Слава Ісусу Христу!
🌞
Оскільки у праці, опублікованій за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/02082025.html
а ще раніше в інших, опублікованих за посиланнями:
https://churchandsociety.org.ua/pdf/projects/zbirnyk.pdf
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/17082024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/27112024.html
написано, що вживання прийменників має важливе значення для правильного розуміння важливих і актуальних питань, зокрема питання влади, то пишу коментарі щодо вживання саме цих прийменників. Як порада щодо читання написаного — можна читати вірш у перекладі чи/та оригіналі (хто має таку змогу), а тоді відповідний коментар щодо прийменників тут. Далі потрібно зрозуміти, якої частини вірша стосується коментар, а також обдумати, що суттєве для розуміння він стверджує — чи рідше — заперечує. Таке вдумливе читання допомагає поглибити розуміння і береже від згаданих помилок.
Підготував покращений варіант мого дослідження, який наразі готується до публікації. Поки залишу його результати нерозкритими, щоб не створювати анонс публікації. Маю надію, якщо дасть Бог, пізніше представити результати після виходу публікації.
Сам список посилань щодо прийменників буду оновлювати за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/02082025.html
щоб зберігати актуальною версію тексту і надалі.
Літургія:
Ефесян IV, 17 — 'ἐν κυρίῳ' - 'en kyrio' - у Господі
. 'ἐν ματαιότητι' - 'en mataioteti' - у марноті
.
Ефесян IV, 18 — 'ἐν αὐτοῖς' - 'en autois' - у них
.
Ефесян IV, 19 — 'εἰς ἐργασίαν ἀκαθαρσίας πάσης ἐν πλεονεξίᾳ' - 'eis ergasian akatharsias pases en pleonexia' - для чинення усякої нечистоти у зажерливості
. Для чого й у чому.
Ефесян IV, 21 — 'ἐν αὐτῷ' - 'en auto' - у Ньому; Ним
. Можливі обидва варіанти перекладу, перший підкреслює, що Ісус є Прикладом для навчання, а другий — що Він Сам навчає вірних. 'ἐν τῷ Ἰησοῦ' - 'en to Iesou' - в Ісусі
.
Ефесян IV, 24 — 'ἐν δικαιοσύνῃ καὶ ὁσιότητι τῆς ἀληθείας' - 'en dikaiosyne kai hosioteti tes aletheias' - у праведності й святості істини; праведністю й святістю істини
. Скоріше перше, хоча можливим є також другий варіант. Перший говорить про те, що людина твориться, розвивається, живучи праведно і свято, а в другому говориться про те, що людина покликана до праведності та святості, бо сотворена у такій відповідності з праведністю та святістю. В обох випадках говориться про покликання людини до праведності та святості, бо це веде до її творення і життя, до животворення
, яке чинить Бог.
Павло знову говорить уже про кожного християнина / кожну християнку зокрема та про особисте благочестя, використовуючи наочний образ одягання та знімання одягу.
Образ наочний, але потребує заглиблення, щоб бути правильно зрозумілим. За основу потрібно узяти те, що Втілення Сина Божого також порівнюється у Писанні з одягненням Його — Господь воцарився, у красу зодягнувся, зодягнувся Господь у силу і перепоясався
(Псалом XCII, 1). Тут під красою
і силою
названа людська природа Втіленого Сина Божого, навіть можна порівняти душу з красою, а тіло — з силою.
Про оновлення духом розуму гарно написано за посиланням:
https://www.instagram.com/p/B70LlI9ANWN/
З огляду на це все можна бачити, що Павло має на увазі постійне оновлення життя людини згідно з благодаттю Божою та тим, що Господь задумав щодо людської природи. Не мається на увазі якесь акторство, маска у вигляді благочестя, яка ховає справжню суть життя людини, але йдеться про повне оновлення усього життя людини згідно з Божою волею за дарами благодаті у Бозі.
Людина не може сама, лише своїми силами стати святою, але і Бог не буде преображати людину без її діяльної участі, тому потрібна співпраця, синергія Бога та людини у цьому всьому.
Фактично тут видно чітко також заклик, покликання до загальної святості усіх вірних. Так, дійсно, ми усі покликані стати і бути святими і праведними через Господа Ісуса Христа.
Про читання з Апостола дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/18102024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/29092023.html
Марка XII, 1 — 'ἐν παραβολαῖς λαλεῖν' - 'en parabolais lalein' - у притчах говорити; притчами говорити
. Можливі обидва варіанти, які доповнюють один одного.
Марка XII, 2 — 'παρὰ τῶν γεωργῶν' - 'para ton georgon' - також від землеробів (винарів)
. Прийменник 'para' тут з родовим відмінком, така ж конструкція вживається щодо ісходження Святого Духа від Отця, щодо людської природи Ісуса Христа, тут вказує на те, що це правильні дії господаря. Дивіться більше про те за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/Pryjmennyky.html
'ἀπὸ τῶν καρπῶν τοῦ ἀμπελῶνος' — 'apo ton karpon tou ampelonos' - від плодів виноградника
. Прийменник 'apo' вказує тут на те, що господар хотів лише забрати деяку частину їх плодів, тобто діяв цілком як інвестор.
Марка XII, 10 — 'ἐγενήθη εἰς κεφαλὴν γωνίας' - 'egenethe eis kephalen gonias' - став наріжним каменем
. Прийменник 'eis' вказує тут на перетворення.
Марка XII, 11 — 'παρὰ κυρίου' - 'para kyriou' - від близько Господа
. Прийменник 'para' тут з родовим відмінком, така ж конструкція вживається щодо ісходження Святого Духа від Отця, щодо людської природи Ісуса Христа, тут вказує на те, що страждання Сина Божого передбачені Богом для спасіння, подібно як і прослава Його після Воскресіння. Дивіться більше про те за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/Pryjmennyky.html
'ἐν ὀφθαλμοῖς' — 'en ophthalmois' - в очах
.
Цитата про наріжний камінь зокрема є у пророка Ісайї XXVIII, 16 та Псалмі CXVII, 22. Раніше писав про контекст пророцтва в Ісайї:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/27032025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/23032023.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/11042024.html
Додам, що відомо, що ця притча про ізраїльських старших та їх послідовників, які гнали багатьох пророків та в дійшли і до Боговбивства — розіп’яли Ісуса Христа, Сина Божого. Слуги і син у притчі — зображають пророків та Ісуса.
Хоча сама притча стосується саме старших Ізраїльського народу та їх послідовників, але є застереженням для всіх, бо подібні спокуси виникали і в пізніші часи, наприклад, гнали також багатьох послідовників та послідовниць Ісуса Христа. Притча від того усіх застерігає, а також свідчить про те, що Господь є Праведним Суддею.
Також видно, що спонукало людей переслідувати Божих вірних і Самого Христа — бажання привласнити собі Боже, це фактично синонім гордості. Від гордості походять багато інших гріхів, а сама гордість стала першопричиною падіння, тому Господь навчає не бути гордими, але наслідувати смиренних.
Дивіться про читання з Євангелія за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/07092025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/27122024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/03092023.html
Священномученикам Діонісію Ареопагіту, єпископу Афінському, Рустику, пресвітеру, та Єлевферію, диякону:
Діяння XVII, 16 — 'Ἐν δὲ ταῖς Ἀθήναις' - 'en de tais Athenais' - а в Афінах
. Де. 'ἐν αὐτῷ' - 'en auto' - у ньому
. У кому.
Діяння XVII, 17 — 'ἐν τῇ συναγωγῇ' - 'en te synagoge' - у синагозі
. Де. 'ἐν τῇ ἀγορᾷ' - 'en te agora' - в агорі; у місці міської торгівлі та вирішення справ
. Де.
Діяння XVII, 19 — 'αὕτη ἡ ὑπὸ σοῦ λαλουμένη διδαχή' - 'aute he hypo sou laloumene didakhe' - ця наука, що ти говориш
. Українською складно перекласти близько граматично до оригіналу, буквально: ця говорена тобою наука
. Прийменник 'hypo' тут з родовим відмінком і вказує на пасивний стан дієприкметника говорена
(перекладена як що ти говориш
).
Діяння XVII, 20 — 'εἰσφέρεις εἰς τὰς ἀκοὰς ἡμῶν' - 'eisphereis eis tas akoas hemon' - вносиш у наші вуха
. Те ж слово, що у молитві Господній не введи нас у спокусу/випробування
. Дивіться більше за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/01032025.html
Тут мається на увазі — яку науку ти нам пропонуєш, з якою нас знайомиш (у подібному смислі до внести пропозицію на розгляд
). Прийменник 'eis' вказує тут на те, куди спрямовані слова апостола Павла.
Діяння XVII, 21 — 'εἰς οὐδὲν ἕτερον' - 'eis ouden heteron' - для чогось іншого; на щось інше
. Прийменник 'eis' вказує тут на мету і бажаний результат дій цих людей.
Діяння XVII, 22 — 'ἐν μέσῳ τοῦ Ἀρίου πάγου' - 'en meso tou Ariou pagou' - посеред Ареопагу
. Де. Прийменник входить у сталий вислів.
Діяння XVII, 23 — 'ἐν ᾧ' - 'en ho' - у якому; де
. Сталий вислів.
Діяння XVII, 24 — 'τὸν κόσμον καὶ πάντα τὰ ἐν αὐτῷ' - 'ton kosmon kai panta ta en auto' - світ та все те, що у ньому
. Що і де. 'οὐκ ἐν χειροποιήτοις ναοῖς κατοικεῖ' - 'ouk en kheiropoietois naois katoikei' - не в рукотворних святилищах живе
. Де. Важливо відмітити, що тут вжито не слово храм
, наприклад, Єрусалимський, а святилище, святиня, храм у широкому розумінні
.
Діяння XVII, 25 — 'οὐδὲ ὑπὸ χειρῶν ἀνθρωπίνων θεραπεύεται προσδεόμενός τινος' - 'oude hypo kheiron anthropinon theraeuetai prosdeomenos tinos' - ні якоїсь турботи (піклування,
лікування, служіння) (зробленої) людськими руками не хоче більше
. Тобто йдеться про те, що не люди турбуються і піклуються про Бога, але Він — про людей. Прийменник 'hypo' тут з родовим відмінком і вказує на те, чим зроблена та турбота, якої Бог не потребує.
Діяння XVII, 26 — 'ἐποίησέν τε ἐξ ἑνὸς πᾶν ἔθνος ἀνθρώπων κατοικεῖν ἐπὶ παντὸς προσώπου τῆς γῆς' - 'epoiesen te ex henos pan ethnos anthropon katoikein epi pantos prosopou tes ges' - і створив з одного увесь людський народ, що живе на обличчі (поверхні) землі; створив обох з одного увесь людський народ, що живе на обличчі землі
. Тут можливі обидва варіанти перекладу. Перший вказує на безпосереднє походження людей, які жили на відомій тоді території від єдиного Адама, а другий — від єдиного Адама через Єву. Також важливо відмітити однину народу людського
— усі люди є одним народом
, тобто людством. Про створення людини та інші питання дивіться детально за посиланнями:
https://www.instagram.com/p/C8ANg3eCDDx/
https://www.instagram.com/p/C8K6OX7snQR/
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/05032025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/06032025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/07032025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/10032025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/11032025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/12032025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/24032025.html
Діяння XVII, 27 — 'οὐ μακρὰν ἀπὸ ἑνὸς ἑκάστου ἡμῶν ὑπάρχοντα' - 'ou makran apo henos hekastou hemon hyparkhonta' - не далеко від одного кожного нас існує; неделако від кожного з нас існує
. Прийменник 'apo' вказує тут на те, що йдеться про відстань.
Діяння XVII, 28 — 'ἐν αὐτῷ' - 'en auto' - у Ньому
. У Ньому живемо, бо Він дарує життя; рухаємося — бо Він сотворив простір, час, форми руху матерії та все подібне, дає сили та інше; існуємо — бо завдяки Йому ми не переходимо в небуття, але є такими, що існуємо. Можна бачити тут також переходи та переплітання найрізноманітніших форм та сфер існування людей — кожної людини зокрема, груп і всього людства, як і всього іншого творіння.
Діяння XVII, 31 — 'ἐν ᾗ' - 'en he' - у який
. Коли. 'ἐν δικαιοσύνῃ ἐν ἀνδρὶ' - 'en dikaiosyne en andri' - у праведності Чоловіком; праведністю — Чоловіком
. Можливі обидва варіанти перекладу, перший пікреслює праведність Отця, а другий — праведність Сина. 'ἐκ νεκρῶν' - 'ek nekron' - з мертвих
. Прийменник 'ek' вказує тут на те, звідки відбувся перехід Христа — від мертвих до живих.
Діяння XVII, 33 — 'ἐκ μέσου αὐτῶν' - 'ek mesou auton' - з-поміж них
. Звідки. Сталий вислів.
Діяння XVII, 34 — 'ἐν οἷς' - 'en hois' - серед яких
.
В Афінах Павло проповідує і згадує про побожність афінян, у яких був жертовник Невідомому Богові, і Павло каже, що саме Його він проповідує (такий місіонерський прийом, можна сказати) (Діяння XVII, 22-31). Чому жертви на тому жертовнику Павло не характеризував як ідолослужіння, як жертви бісам, а жертви язичників ідолам — є жертвами бісам? У чому різниця?
Це не зовсім ясне питання, але можна бачити наступне. Перше, ніж язичники почали приносити жертви ідолам, то вони або були свідками незвичних явлень, які вони зрозуміли як богів, або вони вигадали тих богів з різних причин. У цих обох випадках ідоли були прямим наслідком обману. А обман походить від лукавого, який є батьком неправди й обману.
Коли ж люди приносили жертви на жертовнику Невідомому Богові, то це було внаслідок… правди. Тієї правди, що їм не вистачало чогось у язичництві, вони шукали справжнього Бога. Тієї правди, що вони його не знали і скромно це визнавали. Тієї правди, що це був вияв їх справжньої побожності (у цього Невідомого Бога вони мали вірити, якщо, не знаючи нічого про Нього, вони все ж збудували Йому жертовник, визнавши своє невідання). І тому, оскільки Джерелом істини є Істинний Бог, то цей жертовник був — Йому. Але віра у Невідомого Бога є слабкою в силу того, що вони не знали, як саме правильно у Нього вірувати і наскільки це важливо.
У читанні безпосередньо згадується святий Діонісій Ареопагіт та його навернення, тому читається саме це місце.
Дивіться про читання з Апостола також за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/27052025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/26072023.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/23052023.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/11062024.html
Про читання з Євангелія гарно пояснено за посиланням, зокрема там є важлива думка щодо праведних людей:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/18072025.html
Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі!