Слава Ісусу Христу!
🌞
Оскільки у праці, опублікованій за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/02082025.html
а ще раніше в інших, опублікованих за посиланнями:
https://churchandsociety.org.ua/pdf/projects/zbirnyk.pdf
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/17082024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/12112025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/27112024.html
написано, що вживання прийменників має важливе значення для правильного розуміння важливих і актуальних питань, зокрема питання влади, то пишу коментарі щодо вживання саме цих прийменників. Як порада щодо читання написаного — можна читати вірш у перекладі чи/та оригіналі (хто має таку змогу), а тоді відповідний коментар щодо прийменників тут. Далі потрібно зрозуміти, якої частини вірша стосується коментар, а також обдумати, що суттєве для розуміння він стверджує — чи рідше — заперечує. Таке вдумливе читання допомагає поглибити розуміння і береже від згаданих помилок.
Підготував покращений варіант мого дослідження, презентація якого доступна за посиланням:
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/posts/
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/vystup-2025-hypo-genitive-Romans-XIII_1.pdf
Матеріал дослідження наразі готується до публікації. Маю надію, якщо дасть Бог, пізніше представити повніші результати після виходу публікації.
Сам список посилань щодо прийменників буду оновлювати за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/02082025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/Pryjmennyky.html
крайній — раз або двічі на місяць, щоб зберігати актуальною версію тексту і надалі.
Згадки Стронга (прим. за Стронгом) у перекладі оригінального тексту означають, що слово узято зі словника Стронга, а конкретне значення обране після перекладу та коментаря Google Gemini Fast 3.
Рання:
Матфея XXII, 15 — 'ὅπως αὐτὸν παγιδεύσωσιν ἐν λόγῳ' — 'hopos auton pagideusosin en logo' - як зловити Його у слові; щоб зловити Його у слові; так щоб зловити Його у слові
. Можливі усі варіанти перекладу.
Матфея XXII, 16 — 'ἐν ἀληθείᾳ' — 'en aletheia' - в істині; правдиво
. Тобто як. 'εἰς πρόσωπον ἀνθρώπων' - 'eis prosopon anthropon' - у обличчя людини
. Тобто не намагаєшся вписатися в соціальні уявлення
.
Матфея XXII, 23 — 'Ἐν ἐκείνῃ τῇ ἡμέρᾳ' — 'en ekeine te hemera' - у той день; того дня
.
Матфея XXII, 25 — 'παρ’ ἡμῖν' — 'par hemin' - біля нас
. Прийменник 'para' в його формі перед наступним 'he' тут з давальним відмінком і вказує тут на те, що ці брати були (згідно слів садукеїв, багато хто вважає історію вигаданою, хоча у ній немає чогось фантастичного та нереального) серед тих садукеїв.
Матфея XXII, 28, 30 — 'ἐν (γὰρ) τῇ ἀναστάσει' — 'en (gar) te anastasei' - (бо) у воскресінні
. Тобто після загального воскресіння мертвих. 'ὡς ἄγγελοι θεοῦ ἐν τῷ οὐρανῷ εἰσίν' - 'hos angeloi theou en to ourano eisin' - як ангели Божі у небі, є; ніби ангели Божі у небі, є
. Тобто стан людей після загального воскресіння мертвих подібний до стану Божих ангелів у небі. Це стосується усіх людей, йдеться про стан природи. Водночас це не означає, що люди відчуватимуть те ж саме, що і ангели Божі, оскільки відчуття Божих ангелів дуже залежать від благодаті Божої. Люди будуть мати стан блаженства чи суду і в різній мірі залежно від поєднання з Богом та його ступеня, форми та глибини.
Матфея XXII, 31 — 'τὸ ῥηθὲν ὑμῖν ὑπὸ τοῦ θεοῦ' — 'to rhethen hymin hypo tou theou' - сказане вам Богом
. Прийменник 'hypo' тут з родовим відмінком і вказує тут на те, що це пасивний стан дієприкметника сказаного
.
Матфея XXII, 35 — 'εἷς ἐξ αὐτῶν' — 'heis ex auton' - один з них
. Прийменник 'ek' у його формі перед наступним голосним вказує тут на те, що той фарисей був однієї думки з ними, з тими фарисеями, був їх типовим представником.
Матфея XXII, 36 — 'μεγάλη ἐν τῷ νόμῳ' — 'megale en to nomo' - велика в Законі; більша в Законі; найбільша в Законі
. Можливі усі варіанти перекладу.
Матфея XXII, 37 — 'ἀγαπήσεις κύριον τὸν θεόν σου ἐν ὅλῃ τῇ καρδίᾳ σου καὶ ἐν ὅλῃ τῇ ψυχῇ σου καὶ ἐν ὅλῃ τῇ διανοίᾳ σου' — 'agapeseis kyrion ton theon sou en hole te kardia sou kai en hole te psykhe sou kai en hole te dianoia sou' - полюбиш Господа Бога твого у всьому серці твоєму, і в усій душі твоїй, і в усьому розумі (глибокому осмисленні, розумінні) твоєму; полюбиш Господа Бога твого усім серцем твоїм, і усією душею твоєю, і усім розумінням (глибоким осмисленням, розумом) твоїм
. Порівняння з паралельними місцями показує вживання ними різних прийменників, що має значення. Дивіться детальний розбір нижче за текстом.
Матфея XXII, 40 — 'ἐν ταύταις ταῖς δυσὶν ἐντολαῖς' — 'en tautais tais dysin entolais' - у цих двох заповідях; цими двома заповідями
. Можливі обидва варіанти перекладу, перший вказує на те, що вони коротко вміщають смисл усіх заповідей і служіння пророків, а другий — що вони є основою для Закону та Пророків.
Матфея XXII, 43 — 'ἐν πνεύματι' — 'en pneumati' - у Дусі; Духом
. Можливі обидва варіанти перекладу, перший вказує на те, що Дух Святий каже більше, ніж сам Давид, а другий — що Давид співдіє Святому Духові, свідомо пророкуючи про Сина Божого, закликаючи і нас про те казати.
Матфея XXII, 44 — 'ἐκ δεξιῶν' — 'ek dexion' - з правого (боку)
. Тобто по правиці, це сталий вислів.
Матфея XXII, 46 — 'ἀπ’ ἐκείνης τῆς ἡμέρας' — 'ap ekeines tes hemeras' - з того дня
. Прийменник 'apo' в його формі перед наступним голосним вказує тут на початок відліку.
Матфея XXIII, 6 — 'φιλοῦσιν δὲ τὴν πρωτοκλισίαν ἐν τοῖς δείπνοις καὶ τὰς πρωτοκαθεδρίας ἐν ταῖς συναγωγαῖς' — 'philousin de protoklisian en tois deipnois kai tas protokathedria en tais synagogais' - люблять (емоційно привʼязані, це викликає у них багато позитивних емоцій) перші місця на бенкетах і перші сидіння у синагогах
. Тобто люблять честь, шукають її.
Матфея XXIII, 7 — 'ἐν ταῖς ἀγοραῖς' — 'en tais agorais' - у ринках; у місцях зібрань людей
. 'καλεῖσθαι ὑπὸ τῶν ἀνθρώπων' - 'kaleisthai hypo ton anthropon' - бути названими від людей
. Прийменник 'hypo' тут з родовим відмінком і вказує тут на те, що це пасивний стан дієслова бути названими
.
Матфея XXIII, 11 — 'ὁ δὲ μείζων ὑμῶν ἔσται ὑμῶν διάκονος' — 'ho de meizon hymon estai hymon diakonos' - великий (більший, найбільший) ваш буде вам слугою
. На підтвердження думок до вірша 6 вище.
Матфея XXIII, 16, 21 — 'ἐν τῷ ναῷ' — 'en to nao' - храмом; святинею
. 'ἐν τῷ χρυσῷ τοῦ ναοῦ' - 'en to khryso tou naou' - золотом храму
. Тут всюди Єрусалимський храм, єдиний храм юдаїзму.
Матфея XXIII, 18, 20 — 'ἐν τῷ θυσιαστηρίῳ' — 'en to thysiasterio' - жертовником
. 'ἐν τῷ δώρῳ τῷ ἐπάνω αὐτοῦ' - 'en to doro to epano autou' - даром зверху нього
. Тобто жертвою на жертовнику.
Матфея XXIII, 20 — 'ἐν αὐτῷ καὶ ἐν πᾶσιν τοῖς ἐπάνω αὐτοῦ' — 'en auto kai en pasin tois epano autou' - ним і усім, що зверху нього
. Тобто жертовником і жертвою на ньому. На жертовнику не клали нічого, крім жертв.
Матфея XXIII, 21 — 'ἐν αὐτῷ καὶ ἐν τῷ κατοικοῦντι αὐτόν' — 'en auto kai en to katoikounti auton' - ним і Тим, Хто живе у ньому
. Тобто Богом. Христос вказує, що до храму потрібно ставитися з повагою, бо хоча Бог Всюдисущий, не обмежений нічим і ніким, але шана до храму має бути з огляду на те, що це місце особливої Божої присутності, що це місце присвячене Самому Богові.
Матфея XXIII, 22 — 'ἐν τῷ οὐρανῷ' — 'en to ourano' - небом
. 'ἐν τῷ θρόνῳ τοῦ θεοῦ καὶ ἐν τῷ καθημένῳ ἐπάνω αὐτοῦ' - 'en to throno tou theou kai en to kathemeno epano autou' - Божим престолом і Тим, Хто сидить зверху нього
. Тобто Богом-Царем, Всевишнім, Вседержителем. Тобто Найвищим. Христос каже, до чого може привести бажання людей клястися — до безумства порушення ними своєї влади. Дивіться більше про це щодо Нагірної проповіді:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/Syla-lyudyny.html
Матфея XXIII, 25 — 'ἔσωθεν δὲ γέμουσιν ἐξ ἁρπαγῆς καὶ ἀκρασίας' — 'esothen de gemousin ex harpages kai akrasias' - всередині ж повні здирства та нестриманості
. Тобто бажань поламати рамки
, вийти за свої та чужі реальні межі
, отримати те, що не належить
та подібні порушення. Благочестивій людині потрібно перемогти такі імпульси, якщо вони виникають. Це означатиме, що вона має чесноту стриманості, на відміну від фарисеїв тут.
Матфея XXIII, 30 — 'ἐν ταῖς ἡμέραις τῶν πατέρων ἡμῶν' — 'en tais hemerais ton pateron hemon' - у дні батьків наших
. Коли. 'ἐν τῷ αἵματι τῶν προφητῶν' - 'en to haimati ton propheton' - у крові пророків
. У чому.
Матфея XXIII, 33 — 'ἀπὸ τῆς κρίσεως τῆς γεέννης' — 'apo tes kriseos tes geennes' - від суду геєнни
. Прийменник 'apo' вказує тут на те, що йдеться про повну втечу, цілковите уникнення, тобто те, як туди зовсім не потрапити.
Матфея XXIII, 34 — 'ἐξ αὐτῶν' — 'ex auton' - з них
. Тобто представників тих Божих посланців. 'ἐν ταῖς συναγωγαῖς ὑμῶν' - 'en tais synagogais hymon' - у синагогах ваших
. Де. 'ἀπὸ πόλεως εἰς πόλιν' - 'apo poleos eis polin' - з міста у місто
. Прийменник 'apo' вказує тут на те, що гоніння будуть змушувати вірних Божих посланців покидати одне місто і йти в інше, де історія буде повторюватися.
Матфея XXIII, 35 — 'ἀπὸ τοῦ αἵματος Ἅβελ τοῦ δικαίου ἕως τοῦ αἵματος Ζαχαρίου υἱοῦ Βαραχίου' — 'apo tou haimatos Abel tou dikaiou heos tou haimatos Zakhariou hyiou Barakhiou' - від крові Авеля праведного і аж до крові Захарії, сина Варахіїного
. Тобто одного з 12 малих пророків, Захарії Серповидця. Прийменник 'apo' вказує тут на те, що йдеться про початок відліку і певний діапазон
.
Матфея XXIII, 37 — 'ὑπὸ τὰς πτέρυγας' — 'hypo tas pterygas' - під крилами
. Прийменник 'hypo' тут з аккузативом і вказує тут на те, що йдеться про зібрання під крилами
(образне, у Бога немає крил).
Матфея XXIII, 39 — 'ἀπ’ ἄρτι' — 'ap arti' - відтепер
. Сталий вислів. 'εὐλογημένος ὁ ἐρχόμενος ἐν ὀνόματι κυρίου' - 'eulogemenos ho erkhomenos en onomati kyriou' - благословенний, хто йде в імʼя Господнє; в імені Господа; іменем Господа
. Можливі різні варіанти перекладу. Загалом, очевидна паралель до Входу Христа в Єрусалим, який ті книжники та фарисеї відкинули.
Загалом усі сьогоднішні великі за обсягом читання присвячені чотирьом головним темам — вчений диспут з юдейськими старшими, викриття їх у лицемірстві, наука про готовність до Другого Приходу Христа та притчі, які показують, як маємо мудро жити.
Оскільки майже всі ці теми розглядав раніше, то зараз переважно даю лише посилання на відповідні дописи та публікації.
Про слово ἐξουσία (exousia), яке перекладене тут як влада
Google Gemini Pro пише наступне, спираючись на праці BDAG (Bauer, Danker, Arndt, Gingrich). A Greek-English Lexicon of the New Testament and Other Early Christian Literature та Kittel, G., & Friedrich, G. (Eds.). Theological Dictionary of the New Testament (TDNT):
Слово ἐξουσία (exousia) в давньогрецькій мові (зокрема в період койне) має дуже чітке походження, яке розкриває його юридичне та філософське значення. Воно походить від безособового дієслова ἔξεστι(ν) (exesti), що перекладається як «дозволено», «законно» або «можливо».
Етимологічний розбір
Слово утворене шляхом поєднання двох елементів:
Префікс ἐξ (ex) / ἐκ (ek): означає «з», «від», «ізсередини назовні».
Корінь від дієслова εἰμί (eimi): «бути», «існувати». Точніше, воно безпосередньо пов'язане з іменником οὐσία (ousia) — «сутність», «буття», «природа» (який, у свою чергу, утворений від дієприкметника теперішнього часу жіночого роду ousa — «та, що є»).
Буквально exousia можна зрозуміти як те, що «виходить із сутності» — тобто стан, коли дія випливає з чиєїсь природи, права або власності. Звідси походить ідея того, що людина має підстави щось робити.
Значення у мові койне
У повсякденній мові елліністичного періоду (включно з текстами Септуагінти та Нового Завіту) це слово закріпилося в таких значеннях:
Право і свобода дій: Можливість вільно обирати та діяти, привілей.
Законна влада та повноваження: Авторитет, який дає право керувати, приймати рішення або розпоряджатися.
Юрисдикція: Сфера впливу, над якою поширюється чиясь влада.
Владні структури: У множині (exousiai) часто позначало самих правителів, магістратів або навіть духовних сутностей.
Ключовий нюанс: Exousia проти Dynamis
Щоб точно зрозуміти суть exousia, дослідники часто порівнюють його з іншим грецьким словом — δύναμις (dynamis):
Dynamis — це груба сила, міць, здатність, внутрішня енергія (від цього кореня походять слова «динаміка», «динаміт»). Вона відповідає на запитання «Чи можу я це зробити фізично?».
Exousia — це авторитет, юрисдикція та делеговане право. Вона відповідає на запитання «Чи маю я на це законне право?».
Наприклад, грабіжник має dynamis (силу), щоб вибити двері й увійти до будинку, але тільки власник має exousia (право), щоб туди заходити.
Тут отже, йдеться про те, чи законно діє Христос з точки зору юдеїв, і якщо так (хоча самі юдеї, які ставили тут питання, завчасно таку можливість відкинули, будучи упередженими), то звідки вона походить. Ключовий момент — походження Ісуса. Христос відповідає, кажучи, що Він походить з неба, маючи на увазі, що є Боголюдиною. Дивіться гарний вірш на цю тему за посиланням:
https://www.instagram.com/oleksandr_zhabenko/p/DWv-sIsjSH1/
Лукавство та удавана праведність тих, хто запитував про податок, стала явною у самому навіть їх питанні. Якщо Христос є Вчителем від Бога (власне, є Самим Богом і Господом), тоді чому хотіли Його випробувати? Чи не належить послухатися? Податок — йдеться про податок на саму людину або майно, а не певні плати за користування чимось. У часи Античності люди сприймали гроші як належні правителю. Також поняття прав людини
у сучасному сенсі не було, хоча Римська держава була фактично першою правовою державою у наближеному до сучасного розумінні. Якщо людина давала такий податок за себе, то засвідчувала свою лояльність владі в особі кесаря, фактично показувала цим своє громадянство. І Господь каже віддати належне державі, суспільству, а належне — Богові. Порядок важливий. Спочатку потрібно виявити, що належить кому, а тоді віддати. Це означає, що це завжди питання для дослідження (певною мірою), але водночас відповідь Ісуса показує, що правильна відповідь на нього завжди існує, також її треба обрати і виконати. Водночас це ясно показує, що існування влади загалом відповідає волі Божій.
Щодо воскресіння мертвих важливо те, що після воскресіння немає належності
людей нікому, крім Бога, немає статевих стосунків, тому питання кому буде дружиною
не може бути перешкодою для віри у воскресіння мертвих. Потрібно також сказати, що за загальною вірою, незважаючи на відсутність згаданого стану теперішнього віку, духовна близькість у стосунках у подружжі, яке спасенне, зберігатиметься в особливий спосіб.
Детально розбирав головні заповіді, їх формулювання за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/28012026.html
Тут цитую.
Луки X, 26 — 'ἐν τῷ νόμῳ' — 'en to nomo' — у Законі
. Де.
Луки X, 27 — 'ἐξ ὅλης τῆς καρδίας' — 'ex holes tes kardias' — з усього серця; від усього серця
. Прийменник 'ek' у його формі перед наступним 'ho' вказує на походження любові до Бога — вона має бути щирою, сердечною, виявляти серце людини. 'ἐν ὅλῃ τῇ ψυχῇ' — 'en hole te psykhe' - у всій душі; усією душею
. 'ἐν ὅλῃ τῇ ἰσχύϊ' - 'en hole te iskhyi' - у всій силі; усією силою
. 'ἐν ὅλῃ τῇ διανοίᾳ' - 'en hole te dianoia' - у всьому розумі; усім розумом
. Тут всюди можливі обидва варіанти перекладу з переважно другим поширеним. Перші варіанти вказують на предметне наповнення душі, сили, розуму — тобто чим вони мають бути наповнені, а другий — більш загально і повно — на душу, силу та розум як такі, цілком. Порівняння з Матфея XXII, 36-39 показує наступне (цитую:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/15042025.html
Матфея XXII, 37 — 'ἀγαπήσεις κύριον τὸν θεόν σου ἐν ὅλῃ τῇ καρδίᾳ σου καὶ ἐν ὅλῃ τῇ ψυχῇ σου καὶ ἐν ὅλῃ τῇ διανοίᾳ σου' — 'agapeseis kyrion ton theon sou en hole te kardia sou kai en hole te psykhe sou kai en hole te dianoia sou' — полюбиш Господа Бога твого у всьому серці твоєму, і в усій душі твоїй, і в усьому розумі (глибокому осмисленні, розумінні) твоєму; полюбиш Господа Бога твого усім серцем твоїм, і усією душею твоєю, і усім розумінням (глибоким осмисленням, розумом) твоїм
. Порівняння з паралельними місцями показує вживання ними різних прийменників, що має значення. Порівняння з написаним за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/05022025.html
показує, що перший варіант кращий за смислом, оскільки він каже, де має бути любов, що вона має наповнювати усю людину, усю людську істоту з усіма наслідками цієї наповненості.
Порівняння з Євангелієм від Луки показує, що там поєднані обидва варіанти прийменників:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/10112024.html
Причому спочатку законник каже 'ex holes tes kardias', а далі вживає прийменник 'en'. Відповідь Христа показує, що так також правильно. Вживання 'ex' показує, де починається і зароджується любов, а також що вона має бути цілком щирою.
Загалом можна сказати, що 'en' у цьому місці всюди краще перекладати як у
, тоді як 'ex' — як з
або від
. Перший підкреслює наповнення любовʼю, її глибину і змістовність, а другий — щирість, походження та свободу, невимушеність, природність.
Порівняння з Марка XII, 30-33 (цитую:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/05022025.html
Марка XII, 30 — 'ἐξ ὅλης τῆς καρδίας σου καὶ ἐξ ὅλης τῆς ψυχῆς σου καὶ ἐξ ὅλης τῆς διανοίας σου καὶ ἐξ ὅλης τῆς ἰσχύος σου' — 'ex holes tes kardias sou kai ex holes tes psykhes sou kai ex holes tes dianoias sou kai ex holes tes iskhyos sou' — від (з) усього твого серця, і від (з) усієї твоєї душі, і від (з) усього твого розуміння (глибокого осмислення, розуму), і від (з) усієї твоєї сили
. Прийменник 'ek' у його формі перед наступним 'ho' вказує на те, звідки та любов має бути, а також підкреслює, що це суттєво. Певною мірою: У тебе є серце — нехай любов до Бога походить від усього нього! У тебе є душа — нехай любов до Бога походить від усієї неї! У тебе є осмислення, розуміння, розум — нехай любов до Бога походить від них усіх! У тебе є сила, нехай любов до Бога походить від неї усієї!
. Важливо підкреслити, що вжито не 'en', тобто чим?
, а 'ek' ('ex'), тобто звідки?
. Це вказує на те, що не можна примушувати до любові
, використовувати
для любові, але потрібно дати свободу серцю, душі, розуму, силі, щоб вони нею полюбили Бога. Пустіть дітей приходити до Мене
, — каже Господь про те.
Марка XII, 33 — 'τὸ ἀγαπᾶν αὐτὸν ἐξ ὅλης τῆς καρδίας καὶ ἐξ ὅλης τῆς συνέσεως καὶ ἐξ ὅλης τῆς ἰσχύος' — 'to agapan auton ex holes tes kardias kai ex holes tes syneseos kai ex holes tes iskhyos' — любити Його від (з) усього серця, і від (з) усього розуміння, і від (з) усієї сили
. Дивіться вище. Помітно, що законник розуміє усе назване як сили людини, тоді як у Христа більше субʼєктності, кожна названа частина існує більше, повніше
.
Усе це показує глибокий зміст усіх варіантів та їх взаємозвʼязок.
Любити — в першу чергу дбати, піклуватися, цінувати, так, як усе це стосовно себе.
Ближній
— буквально близький
(сусід
, наприклад, англійською — neighbour) — людина, яка близька у тому чи іншому відношенні. Юдеї вважали ближніми або одновірців та співгромадян-євреїв, або тих, хто їм чимось дуже сприяв та допоміг. У притчі ж бачимо, що ближнім став ворожий юдеям самарянин (юдеї та самаряни ворогували), який зворушився до милосердя
(більш буквальний смисл слів змилосердився
тут). Смисл у тому, що люди здатні ставати близькими (не лише в особистісному значенні, але в соціальному. Соціальна близькість на відміну від — яка також може поєднуватися з — особистісної близькості в родинних, дружніх, подружніх стосунках) і не просто здатні, а покликані.
Іди і роби ти так само і будеш жити
— тобто будеш здатним наслідувати життя вічне. І стаючи близькими, потрібно любити іншу людину, як себе
, не лише щодо того, яка саме це любов, але і стосовно її сили (так само сильно).
Про це часто забувають. Здатність ставати і бути близькими лежить в основі любові.
Питання законника буквально перекладається як А що мені зробити, щоб наслідувати життя вічне?
. Роби
— значить потрібна постійність, а не щось разове.
Завершення цитати.
Стосовно Господа царя Давида, Ісуса Христа, то Христос веде розмову так, як це робили самі законовчителі: Він посилається на Старий Завіт, Писання, тлумачачи його.
Щодо лицемірства — воно було найголовнішою причиною, чому старші юдейські відкинули Христа, а тому цій темі присвячено багато сторінок Євангелія, і, звичайно, вірним потрібно його остерігатися у всіляких проявах. Дивіться зокрема:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/19082025.html
Цитую:
Матфея XXIII, 25 — 'ἔσωθεν δὲ γέμουσιν ἐξ ἁρπαγῆς καὶ ἀκρασίας' — 'esothen de gemousin ex harpages kai akrasias' — всередині ж повні здирства та нестриманості
. Тобто бажань поламати рамки
, вийти за свої та чужі реальні межі
, отримати те, що не належить
та подібні порушення. Благочестивій людині потрібно перемогти такі імпульси, якщо вони виникають. Це означатиме, що вона має чесноту стриманості, на відміну від фарисеїв тут.
Потрібно сказати, що вільні гріхи походять із серця, тобто зсередини особистості згідно слів Христа в іншому місці, де Він також викриває фарисеїв і застерігає від їх закваски
. Також і невільні гріхи значною мірою повʼязані з серцем, якщо не джерелом походження, то принаймні усім, що з ними повʼязане, супроводом
та подальшим гріховним впливом, поневоленням, залежностями та іншим подібним. Якщо очистити серце від усього того, то воно не тільки не буде джерелом вільних гріхів, але і не зможе брати участь у невільних, а отже, не допустить і тих останніх. А тоді все стане чистим.
Тут також важлива думка, що ми не виконуємо Євангельські заповіді у всій можливій їх глибині, повноті, широті. Писав про те раніше, і тут бачимо підтвердження тих слів.
1) ми не виконуємо усі Євангельські заповiдi як те е можливим, як те бачить у вічності Господь, як те, до чого покликані;
2) тим не менше, ми здатнi до того наближатися;
3) ті чи інші заповiдi дiють за принципом резонансу
: належне виконання засноване на любові, кожна, навiть найменша заповідь вiдкриває
новий світ, являє
світ по-новому, в усі часи рiзнi спільноти здатнi бiльше або менше до виконання тих чи інших заповідей Євангелія, у чому і полягає ïх, спільнот розвиток;
4) у міру резонансного виконання заповідей Євангелія суспільства розвиваються, в міру невиконання вони занепадають.
Завершення цитати.
Важливо розглянути питання щодо віршів Матфея XXIII, 29-36 (більш точно — 30-31). Чому фактично критику батьківських гріхів книжниками та фарисеями Христос не приймає як покаяння?
Проста відповідь — бо усвідомлення зла щодо чогось, усвідомлення гріховності чогось ще не є покаянням.
Книжники та фарисеї усвідомили те, що їх батьки зробили зло щодо пророків і праведників, але не зробили нічого, щоб подібне не вчинили вони ж самі. Немає у них руху до Бога, до справжнього навернення та покаяння, тому це показна шана лише приховує справжню нерозкаяність і небажання каятися. Звідси можна зробити урок покаяння — якщо хтось усвідомлює, що щось зле зробив, щось не те, це ще не є покаяння і навіть може цілком призвести до ситуації, де усвідомлення зла ніяк злу не заважає і не перешкоджає, а навіть збільшує його через подальшу нерозкаяність.
Варто відмітити, що усвідомлення зла, гріха часто є вступом
до покаяння, але самого вступу недостатньо. Від нього має розпочатися саме покаяння — уже активний рух до змін, виправлення, прощення, очищення, навернення тощо.
Саме усвідомлення як стан зовсім не обовʼязково передбачає активну участь самої людини — усвідомлювати можна, просто допустивши існування іншого бачення, іншої думки, оцінки, позиції, погляду в межах (хоча б на периферії) свого сприйняття, незалежно від того, що власне складає саму позицію та спрямування людини. Тобто усвідомити можна будь-що, навіть залишаючись майже зовсім чужою, сторонньою, непричетною людиною
щодо усвідомленого.
Згадаймо, наприклад, історію з Новозавітним пророком — Іоаном Хрестителем. Ірод тримав його у вʼязниці, але слухався
його слова (усвідомлював), а потім звелів убити на прохання Іродіади.
Ще один вагомий аргумент з приводу: на Страшному Суді усі усвідомлять свої гріхи, але це не буде покаянням. Писання каже, що деякі навіть заплачуть від переживань, але це також не буде покаянням.
Додам ще наступне.
Не сини (нащадки) пророків і праведників будують і прикрашають їм гробниці та пам'ятники. І справді, пророки були гнані там, де проповідували, що заважало їм мати багатьох нащадків, і навіть коли вони були, то їх завжди була мала меншість у порівнянні з тими, кого вони викривали. Так само і праведників було завжди менше, ніж інших людей, тому і мають особливу шану, яка водночас свідчить, що не нащадки праведників їх вшановують, але усіх інших людей, які праведними не були. І ось фарисеї присвоювали
собі чесноти пророків і праведників, щоб себе виправдати у той час, коли вони насправді були нащадками грішників. Ця засліпленість закривала їм шлях покаяння, чому і Христа розіп'яли.
Пророки боролися за добробут народу, а народ згодом присвоїв собі чесноти пророків, забувши про покаяння, що бачимо на прикладі фарисеїв.
Від цього Живий і Воскреслий Христос нас всіх застерігає.
Господь завершує викриття тим, що Божа слава покидає тих старших аж до часу їх покаяння. Подібне також є у пророка Єзекиїля, коли Божа слава через гріхи народу та священства покинула юдейський храм. Згодом після того храм був зруйнований (як і згодом після слів Христа — вдруге).
Визнання Благословен, Хто йде в ім’я Господнє!
стосовно Ісуса означає, що ті люди мали повністю покаятися і прийняти Боже спасіння у Христі.
Про пам’ятники та надгробки та пророка Захарію Серповидця є твір за посиланням
https://www.instagram.com/p/CaPLr0IsFcB/
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/posts/
Про звеличення себе та смирення, а також бажання першості та вищості, саму першість та вищість гарно написано у творах за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/07082025.html
https://www.instagram.com/oleksandr_zhabenko/p/DVCdfGWAjqG/
Матфея XXIII, 15 — чому вдвоє гіршим від вас
? Лицеміри не борються насправді зі своїми гріхами, а борються лише за думку людей про них самих, тому учні таких, не навчаються боротися зі своїми гріхами, а навчаються від вчителів ще й їхніх, таким чином приблизно подвоюючи
свою гріховність.
Про клятви та слова (дещо відходячи від теми викриття лицемірства) загалом є гарні твори за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/Syla-lyudyny.html
Про зовнішнє та внутрішнє є цікавий твір за посиланням:
https://www.instagram.com/p/Bj3_otXgmh1/
Тут процитую: Господь каже:
Очистіть спочатку внутрішність чаші, а тоді і зовнішність буде чистою. Чаша має своєрідну топологію (зазначу, між іншим, що топологія — розділ математики, який вивчає властивості, які залишаються незмінними при неперервних трансформаціях: наприклад, з точки зору топології, куля і чаша практично однакові, тому що можна перетворити одну в іншу за допомогою неперервної трансформації). Отже, чашу ми переважно тримаємо зовні, а миємо зсередини. Якщо ми будемо мити її лише ззовні, то зсередини внаслідок її особливої форми може залишитися не вимитою. Так само одночасно тримати чашу зсередини і мити її буває незручно, тому переважно тримаємо її зовні, а миємо зсередини, і також торкаємося її зовні. Так і в духовному житті, навіть взагалі в житті, доступ до нашого життя ми переважно отримуємо ззовні (психологи можуть згадати про інтеріоризацію, наприклад), а саме життя внутрішнє, і живемо ми переважно внутрішньо. Якщо щось не виходить, то часто саме через
чашу і
неправильну топологію.
Господь завершує викриття тим, що Божа слава покидає тих старших аж до часу їх покаяння. Подібне також є у пророка Єзекиїля, коли Божа слава через гріхи народу та священства покинула юдейський храм. Згодом після того храм був зруйнований (як і згодом після слів Христа — вдруге).
Визнання Благословен, Хто йде в ім’я Господнє!
стосовно Ісуса означає, що ті люди мали повністю покаятися і прийняти Боже спасіння у Христі.
Більше про читання дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/15042025.html
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/posts/
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/posts/
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/19082025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/20082025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/11042023.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/30042024.html
Літургія:
Про вірші Матфея XXIV, 36-44 дивіться за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/18012025.html
Матфея XXIV, 45 — 'ἐν καιρῷ' — 'en kairo' - вчасно
. Сталий вислів.
Матфея XXIV, 48 — 'ἐν τῇ καρδίᾳ αὐτοῦ' — 'en te kardia autou' - у серці своєму
.
Матфея XXIV, 50 — 'ἐν ἡμέρᾳ' — 'en hemera' - у день
. 'ἐν ὥρᾳ' - 'en hora' - о годині; у пору
. Сталий вислів.
Про паралельні місця до віршів Матфея XXIV, 45-51 дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/22022025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/13022025.html
Про главу XXV дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/04102025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/19012025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/15022026.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/25012025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/23022025.html
Матфея XXVI, 2 — 'ὁ υἱὸς τοῦ ἀνθρώπου παραδίδοται εἰς τὸ σταυρωθῆναι' — 'ho hyios tou anthropou paradidotai eis to staurothenai' - Син Людський видається для розпʼяття
. Прийменник 'eis' вказує тут на те, куди видають Христа, куди хочуть Його направити, куди Він іде добровільно.
Більше про читання з Євангелія дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/15042025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/11042023.html
Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі!