸ καρποῦ ξύλου τοῦ παραδείσου' — 'apo karpou xylou tou paradeisou' - від плодів дерева раю
. Аналогічно до попереднього.
Буття III, 3, 5, 11, 17 — 'ἀπὸ δὲ καρποῦ τοῦ ξύλου ὅ ἐστιν ἐν μέσῳ τοῦ παραδείσου' — 'apo de karpou tou xylou ho estin en meso tou paradeisou' - від плоду ж дерева, що є посеред раю
. 'ἀπ’ αὐτοῦ' - 'ap autou' - від нього
. Дивіться посилання вище.
Буття III, 5 — 'ἐν ᾗ ἂν ἡμέρᾳ' — 'en he an hemera' - у той день; того дня
. Коли.
Буття III, 6 — 'καλὸν τὸ ξύλον εἰς βρῶσιν' — 'kalon to xylon eis brosin' - прекрасне (вищою мірою добре) дерево для їжі
. Тобто цілком придатне і добре на вигляд.
Буття III, 8, 10 — 'ἐν τῷ παραδείσῳ' — 'en to paradeiso' - у раю
. 'ἀπὸ προσώπου κυρίου τοῦ θεοῦ' - 'apo prosopou kyriou tou theou' - від лиця Господа Бога
. Прийменник 'apo' вказує на те, що вони хотіли зовсім сховатися, щоб Бог їх не знайшов
. 'ἐν μέσῳ τοῦ ξύλου τοῦ παραδείσου' - 'en meso tou xylou tou paradeisou' - серед дерева раю
. Дерево
тут в однині. Напевно, біля дерева пізнання добра і зла.
Буття III, 11, 12, 17 — 'ἀπὸ τοῦ ξύλου' — 'apo tou xylou' - від дерева
.
Буття III, 14 — 'ἀπὸ πάντων τῶν κτηνῶν καὶ ἀπὸ πάντων τῶν θηρίων τῆς γῆς' — 'apo panton ton ktenon kai apo panton ton therion tes ges' - з усіх тварин і з усіх небезпечних тварин (прим. за Стронгом)
. Прийменник 'apo' вказує на те, що змій став таким чином виокремленим серед усіх названих тварин через свої дії.
Буття III, 16 — 'ἐν λύπαις' — 'en lypais' - у смутках; у печалях; у важкостях; смутками; печалями; важкостями (прим. за Стронгом)
. Можливі різні варіанти перекладу. Слово підкреслює не болі народження, а важкість і стани, які викликають тривогу. Жінка втратила твердість у житті, утвердженість у житті.
Буття III, 17 — 'ἐν τοῖς ἔργοις σου ἐν λύπαις' — 'en tois ergois sou en lypais' - у справах твоїх у смутках (у печалях; у важкостях; смутками; печалями; важкостями — аналогічно до 16 вірша) (прим. за Стронгом)
. Наслідки гріхопадіння однаково важкі для обох — чоловіка і жінки. Бачимо рівність статей. Печалі та труднощі стали частиною життя людей через гріх.
Буття III, 19 — 'ἐν ἱδρῶτι τοῦ προσώπου σου' — 'en hidroti tou prosopou sou' - у поті лиця твого (прим. за Стронгом)
. 'εἰς τὴν γῆν ἐξ ἧς ἐλήμφθης' - 'eis ten gen ex hes elemphthes' - у ту землю, з якої узятий (прим. за Стронгом)
. Прийменник 'ek' у його формі перед наступним голосним вказує на те, що Адам узятий із землі. 'εἰς γῆν' - 'eis gen' - у землю
. Тут без артикля, що означає, що якщо щойно було важливо, яка земля, то тут — ні. Певною мірою смерть тілесна стирає відмінності.
Дуже глибокий текст, який охоплює відразу кілька глибоких тем. Через обмаль місця зупинюся лише на кількох моментах.
Краще зрозуміти стан людини в Раю допомагають твори за посиланнями:
https://www.instagram.com/p/DT6fS8BAiZV/?img_index=1
https://oleksandr-zhabenko.github.io/en/ThememoryofSt.GregorytheTheologian.html
https://www.instagram.com/p/CZseMu3MCZ-
https://www.instagram.com/p/DUu7Q2zDW9n/?img_index=1
Додам тут про те, що люди не соромилися. Не соромилися, бо мали повну довіру один одному. Не було причини соромитися, бо їх душі та тіла були чистими; не було що приховувати, бо була щира радість ділення, спільне бачення усього, довіра, повне прийняття і співучасть. Тим не менше, вони могли відкривати нове один в одному постійно. Бо їх життя було розвитком і рухом, бачити який також було великою втіхою та радістю. Знаючи один одного тепер, вони могли постійно відкривати новизну одне одного у русі вперед і розвитку, разом відкривати майбутнє і ділити його. Додам ще трохи про тілесні стосунки — вони певною мірою зараз відкривають райську радість, якщо є проявом справжньої любові, кохання, а у раю люди були щасливі й у стані тілесної стриманості. Райський стан людей означає, що їм усе було добрим, і дуже добрим, прекрасним. Потрібно сказати, що райське щастя означало також певні зусилля, але зусилля не як тягар, а як вияв доброї волі, як натхнення, як горіння, як вияв гідності, як дар любові. Божі дари людині не отримуються нею в повній пасивності, але передбачають участь у дії. І ще додам, що Божі дари у Царстві Божому в усьому перевищують райські, про що багато говорить Писання.
Буття II, 24 — класичний вірш, який цитує Сам Христос, говорячи про тайну Шлюбу. Про єдність у Шлюбі та вірність (не лише у Шлюбі, але завжди) є гарні твори за посиланнями:
https://www.instagram.com/p/DVQwP6RjaZR/?img_index=1
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/posts/
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/22022026.html
https://www.facebook.com/groups/mereza/posts/3984109945220921/
Про гріхопадіння є гарні думки за посиланнями:
https://www.instagram.com/p/BhuJKuDgvz8/
https://www.instagram.com/p/Bh2IWwCgjzN/
Скажу про Божі слова Єві та Адаму після гріхопадіння. До твого чоловіка твоє пожадання, а він пануватиме над тобою
, — жінка прагнутиме більше ласки та любові, а чоловіки намагатимуться втримати
жінок інакше, через щось інше. Слова про піт і хліб Адаму — аналогічно до Єви — значать, що Адам вкладатиме багато праці, а результати часто будуть іншими. Зусилля і мета стали не чимось єдиним, не осягненням, а доланням перешкод.
Часто відмічають, що найперше, що людина зробила неправильно — це те, що Єва неправильно сказала про заповідь Божу в Раю, додавши від себе не дотикайтеся
(порівняйте Буття II, 16-17 та Буття III, 3). Загалом розуміють так, що люди не могли більше бути в Раю, оскільки згрішили, і не каялися, а перекладали провину на когось ще (включно навіть на Бога — яку Ти дав мені
). Тому Бог в силу реальності свободи говорить, як гріх вплине на спосіб їх існування, мовою богослов’я, на тропос. Більше про свободу є за вище цитованим посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/BesidaNaSlovaCHrystaStrakh.html
Ще хочу звернути увагу на такі деталі.
Буття III, 8 — І [Адам і Єва після гріха] почули голос Господа Бога, Який ходив у Раю в післяобідній час, і заховалися — Адам і його жінка — від присутності Господа Бога серед дерев Раю
— більш дослівний переклад дає: І вони почули звук (голос) Господа-Богів [Пресвятої Трійці], Яка (Трійця) ходила у саду у віянні вітру (подиху, диханні, тонкій прохолоді) дня, і сховали себе — Адам і його жінка — від присутності (облич, у множині, Лиць) Господа-Богів серед дерев саду
. Зверну увагу, що віяння (дух, тонка прохолода, дихання) прохолоди дня
— багатозначний вислів, який вказує і на те, як Господь може Себе виявляти людям — зокрема і має багато паралелей. Тож не журiться i не говоріть: що будемо їсти? Або: Що будемо пити? Чи: у що зодягнемося? Адже цього всього язичники шукають. Бо ж знає ваш Отець Небесний, що цього всього потребуєте. Шукайте перш за все Царства Божого і Його праведності, а це все вам додасться. Отже, не журіться про завтрашній день, бо завтрашній день і сам про себе поклопочеться, вистачає дневі власних турбот.
(Матфея VI, 25-34) Тут водночас парадоксальна думка, що кожен час, завжди є достатньо турбот і клопотів. У чому ж тут Євангеліє, в чому тут радісна звістка
? У тому, що ці питання, все це буде вирішуватися з часом. Можна це помітити в тому, що сьогоднішнім
називається час, коли ми турбується про щось, щоб вирішити це, про якісь питання, а завтрашнім
називається час, коли вони вирішуються, причому те, що сам про себе поклопочеться
, говориться про те, що питання вирішуються дуже часто у спосіб, який ми не можемо передбачити наперед, вирішуються непередбачувано. Ще цікавіше, якщо подивитися на етимологію слова завтра
грецькою (класичною мовою Євангелія). Воно має той же корінь, що і свіжий вітер
, бриз
. Підставте бриз
замість завтрашній день
, і побачите нові нюанси (цікаво, чи хоче Господь, щоб ми ці нюанси вважали Його думкою, чи ні?). Проблеми і клопоти порівнюються з вітром, а їх вирішення зі свіжим бризом. Тоді стає очевидним, що немає реального сенсу журитися
через них”.
Дивіться також гарні твори за посиланнями:
https://www.instagram.com/p/DT6XeoPAieq/
https://www.instagram.com/p/DUu7Q2zDW9n/?img_index=1
https://www.instagram.com/p/C8ANg3eCDDx/
https://www.instagram.com/p/C7cDtRjM31O/
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/posts/
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/posts/
Більше про читання з Закону дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/07032025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/22032024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/03032023.html
Притчі III, 19 — 'ἐν φρονήσει' — 'en phronesei' - у розумі; розумом (прим. за Стронгом)
. Скоріше за смислом другий варіант перекладу. Багатозначні слова, які можна розуміти і як вказівку на Пресвяту Трійцю, де Отець названий Господом, Син — премудрістю Отця, а Дух Святий — Розумом (наприклад, Василій Великий стверджував, що Трійця в ході творення світу, діючи однією спільною і єдиною дією, все ж мала деякі іпостасні відмінності в дії, які видно з цього вірша), але можна розуміти і мудрість та розум як синоніми, і думати, що йдеться про те, як премудро сотворив Бог увесь світ.
Притчі III, 20 — 'ἐν αἰσθήσει' — 'en aisthesei' - у сприйнятті; сприйняттям (прим. за Стронгом)
. Слово багатозначне, але тут виділю це значення, оскільки воно вказує на те, що Бог сприймає безодні, безмірне
. Тобто Він прекрасно знає навіть те, що є безмірним і безкінечним.
Притчі III, 23 — 'ἐν εἰρήνῃ' — 'en eirene' - у мирі
.
Притчі III, 30 — 'εἰς σὲ' — 'eis se' - тобі
. Тобто щодо тебе
.
Притчі III, 32 — 'ἐν δὲ δικαίοις' — 'en de dikaiois' - у праведних же
. Не дуже зрозумілий контекст вислову.
Притчі III, 33 — 'ἐν οἴκοις' — 'en oikois' - у домах
.
аби твоя душа жила
— паралель з учорашнім читанням про походження людини та душу живу
. Дивіться за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/26022026.html
Притчі III, 27-28 — паралельне місце до Якова II, 14-26. Дивіться про читання з Якова за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/19012026.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/10062025.html
Далі (вірші 29-30) йдуть загальні правила життя, які можна сміливо назвати загальнолюдськими, зокрема і в сучасному смислі слова.
Переклад 32 вірша буває неправильним, тому наводжу дослівний переклад: бо викликає відштовхування у Бога відступник, а з праведними Його близькість і (таємна) (по)рада
.
прокляття
у Старому Завіті знову ж не є знаком бажання зла комусь
, але є знаком того, що Бог не благословляє таких людей, а навпаки — рішуче діє всупереч їм.
34 вірш також цитується апостолами в посланнях.
Більше про читання з Поетичних книг дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/07032025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/22032024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/03032023.html
Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі!