Коментар на (Римлян IX, 18-33; Матфея XI, 2-15; 1 Коринтян IV, 9-16; Марка III, 13-19)

Олександр Сергійович Жабенко 🇺
Слава Ісусу Христу!
🌞

Оскільки у працях, опублікованих за посиланнями:
https://churchandsociety.org.ua/pdf/projects/zbirnyk.pdf
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/17082024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/27112024.html
написано, що вживання прийменників має важливе значення для правильного розуміння важливих і актуальних питань, зокрема питання влади, то пишу коментарі щодо вживання саме цих прийменників. Як порада щодо читання написаного — можна читати вірш у перекладі чи/та оригіналі (хто має таку змогу), а тоді відповідний коментар щодо прийменників тут. Далі потрібно зрозуміти, якої частини вірша стосується коментар, а також обдумати, що суттєве для розуміння він стверджує — чи рідше — заперечує. Таке вдумливе читання допомагає поглибити розуміння і береже від згаданих помилок.

Літургія:
(Римлян IX, 18-33)
Римлян IX, 19 — 'βουλήματι' - 'boulemati' - волі; пораді; меті. Це слово відрізняється від того, яке власне означає бажання і волю. Тому тут доцільно говорити не про волю Божу, а про Його попущення. Дивіться також:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/26062025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/27062025.html

Римлян IX, 21 — 'ἐκ τοῦ αὐτοῦ φυράματος ποιῆσαι ὃ μὲν εἰς τιμὴν σκεῦος, ὃ δὲ εἰς ἀτιμίαν' - 'ek tou autou phyramatos poiesai o men eis timen skeuos o de eis atimian' - з того самого місива створити чи посудину в честь (як пункт призначення руху), чи в нечесть.

Римлян IX, 22 — 'ἤνεγκεν ἐν πολλῇ μακροθυμίᾳ σκεύη ὀργῆς κατηρτισμένα εἰς ἀπώλειαν' - 'enenken en polle makrothymia skeue orges katertismena eis apoleian' - ніс у великому довготерпінні посудини гніву, зібрані разом для погибелі; тримав у великому довготерпінні посудини гніву, готові до погибелі. Можливі різні варіанти перекладу. Ключовою думкою, яку невдалий переклад може спотворити і викривити, є та, що Господь ніяк не сотворив людей чи ангелів для погибелі, але довготерпить і несе (тримає) їх, хоча вони готові до погибелі. Смертний гріх робить людину чи цілі спільноти, які його чинять, готовими для погибелі і лише Боже довготерпіння утримує їх від негайної смерті.

Римлян IX, 23 — 'ἃ προητοίμασεν εἰς δόξαν' - 'ha proetoimasen eis doxan' - що їх приготував наперед для слави; що їх призначив наперед для слави. Тут йдеться не про те, що Бог обирає, хто спасеться, ще раніше за спасіння, але те, що через співпрацю з Божою благодаттю, яка кличе людей, усіх людей, до спасіння, люди готуються до прийняття спасіння, і це відбувається раніше, ніж власне саме навернення та спасіння. Сам же цей процес названий тут приготуванням наперед або призначенням наперед, бо Бог готує людям славу через їх співучасть у Його славі, до чого усі покликані. Дивіться також:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/26062025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/27062025.html

Римлян IX, 24 — 'ἐξ Ἰουδαίων ἀλλὰ καὶ ἐξ ἐθνῶν' - 'ex ioudaion alla kai ex ethnon' - від юдеїв, так і від язичників. Прийменник 'ek' у своїй формі перед наступним голосним вказує тут на те, що ці люди є представниками народів.

Римлян IX, 25 — 'ἐν τῷ Ὡσηὲ' - 'en to Hosee' - в Осії. Тобто в книзі пророка Осії. Де.

Римлян IX, 26 — 'ἐν τῷ τόπῳ' - 'en to topo' - у місці; на місці. Де.

Римлян IX, 30, 32 — 'δικαιοσύνην δὲ τὴν ἐκ πίστεως' - 'dikaiosynen de ten ek pisteos' - праведності, тієї, яка від віри (звідки походить). 'ἐξ ἔργων' - 'ek ergon' - від справ. Прийменник 'ek' у різних формах вказує тут на те, що йдеться про праведність, яка виступає органічним продовженням і проявом віри, а також про ту, яка виступає наслідком зроблених вчинків (і може не обовʼязково мати віру).

Римлян IX, 31 — 'Ἰσραὴλ δὲ διώκων νόμον δικαιοσύνης εἰς νόμον οὐκ ἔφθασεν' - 'israel de diokon nomon dikaiosynes eis nomon ouk ephthasen' - буквально: Ізраїль же, що шукав закон, у праведність в законі не прибув (тобто не досяг у подорожі як кінцевого пункту призначення). Цей переклад також є і більш логічним, ніж багато інших, де з'являється закон праведності поряд із законом. Проблема не у недосяжності закону праведності (власне, що це таке? Де Павло про нього ще говорить?), а у тому, що праведність залишилася недосяжною після Закону поза Христом.

Римлян IX, 33 — 'ἐν Σιὼν' - 'en Sion' - у Сіоні. Де.

Павло пояснює, чому не Бог відповідає за гріхи творіння, за небажання творіння бути з Богом, за спротив Богові від творіння, але власне саме творіння. Робить це в своєрідній формі, так що мо же здаватися, що саме Бог визначає, як вчинить людина у тій чи іншій ситуації.

Але якщо подивитися на самі приклади, які Павло наводить, на їх внутрішню логіку, то стає ясним, що якраз думки про те, що Бог усе визначає, тут немає.

Подивімося на глину і гончара: гончар має задум, що хоче отримати як результат із своєї глини. Він формує її так, щоб отримати бажаний результат. Так і Бог — Він має задум щодо творіння, на цей задум творіння саме по собі не впливало, бо його тоді ще не було, коли Господь обдумував його. Але на цей задум впливало Боже бажання долучити до вільного блаженного вічного життя у Бо зі також і творіння. Звідси є у творіння мета — вона визначена Богом, але Бог не змушує вільне творіння здійснювати цю мету. Так, Він сприяє цьому і робить те, що залежить від Нього (як то й гончар), але на відміну від глини, люди та ангели мають свободу і можуть не стати подібними до Бога.

Інший приклад: історія виходу євреїв з Єгипту з рабства фараона. Павло цитує Вихід IX, 16. Якщо почитати уважно той уривок повністю, то Бог докоряє фараону за невірство, кажучи також, що зберіг його та народ, які вже раніше заслуговували покарання, аж до часу виходу євреїв з Єгипту, щоб показати Свою славу в цьому. Не Бог зробив фараона жорстоким, але Бог стримав Свій гнів на жорстокого фараона аж до часу виходу євреїв.

Більше того, коли Павло цитує Старозавітні тексти, то потрібно пам'ятати, що Старозавітні люди майже не розрізняли Божу волю та Боже попущення (про що писав раніше часто, зокрема щодо книги пророка Ісайї у Великий піст). Тому те, що Бог допустив фараонові та єгиптянам панувати над євреями до певного часу, не означає, що Бог цього хотів. І не виправдовує єгиптян.

Ще можна на це подивитися з іншого боку — Бог дарував людям здатності до різних і часом у чомусь протилежних чеснот та досконалостей — наприклад, розмножуватися, але також і здатність бути у чистоті. Така Божа щедрість у дарах створює передумови для свободи людей, але також і потребує від них вмілого керування силами та здатностями своєї природи — людина має подбати з Божою допомогою, які здатності природи і коли є потрібніші, ніж інші. Людині може бути потрібна твердість у багатьох випадках, але також потрібна і м'якість в багатьох інших випадках.Обидві потрібні, але вони взаємовиключні (принаймні до певної міри). Божа воля і Боже попущення щодо проявів різних якостей є для нашої свободи, але ніяк не звільняє людей від відповідальності за те, як вони здійснюють свою свободу. А Старозавітні тексти просто не розрізняють у Бога те й інше.

Більше про саму свободу дивіться за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/BesidaNaSlovaCHrystaStrakh.html

Далі тут Павло розмірковує про те, що ізраїльтяни почали замість віри шукати Закон, діла Закону, й у них відбулося зміщення у правильному сприйнятті, чому і багато з них спіткнулися щодо Ісуса Христа.

Загалом же текст (частково) показує багатство Божого задуму щодо усіх народів.

(Матфея XI, 2-15)
Більше про читання з Євангелія дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/25052025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/09032023.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/26062023.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/16072024.html

Апостолам:
(1 Коринтян IV, 9-16; Марка III, 13-19)
Про читання з Апостола дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/30112024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/13072023.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/13082023.html

Марка III, 13 — 'εἰς τὸ ὄρος' - 'eis to oros' - у гору; на гору. Куди.

Марка III, 19 — 'εἰς οἶκον' - 'eis oikon' - у дім. Куди.

Більше про читання з Євангелія дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/29062024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/12072023.html

Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі!