Коментар на (Луки XXIV, 36-53; 2 Коринтян VI, 16-VII, 1; Матфея XV, 21-28 )

Олександр Сергійович Жабенко 🇺🇦
Слава Ісусу Христу!
🌞

Оскільки у праці, опублікованій за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/02082025.html
а ще раніше в інших, опублікованих за посиланнями:
https://churchandsociety.org.ua/pdf/projects/zbirnyk.pdf
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/17082024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/27112024.html
написано, що вживання прийменників має важливе значення для правильного розуміння важливих і актуальних питань, зокрема питання влади, то пишу коментарі щодо вживання саме цих прийменників. Як порада щодо читання написаного — можна читати вірш у перекладі чи/та оригіналі (хто має таку змогу), а тоді відповідний коментар щодо прийменників тут. Далі потрібно зрозуміти, якої частини вірша стосується коментар, а також обдумати, що суттєве для розуміння він стверджує — чи рідше — заперечує. Таке вдумливе читання допомагає поглибити розуміння і береже від згаданих помилок.

Підготував покращений варіант мого дослідження, який наразі готується до публікації. Поки залишу його результати нерозкритими, щоб не створювати анонс публікації. Маю надію, якщо дасть Бог, пізніше представити результати після виходу публікації.

Сам список посилань щодо прийменників буду оновлювати за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/02082025.html
щоб зберігати актуальною версію тексту і надалі.

Літургія:
(2 Коринтян VI, 16-VII, 1)
2 Коринтян VI, 16 — 'ἐν αὐτοῖς' - 'en autois' - у них; серед них. Де, серед кого.

2 Коринтян VI, 17 — 'ἐκ μέσου αὐτῶν' - 'ek mesou auton' - з-поміж них. Прийменник 'ek' вказує тут на те, звідки має відбутися вихід. Йдеться про те, що вірні мають жити за іншими взірцями, ніж грішні люди (найперше — за прикладом Христа). 'ἀφορίσθητε' - 'aphoristhete' - відділіться; зробіть межу, яка відділяє. Слово утворене від 'apo' та 'horizo'. Паралель до Старозавітного розуміння Божої святості як інакшості, відділеності. Апостол тут продовжує Євангельську притчу про закваску і три міри борошна — закваска покликана зробити усе борошно квасним тістом, вірні не мають обовʼязково розірвати стосунки з невірними, але мають будувати їх так, щоб вони ставали квасними у Євангельському сенсі, якщо це можливо. А якщо ні — тоді можна очікувати друге — відділення.

2 Коринтян VI, 18 — 'εἰς πατέρα' - 'eis patera' - в Отця; за Отця. 'εἰς υἱοὺς καὶ θυγατέρας' - 'eis hyious kai thygateras' - у синів і дочок; за синів і дочок. За смислом тут в обох випадках другий переклад, прийменник 'eis' вказує тут на становлення, ставання ними.

2 Коринтян VII, 1 — 'ἀπὸ παντὸς μολυσμοῦ' - 'apo pantos molysmou' - від усякої нечистоти. Прийменник 'apo' вказує на цілковите, повне очищення. 'ἐπιτελοῦντες' - 'epitelountes' - звершуймо, робімо досконалою, завершеною. 'ἁγιωσύνην' - 'hagiosynen' - святість, стан святості, стан освячення. Апостол Павло має на увазі, що є святість і серед Старозавітних праведників, що і вони святі, і пророки, але вона не є завершеною, бо завершується лише у Ісусі Христі, Господі та Спасителі. А Новозавітні люди покликані до досконалості, звершеності, повної зрілості, довершеності у Христі. Господь все потрібне для цього зробив і дарував. Обітниці Божі — бо Бог обіцяє. 'ἐν φόβῳ θεοῦ' - 'en phobo theou' - у страху Божому; страхом Божим. Обидва варіант перекладу можливі, перший вказує на те, що жива святиня наче оточена страхом Божим, що є паралеллю з багаторівневою будовою храму, а другий варіант перекладу вказує на те, що страх Божий веде до живої святині у самій людині, до освячення людини благодаттю. Дивіться більше про страх Божий за посиланням:
https://www.facebook.com/groups/1539152859716654/?multi_permalinks=3554517061513547

Цитата зі Старого Завіту збірна, подібні слова є у багатьох місцях, зокрема в Законі, у пророків та історичних книгах Старого Завіту.

Тут йдеться про обоження і святість людей. Тема дуже глибока, але зупинюся лише на двох важливих пунктах.

1) Буду їм Богом, а вони будуть моїм народом. Вірні стають спільниками Ісуса Христа, Сина Божого, тому Бог називає їх Своїм народом, наче стає на один рівень з ними, чим надзвичайно обдаровує та підносить людей. А для вірних Бог є Богом, тобто видно, як незрівнянно Бог Вищий за творіння. Можна ще так сказати, що вірні смиряються, а Бог їх підносить.

2) Ходитиму в них — у Старому Завіті шляхи і дороги — частий синонім способу життя, загальної поведінки. Тому можна бачити тут те, що Бог буде Своїми діями являти Себе серед вірних, дарувати їм те як благодать.

Ще додам, що про страх Божий гарно написано за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/BesidaNaSlovaCHrystaStrakh.html

Про читання з Апостола дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/20102024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/01102023.html

(Матфея XV, 21-28 )
Дивіться про читання з Євангелія за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/17092025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/16012025.html

Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі!