Слава Ісусу Христу!
🌞
Оскільки у праці, опублікованій за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/02082025.html
а ще раніше в інших, опублікованих за посиланнями:
https://churchandsociety.org.ua/pdf/projects/zbirnyk.pdf
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/17082024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/27112024.html
написано, що вживання прийменників має важливе значення для правильного розуміння важливих і актуальних питань, зокрема питання влади, то пишу коментарі щодо вживання саме цих прийменників. Як порада щодо читання написаного — можна читати вірш у перекладі чи/та оригіналі (хто має таку змогу), а тоді відповідний коментар щодо прийменників тут. Далі потрібно зрозуміти, якої частини вірша стосується коментар, а також обдумати, що суттєве для розуміння він стверджує — чи рідше — заперечує. Таке вдумливе читання допомагає поглибити розуміння і береже від згаданих помилок.
Підготував покращений варіант мого дослідження, який наразі готується до публікації. Поки залишу його результати нерозкритими, щоб не створювати анонс публікації. Маю надію, якщо дасть Бог, пізніше представити результати після виходу публікації.
Сам список посилань щодо прийменників буду оновлювати за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/02082025.html
щоб зберігати актуальною версію тексту і надалі.
Літургія:
Ефесян III, 9 — 'οικονομια του μυστηριου' - 'oikonimia tou mysteriou' - управління (ікономія) тайни (таємниці)
. Подібно до вищезазначеного, але тут підкреслюється особлива виявлена довіра Бога людям (подібно як довірити велику таємницю
вказує на рівень довіри та стосунків). 'ἀπὸ τῶν αἰώνων' - 'apo ton aionon' - від віків
. Прийменник 'apo' тут вживається у смислі починаючи від
, це типове його вживання у таких висловах. 'ἐν τῷ θεῷ' - 'en to theo' - у Бозі; Богом
. Скоріше перший варіант, оскільки другий передбачає, що Бог для чогось таємницю заховав
.
Ефесян III, 10 — 'ἐν τοῖς ἐπουρανίοις' - 'en tois epouraniois' - у нанебессі; у небесах
. Подібний вислів є у Ефесян I, 3, але там він стосується Самого Христа у Його Вознесінні. Тому і тут можна думати, що йдеться неявно по вознесене і прославлене тіло Христа, яке таємничо пов'язане з Церквою. Тобто йдеться не про те, що ангельські чини знаходяться у нанебессі, а про те, що через Вознесіння і прославлення Христа, через Його виявлену любов до Церкви, зокрема як Його Тіла, проповідується ангелам Божа таємниця, Божа мудрість. Дивіться також:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/10102024.html
'πολυποικιλος σοφια' — 'polypoikilos sophia' - дуже різноманітна, багатоманітна (пре)мудрість
. Сказано найперше як заперечення ідеї про одноманітність та нецікавість
Божої премудрості. Тобто ніяк не ці дві останні. А оскільки Божа премудрість не одноманітна, цікава, то вона завжди бажана для людини не лише для розуму, але і для почуттів та волі, здатна насичувати усю людину.
Ефесян III, 11, 21 — 'ἐν (τῷ) Χριστῷ Ἰησοῦ' - 'en (to) CHristo Iesou' - у Христі Ісусі
.
Ефесян III, 12 — 'ἐν ᾧ' - 'en ho' - у Якому
. 'ἐν πεποιθήσει' - 'en pepoithesei' - у впевненості; у довірі
.
Ефесян III, 13 — 'ἐν ταῖς θλίψεσίν' - 'en tais thlipsesin' - в утисках
.
Ефесян III, 15 — 'ἐξ οὗ' - 'ex hou' - від Якого
. Тут прийменник 'ek' у його формі перед наступним 'hou' вказує на Джерело походження. 'πατρια' - 'patria' - рід, сім'я; плем'я; отцівство
. Тут глибока богословська думка, про яку детальніше дивіться за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/Trijcya.html
У цьому сенсі походить і всяка причинність, здатність давати, активність, у той же час Отець вищий від будь-якої причинності як її Джерело, тому у такому сенсі можна казати Надпричинний
.
Самосущий
означає Який має буття, життя в Самому Собі, але не вводить якісь ітерації. У словах Євангелія від Іоана Як Отець має життя в Самому Собі, так і Синові ДАВ мати життя в Самому Собі
йдеться про те, що Божество, Божа сутність являє себе у цьому контексті як життя, будучи вищою за життя. Подібно і Іпостась Отця являє Себе як Причину, Яка є Джерелом усякої причинності, але є логічно (несказанно, апофатично) вищою за причинність. І ніщо в творінні не є суттєво подібним до Бога, але і все свідчить про Нього, так і причинність і першість, які ми знаємо з творіння, свідчать про Бога, але не є такими, як Божі. 'ἐν οὐρανοῖς' — 'en ouranois' - у небесах
. Де. Паралель до молитви Господньої.
Ефесян III, 16 — 'εἰς τὸν ἔσω ἄνθρωπον' - 'eis ton eso anthropon' - у внутрішній людині
. Прийменник 'eis' вказує тут на рух до внутрішньої людини
у Святому Дусі, тобто спрощено можна розуміти — до певного ідеалу. Дивіться також більш глибоке богословське пояснення щодо іншого місця за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/Perelyub-korotko.html
Ефесян III, 17 — 'ἐν ταῖς καρδίαις' - 'en tais kardiais' - у серцях
.
Ефесян III, 18 — 'ἐν ἀγάπῃ' - 'en agape' - у любові; любов'ю
. Можливі обидва варіанти перекладу. 'τεθεμελιωμενοι' - 'tethemeliomenoi' - засновані (які мають основу)
. Порівняйте з тим, що говориться вище.
Ефесян III, 19 — 'γνωναι τε την υπερβαλλουσαν της γνωσεως' - 'gnonai te ten hyperballousan tes gnoseos' - пізнати і перевищити пізнання
. Апостол Павло висловлює сміливу надію на те, що пізніші християни краще пізнають Бога. Саме ідея кращого пізнання
, невичерпного пізнання
лежить у словах перевищити пізнання
. 'εἰς πᾶν τὸ πλήρωμα τοῦ θεοῦ' - 'eis pan to pleroma tou theou' - в усю повноту Божу
. Вказує на рух до Бога і зростання. Оскільки неможливо вимірювати Божу сутність, то йдеться щодо повноти
Божої про Його дії, Божі енергії, благодать. Про Христа апостол говорить, що у Ньому живе уся повнота Божества тілесно
, а тут говорить про наповнення
. Перше вказує на те, що Христос дійсно є Богом і людиною (бо живе
вказує на суттєвий і непорушний звʼязок тут, тобто Христос має Божу сутність, будучи Сином Божим, Другою Іпостассю Пресвятої Трійці), а не лише сповненим благодаті Божої. Натомість слова про наповненість
тут говорять про отримання благодаті (в ідеалі — усієї можливої для людини, яка сама не є Христом).
Ефесян III, 20 — 'ἐν ἡμῖν' - 'en hemin' - у нас
. У кого, де.
Ефесян III, 21 — 'ἐν τῇ ἐκκλησίᾳ' - 'en te ekklesia' - у Церкві
. 'εἰς πάσας τὰς γενεὰς' - 'eis pasas tas geneas' - на всі покоління; для всіх поколінь
.
Про читання з Апостола дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/16102024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/27092023.html
Ефесян IV, 14 — 'ἐν τῇ κυβίᾳ' - 'en te kybia' - у хитрощах; у трюках; у спритності
. Йдеться про винахідливість деяких людей, які нею намагаються здобути послідовників всупереч Божому Слову. 'ἐν πανουργίᾳ' - 'en panourgia' - у лукавій хитрості; лукавою хитрістю
. Можливі обидва варіанти перекладу.
Ефесян IV, 15, 16 — 'ἐν ἀγάπῃ' - 'en agape' - у любові; любовʼю
. 'εἰς αὐτὸν' - 'eis auton' - у Нього
. Тут прийменник 'eis' підкреслює рух і поступовий розвиток, зростання.
Ефесян IV, 16 — 'ἐξ οὗ' - 'ex hou' - від Якого; з Якого
. Вказує на Джерело походження і початок руху. 'συναρμολογουμενον και συμβιβαζομενον' - 'synarologoumenon kai symbibazomenon' - було складене з окремих частин і з'єднане
. 'ἐν μέτρῳ' - 'en metro' - у міру
. Сталий вислів. 'εἰς οἰκοδομὴν' - 'eis oikodomen' - у домобудівництво; для збудування
. Прийменник 'eis' тут вказує на мету дії.
Ефесян IV, 17 — 'ἐν κυρίῳ' - 'en kyrio' - у Господі
. 'ἐν ματαιότητι' - 'en mataioteti' - у марноті
.
Ефесян IV, 18 — 'ἐν αὐτοῖς' - 'en autois' - у них
.
Ефесян IV, 19 — 'εἰς ἐργασίαν' - 'eis ergasian' - у розпусту
. Вказує на напрямок падіння, занепаду. 'ἐν πλεονεξίᾳ' - 'en pleonexia' - у зажерливості
.
У читанні знову видно протиставлення життя та розвитку Церкви Христової та язичницького способу життя. Справжні язичники того часу дійсно були відчужені (далекі) від життя Божого (у Бозі), адже вони не знали Єдиного істинного Бога, не виховувалися у середовищі, де принаймні поширені Божі цінності, тому вони жили згідно своїх власних уявлень про добро і зло. Добрі язичники уподібнювалися християнам до певної значної міри, впізнаваності, і потім часто ними і ставали, а ось усі інші язичники жили в міру своїх старань. Тому їх свідомість займали пристрасті разом з добрими потягами, а їх життя не було кращим за їх свідомість. Не знаючи Бога, вони часто віддавалися своїм власним бажанням, пристрастям, пожадливостям, зрештою гріхам.
Про той стан і пише апостол Павло. Подібні описи язичництва та його прибічників у ті часи є також в інших посланнях Павла, а також у соборних посланнях апостолів Петра та Юди. Як писав раніше, такий стан для язичницького способу життя зберігається і зараз, хоча переважно у формі тенденції, схильності, спокуси чи можливості.
Стосовно ж Церкви та життя вірних у Бозі, то тут бачимо розвиток і рух вперед. Вірні мають заповіді, взірці та ідеали, які дозволяють принаймні бачити, коли вони роблять чи думають добре, а коли — ні. Вони мають мету і можуть до неї завжди наближатися. Ця мета, ці ідеали справді досяжні, а рух до них — плідний та продуктивний, очолюваний Самим Ісусом Христом, Головою Церкви.
Павло каже, що зростання відбувається у спосіб, коли вірні з'єднані всяким потрібним зв'язком
. Тобто єдність вірних у Церкві в плані засобів для її досягнення не обмежена нічим. Усе, що потрібне для єдності вірних, включається, додається у розвиток Церкви та зростання вірних у Христі. Ситуація може виглядати як ідеальна, але за майже двотисячолітню історію Новозавітної Церкви бачимо багато прикладів саме такого органічного включення того, що потрібне для єдності та зростання в життя Церкви. Павло пише, що такі справи відбуваються згідно Божої любові, любові вірних, взаємного збудування.
Дивіться про читання за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/17102024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/28092023.html
Марка XI, 23 — 'εἰς τὴν θάλασσαν' — 'eis ten thalassan' - у море; до моря
. Куди. 'ἐν τῇ καρδίᾳ' - 'en te kardia' - у серці
. Де.
Марка XI, 25(, 26) — 'ὁ πατὴρ ὑμῶν ὁ ἐν τοῖς οὐρανοῖς' — 'ho Pater hymon ho en tois ouranois' - Отець ваш, Що у небесах
. 26 вірш є не у всіх списках Євангелія.
З Євангелія знову читалася наука про силу молитви, віри та прощення. Добре написано про те у творі Сила людина
. Повна версія є за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/Syla-lyudyny.html
Зупинюся трохи більше на слові про прощення. Як писав раніше, справжня щира і глибока, люба Богові молитва здійснюється дуже подібно до прощення, чому Господь, говорячи про силу молитви, каже і про прощення. Недавно побачив цю ж думку в Короткому катехізисі Римо-католицької Церкви, підготованому папою Бенедиктом XVI. Був радий дізнатися, що католики також так думають.
Прощати потрібно від усього щирого серця, душі та розуму, так і молитися потрібно щиро.
Прощення скоріше дає полегшення для почуттів, зменшуючи старі та даючи шлях новим, є дуже часто супроводом оновлення людини, її преображення. Так і молитва — якою б гарячою не була, але потребує полегшення і оновлення у дії благодаті Святого Духа. Це частково подібно до різниці між закоханістю та коханням — перша має більш помітні переживання та емоції, можливо, більш яскраві, натомість друга дарує більше певності та загалом дає більше задоволеності. Перша є частковою, часто не узгоджується з розумом, з цінностями тощо, натомість любов наповнює всю людину і дарує цілісність.
Прощення, якщо є добрим, дозволяє зменшити зло у теперішньому та майбутньому. Так і молитва покликана до того ж.
Прощення не має перешкоджати чи зупиняти (і справжнє не перешкоджає і не зупиняє) боротьбу зі злом, з гріхом, з пристрастями, так і справжня молитва. Якщо людина може правильно зупинити і перемогти зло, і при цьому простити, то це добре. Так і молитва. Зло людину часто розділяє — натомість треба протистати цьому — добрим почуванням дати силу у прощенні, а волі — у боротьбі та перемозі.
Додам ще кілька слів про слово 'αφητε' — 'aphete' — відпустите, дасте піти, втратите, звільните; розіб'єте (як військо у битві); простите борги; залишите, відпустите (також має інші значення, які не виглядають доречними у цьому контексті, загалом слово дуже багатозначне)
. Зупинюся на багатозначності цього слова. Загалом, найбільш ясним смислом його у Новому Завіті є простите
, а формою прощення (як це має бути, як це себе проявляє) — відпустите, дозволите піти
. Тобто у найбільш загальному смислі Євангельське прощення, заповіді стосуються відпущення гріхів, боргів, можливості їм не зачіпати нас самих, ставання невразливими для них по причині їх промахування повз нас тощо. Тобто непрощений гріх у цьому сенсі влучає в людину, яка не прощає, і цим завдає їй болю. А простити означає зробити так, щоб гріх промахувався, проходив повз, не зачіпаючи. Це відповідає ухиленню від удару в бойових мистецтвах — гріх влучає в людину, а та, яка прощає його в Євангельському сенсі, ухиляється від ураження. Але це ж слово має і смисл розбити військо у битві чи війні
— тобто у певних випадках прощення рівноцінне повній остаточній перемозі у війні чи битві. Іноді прощення може означати відділення, тобто перебування у безпеці, не просто ухилення від ураження, але переміщення у безпечне місце. І так далі, тобто християнське прощення багатозначне і має багато проявів та форм.
Більше про читання з Євангелія дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/26122024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/Syla-lyudyny.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/24082025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/25012023.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/26022023.html
Марка XI, 27 — 'εἰς Ἱεροσόλυμα' - 'eis Hierosolyma' - у Єрусалим
. Куди. 'ἐν τῷ ἱερῷ' - 'en to hiero' - у храмі
. Де.
Марка XI, 28, 29, 33 — 'ἐν ποίᾳ ἐξουσίᾳ' - 'en poia exousia' - у якій владі; якою владою
. Можливі обидва варіанти перекладу, хоча загальноприйнятим є другий. Перший вказує на розуміння старшими народу Ісуса як одягненого у владу, тобто не її джерела, Бога, а просто людину. Другий підкреслює інструментальний характер влади.
Марка XI, 30-32 — 'ἐξ οὐρανοῦ' - 'ex ouranou' - з неба
. Звідки. 'ἐξ ἀνθρώπων' - 'ex anthropon' - від людей
. Прийменник 'ek' ('ex' перед голосним) в обох випадках вказує на походження.
Потрібно сказати, що діалог з Ісусом був би таким же, як і стосовно хрещення Іоана Предтечі, з тією ж логікою, якби первосвященики, книжники та старші все ж щось більш визначено відповіли. Також ця історія показує одну з причин проповіді та хрещення Іоана Предтечі.
Питання і відповідь книжників і старших показують, що вони не дбали про сутність відповіді, про її правдивість, а лише про узгодженість
з думками більшості в народі, та збереження власного престижу. Більше того, сучасна людина могла б визнати, що Іоанове хрещення було з неба, але не послухалася з якихось міркувань. Це було б чесно. Натомість книжники та старші так не зробили. І навіть не думали про те. А це майже напевно означає, що вони були впевнені (настільки, щоб жити згідно цієї певності за інерцією), що вони усе роблять по-Божому
(і тому не могли ж вони
пропустити
Божу волю в Іоана чи Ісуса). Загалом же про владу тут і далі є гарний твір за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/Vlada.html
також підготував важливе дослідження, яке, як писав вище, готується до публікації.
Дивіться про читання з Євангелія за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/17082024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/28092023.html
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/posts/
Священномученику Кипріану, єпископу Антіохійського, мучениці Юстині та мученику Феоктисту:
1 Тимофія I, 12 — 'εἰς διακονίαν' - 'eis diakonian' - для служби
. Прийменник 'eis' тут вказує на мету дії.
1 Тимофія I, 13 — 'ἀγνοῶν ἐποίησα ἐν ἀπιστίᾳ' - 'agnoon epoiesa en apistia' - нетямущий творив те у невірʼї; не маючий пізнання творив у невірʼї; незнаючий творив невірʼям
. Можливі різні варіанти перекладу, які тут доповнюють один одного. Зверну увагу, що тут цілком очевидно знання і віра ніяк не протиставляються, значною мірою є синонімами, так що незнання і невіра виступають разом як основа злої творчості
, тобто гріховного життя і заглиблення у нього все далі.
1 Тимофія I, 14 — 'τῆς ἐν Χριστῷ Ἰησοῦ' - 'tes en CHristo Iesou' - тими, що у Христі Ісусі
.
1 Тимофія I, 15 — 'εἰς τὸν κόσμον' - 'eis ton kosmon' - у світ
. Куди.
1 Тимофія I, 16 — 'ἐν ἐμοὶ πρώτῳ' - 'en emoi proto' - у мені першому
. У кому, на прикладі кого (якщо говорити про усіх наступних розкаяних грішних людей). 'τῶν μελλόντων πιστεύειν ἐπ’ αὐτῷ εἰς ζωὴν αἰώνιον' - 'ton mellonton pisteuein ep auto eis zoen aionion' - тих, що мають увірувати (покладаючись) на Нього для життя вічного
. Для чого. Тобто куди веде така віра і довіра Христові.
1 Тимофія I, 17 — 'εἰς τοὺς αἰῶνας τῶν αἰώνων· ἀμήν' - 'eis tous aionas ton aionon amen' - навіки віків. Амінь
. Сталий вислів.
У читанні з Апостола Павло свідчить про себе самого — він був гонителем через незнання, але Господь навернув його і зробив апостолом язичників, і Павло (Савл) співдіяв Божій благодаті, Богові так ревно, що став через Божий дар першоверховним апостолом. Слова між якими я перший
— є в Літургії (молитва перед Причастям). У Павла перший
означає перший гонитель, який увірував і став вірним
і мають на увазі, що будуть також інші грішники, які навернуться і стануть близькими до Бога. Прикладами цього є багато святих, а також і невідомих нам вірних, які покаялися. У згаданій же молитві переважно мається на увазі не перший за часом
, а перший/перша, що визнає за правдивим баченням свої численні гріхи
.
Вибір читання має на увазі також священномученика Кипріана, який був чарівником і язичницьким жерцем, слугою диявола, а став святим через віру, покаяння, очищення, життя та страждання за Христа.
Апостол Павло свідчить про те, що Закон Мойсея є добрим, якщо його правильно вживати — найперше для боротьби з гріхом, для викриття у ньому, для пізнання того, що є гріхом. Закон не пише, що є справді праведністю, але значно більше викриває гріхи, так що можна бачити через нього, що є гріхом.
Далі Павло свідчить, що це розуміння від Євангелія, і що він сам став служителем Божим через Божу благодать, бувши раніше у невіданні навіть гонителем.
Завершує читання з Апостола прослава Бога.
Про читання з Апостола дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/02102023.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/17122024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/02102024.html
Про часте читання з Євангелія дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/25012025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/14052023.html
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/posts/pfbid02JVAaaqrCDct3bjui3BR9jGHiiQRouoYXbNL11GzVVY8ziVdcjwtrxNSLWyxm94q6l
Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі!