Слава Ісусу Христу!
🌞
Оскільки у праці, опублікованій за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/02082025.html
а ще раніше в інших, опублікованих за посиланнями:
https://churchandsociety.org.ua/pdf/projects/zbirnyk.pdf
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/17082024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/12112025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/27112024.html
написано, що вживання прийменників має важливе значення для правильного розуміння важливих і актуальних питань, зокрема питання влади, то пишу коментарі щодо вживання саме цих прийменників. Як порада щодо читання написаного — можна читати вірш у перекладі чи/та оригіналі (хто має таку змогу), а тоді відповідний коментар щодо прийменників тут. Далі потрібно зрозуміти, якої частини вірша стосується коментар, а також обдумати, що суттєве для розуміння він стверджує — чи рідше — заперечує. Таке вдумливе читання допомагає поглибити розуміння і береже від згаданих помилок.
Підготував покращений варіант мого дослідження, презентація якого доступна за посиланням:
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/posts/
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/vystup-2025-hypo-genitive-Romans-XIII_1.pdf
Матеріал дослідження наразі готується до публікації. Маю надію, якщо дасть Бог, пізніше представити повніші результати після виходу публікації.
Сам список посилань щодо прийменників буду оновлювати за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/02082025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/Pryjmennyky.html
крайній — раз або двічі на місяць, щоб зберігати актуальною версію тексту і надалі.
Літургія:
Безсрібників і чудотворців Кира та Іоана, і з ними мучениць Афанасії та її доньок Феоктисти, Феодотії та Євдоксії:
Про читання з Апостола дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/01072025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/14072023.html
https://www.instagram.com/p/DT6fS8BAiZV/?img_index=1
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/28012026.html
Про читання з Євангелія дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/23062025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/19062023.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/08072024.html
Перші 3 вірші читання (2 Тимофія II, 11-13) містять дуже гарні і глибокі думки, прекрасне міркування і розкривають логіку, тому важливо зупинитися на них детальніше. Сьогодні, роздумуючи над прочитаним, побачив, що завершення 13 вірша виглядає певною мірою не так
, як інші два з половиною. Це і привело мене до наступного бачення. У 12 та 13 віршах йдеться про зречення, відцурання, відкинення і заперечення — водночас логіка побудови 13-го вірша інша, ніж 2-х попередніх. Замість подібного якщо ми невірні, то і Він буде невірним
звучить прямо протилежне — Він залишиться вірним
і пояснення — бо не може зректися Самого Себе
. Але ця інша логіка включена у цілісне міркування як його органічна частина. Отже, думка про Самого Себе Христа
тут ключова. Коли людина невірна, то це не те ж саме, що вона відрікається Христа (порівняйте протилежні висновки у віршах 12 та 13). Але у відповідь на невірність людини замість дзеркального і справедливого (як у попередніх частинах цих віршів загалом) слідує звʼязок з Самим Собою у Христа. Це також певне дзеркало
— але в іншому смислі. Ці слова вказують на те, що коли людина втрачає віру (яка у неї була) або діє невідповідно до неї, то насправді зрікається самої себе, цурається самої себе, відкидає саму себе. З цього приводу згадуються відомі слова про те, що коли людина впадає у розпач, у ремствування на Бога, то не Бог її залишає, але вона залишає Бога. Водночас такий стан і кінцівка вірша 13 показують, що Господь залишається Вірним. Духовна слабкість, яку так виявляє у цьому вірші людина, Христу невластива. І це сильна підтримка для кожної людини у часі, коли вона може відчувати немічність своєї віри у Христа — їй потрібно не зрікатися себе. Віра Христова справді розкриває людину. Потрібно ще сказати про відмінність з місцями, де український переклад (як подібно і багато інших) дає зректися себе, узяти свій хресті та йти за Христом
. Там вжито спільнокореневе, але інше слово в оригіналі. 'ἀπαρνησάσθω ἑαυτὸν' — 'ἀρνήσασθαι γὰρ ἑαυτὸν'. Префікс 'ap-' тут вказує на повне зречення, повне покидання і зміну попереднього на нове. Ступінь цілковитості
, який він підкреслює, вказує на те, що йдеться про кардинальне зречення, заперечення, покидання. І таке може мати добрий смисл лише щодо гріхів та пороків, гріховних пристрастей. Можна так сказати, що зректися Христа в смислі віршів 2 Тимофія II, 11-13 людина може навіть несвідомо, не відчуваючи цього, це не має бути обовʼязково свідома й остаточна позиція, також коли людина втрачає віру у смислі цих же віршів, це не означає, що вона чинить апостасію, відсупництво чи кидає рішучий і усвідомлений виклик Христу — але лише сам факт заперечення і відкинення того, що було її вірою. Водночас коли Христос заповідає зректися себе (з префіксом 'ap-'), то йдеться про рішучий вибір, протистояння, повне усвідомлене відкидання — і це йдеться не про те, ким людина є, а про її гріхи — відречення від гріхів, гріховного минулого, потягу до старих падінь і гріхів тощо. Коли Христос вживає це слово щодо майбутнього зречення апостола Петра, то Він підкреслює, що Петро при цьому зовсім втратить свою віру і самовладання (перейде у прямо протилежний стан). Тому ці 3 вірші — 2 Тимофія II, 11-13 — звучать водночас обнадійливо і як пересторога. Дивіться також вірш за посиланням:
https://www.instagram.com/p/DT6fS8BAiZV/?img_index=1
Скажу ще трохи про терпіння і спільне царювання. Коли людина страждає невинно за Христа, що хоча ці страждання не мають викупної сили, але вони дають їй участь у Стражданнях Самого Христа. Писав про це питання у різних апостолів, зокрема за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/29012026.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/07112025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/04012026.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/07012026.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/15072023.html
але на таку важливу думку не звернув у них належної їй уваги. Отже, тут це важливо написати.
2 Тимофія II, 14 — 'διαμαρτυρόμενος ἐνώπιον τοῦ θεοῦ' — 'diamartyromenos enopion tou theou' - урочисто свідчи перед Богом
. Деякі люди бояться свідчити про свою віру, зокрема не тільки перед невіруючими людьми, але і серед інших конфесій. Тут Павло свідчить, що проповідник має бути сміливим і свідчити, навіть свідчити урочисто про віру та Господа. Таке свідоцтво, хоча хтось може нарікати на нього як на несмиренне, нескромне
, насправді є потрібним і правильним. Додам ще, що апостол Павло тут, пишучи про перед Богом
, має на увазі те, про що писав за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/21082025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/17082023.html
2 Тимофія II, 19 — 'ἀποστήτω ἀπὸ ἀδικίας πᾶς' — 'aposteto apo adikias pas' - нехай відступить від неправедності усякий (кожен)
. Прийменник 'apo' вказує на те, що потрібно повністю залишити неправедність, відійти від неї.
Апостол Павло заохочує до витривалості, здатності продовжувати у вірі, надії та любові.
Він свідчить проти єретиків свого часу, називаючи їх імена, заперечуючи їх вчення, що загальне воскресіння мертвих уже було. Єресь руйнує віру, згідно його слів, і не має основи Божої.
Також навчає ухилятися марних суперечок, які також ведуть до руйнування, а не збудування слухачів. Віра будується не на майстерності суто логічної аргументації та вправності у дискутуванні, але на іншій основі, збудувати на якій марні суперечки не можуть.
Більше про читання з Апостола дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/08022025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/24022024.html
Луки XVIII, 2 — 'ἔν τινι πόλει' — 'en tini polei' - у певному (одному, якомусь, деякому) місті
.
Луки XVIII, 3 — 'ἐν τῇ πόλει ἐκείνῃ' — 'en te polei ekeine' - у цьому ж місті
. 'ἐκδίκησόν με ἀπὸ τοῦ ἀντιδίκου' - 'ekdikeson me apo tou antidikou' - розсуди (учини справедливість, підтвердь моє право, захисти) мене з моїм супротивником
.
Луки XVIII, 4 — 'ἐν ἑαυτῷ' — 'en heauto' - у самому собі
. Внутрішньо. Сталий вислів.
Луки XVIII, 5 — 'εἰς τέλος' — 'eis telos' - нарешті
. Сталий вислів.
Луки XVIII, 8 — 'ἐν τάχει' — 'en takhei' - через малий час; невдовзі
. Сталий вислів.
Смисл притчі у протиставленні Бога та неправедного, безсоромного та нахабного судді, у підбадьоренні вірних стосовно їх постійності в надії та молитві. Бог не такий, як той суддя, але навіть непоступливий суддя піддався постійним проханням вдови. Потрібно розуміти, що згідно традиції Старого Завіту, судді вирішували різні справи в давньому Ізраїлі, суперечки, також суддя згідно Закону Мойсея мав звертати особливу увагу на захист найменш захищених, зокрема вдів, сиріт та неізраїльтян. Суддя того не дотримувався як принципу справедливості та захисту, а займався іншими справами, будучи певним свого становища. Христос має на увазі, що якщо навіть такі люди поступаються наполегливості та постійності, то Бог не є немилосердним і байдужим.
Тут також є неявний зв'язок. Людина не може бути справді постійною в духовних чеснотах, зокрема молитві, без дії Божої благодаті, без Божої допомоги. Якщо Бог допомагає людині молитися, то Він явно не відкидає молитов, а отже, тим більше є надія і потреба молитися. Саме звернення до Бога з вірою та надією, з любов'ю заохочуване Божою благодаттю, тому дійсно потрібно молитися і не падати духом.
Також тут нагадування, що не потрібно старатися усі питання та труднощі вирішувати виключно через молитву. Є багато справ, які потребують дії, іноді невідкладної дії, і тоді лише молитва без потрібних дій буде розтягуванням часу
, що може бути критичним, принаймні, буде помітно, що здійснення може настати не відразу після молитви, як це могло би бути, якби людина діяла.
Кінцеве питання про віру актуальне, питання Христа полягає у тому, чи будуть люди так само з вірою молитися Богові перед самим Його Другим Пришестям. Адже є багато спокус залишити чи послабити молитву для тих, хто молиться, і є багато спокус не почати молитися для тих, хто не молиться.
Залишення молитви пов'язане з падінням духу, з духовним занепадом.
Дивіться також про віру у деяких смислах за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/Syla-lyudyny.html
Більше про читання з Євангелія дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/08022025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/24022024.html
Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі!