Коментар на (1 Іоана III, 21-IV, 6; Марка XIV, 43-XV, 1)

Олександр Сергійович Жабенко 🇺🇦
Слава Ісусу Христу!
🌞

Оскільки у праці, опублікованій за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/02082025.html
а ще раніше в інших, опублікованих за посиланнями:
https://churchandsociety.org.ua/pdf/projects/zbirnyk.pdf
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/17082024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/12112025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/27112024.html
написано, що вживання прийменників має важливе значення для правильного розуміння важливих і актуальних питань, зокрема питання влади, то пишу коментарі щодо вживання саме цих прийменників. Як порада щодо читання написаного — можна читати вірш у перекладі чи/та оригіналі (хто має таку змогу), а тоді відповідний коментар щодо прийменників тут. Далі потрібно зрозуміти, якої частини вірша стосується коментар, а також обдумати, що суттєве для розуміння він стверджує — чи рідше — заперечує. Таке вдумливе читання допомагає поглибити розуміння і береже від згаданих помилок.

Підготував покращений варіант мого дослідження, презентація якого доступна за посиланням:
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/posts/
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/vystup-2025-hypo-genitive-Romans-XIII_1.pdf

Матеріал дослідження наразі готується до публікації. Маю надію, якщо дасть Бог, пізніше представити повніші результати після виходу публікації.

Сам список посилань щодо прийменників буду оновлювати за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/02082025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/Pryjmennyky.html
крайній — раз або двічі на місяць, щоб зберігати актуальною версію тексту і надалі.

Літургія:
(1 Іоана III, 21-IV, 6)
1 Іоана III, 22 — 'ἀπ’ αὐτοῦ' — 'ap autou' - від Нього. Прийменник 'apo' в його формі перед наступним голосним вказує на те, що це є дар.

1 Іоана IV, 1 — 'ἐκ τοῦ θεοῦ' — 'ek tou theou' - від Бога. Прийменник 'ek' вказує на те, що йдеться про те, чи ці духи діють від Бога, чи Бог послав їх діяти. 'εἰς τὸν κόσμον' - 'eis ton kosmon' - у світ. Куди.

1 Іоана IV, 2 — 'ἐν σαρκὶ' — 'en sarki' - у плоті. Тобто прийнявши наші немочі. 'ἐκ τοῦ θεοῦ' - 'ek tou theou' - від Бога. Прийменник 'ek' вказує на те, що йдеться про Джерело, про те, що то Дух Божий, Дух Святий. Стосовно ісходження в Божестві про Духа Святого говориться 'para tou patros', а про народження Сина Божого від Отця — 'ek tou patros', отже, тут паралель для Святого Духа… — із Сином. Але контекст вказує на те, що можливість так отримати Святого Духа як Дар і пізнати через це Бога безпосередньо повʼязана із Втіленим Сином Божим Господом Ісусом Христом. Дивіться також більше за посиланнями та іншими:
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/posts/
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/02082025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/Pryjmennyky.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/31072024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/01062024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/09062024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/20062024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/31072024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/17082024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/17022025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/18022025.html

1 Іоана IV, 3 — 'ἐκ τοῦ θεοῦ' — 'ek tou theou' - від Бога. Аналогічно до 1 вірша тут. 'ἐν τῷ κόσμῳ' - 'en to kosmo' - у світі. Де.

1 Іоана IV, 4 — 'ἐκ τοῦ θεοῦ' — 'ek tou theou' - від Бога. Йдеться про те, що Бог вчинив вірних такими, дав їм так жити та мати вічне життя. 'ἐν ὑμῖν' - 'en hymin' - у вас.

1 Іоана IV, 5 — 'ἐκ τοῦ κόσμου' — 'ek tou kosmou' - від світу. Прийменник 'ek' вказує на те, що життя тих людей є наповненим тим, що можна бачити лише у творінні, але не в Бога, тобто те життя віддалене від Бога.

1 Іоана IV, 6 — 'ἐκ τοῦ θεοῦ' — 'ek tou theou' - від Бога. Аналогічно до вірша 4, а далі по тексту — до вірша 1. 'ἐκ τούτου' - 'ek touto' - з того; звідси.

На початку читання є про серце у порівнянні з Богом — пряме продовження учорашнього читання. Усі вільні дії, думки та почуття людини народжуються у серці, і людина за них відповідальна. Тому заповідь любові до Бога починається з серця. А як щодо вимушених, невільних дій? Чи бездіяльності? Вони також пов'язані з серцем, подібно як і спокій є видом руху. Просто у цьому випадку джерелом дій людини є не серце, але серце бере участь в таких діях.

Хтось (можливо, деякі психологи чи неврологи, нейробіологи та ін.) скаже, що навіть спонтанна невимушена дія має певні передумови, причини, пов'язана зі зв'язками у мозку, які не виникли цілком спонтанно тощо. На це маю сказати, що серце в Іоана не є просто спонтанністю та свободою людини, але серцевиною особистості, серцевиною людської іпостасі.

Іпостась — конкретне існування природи (тут, людська іпостась — отже, людської природи) — в богослов'ї логічна категорія, яка вказує на унікальність та квантитативність того, що існує. Вона базова, не редукується, не може бути зведена до інших категорій, подібно як в геометрії базові поняття описуються, але не мають означення. Мовою православного богослов'я, у серці відбувається поєднання природної волі та свободи з особистісною волею, особистісною довільністю. Цю довільність, наприклад, можна встановити, виявити за тим, що людина дійсно може зробити одну з кількох можливих дій, і таки одну з них робить, зокрема і якщо під дією розуміти бездіяльність чи щось подібне (якби людина не мала довільності, то дії усіх людей в аналогічних ситуаціях були б однаковими. Більш точно, подібні люди в аналогічних ситуаціях чинили б однаково, якби не було б довільності, або навіть ще більш точно, поведінка (у широкому сенсі) особи детерміністично визначалася б виключно причинами, які не залежать від неї самої, зокрема серед них і природними умовами).

Тим не менше, довільність не зводиться до свободи вибору, і існує навіть тоді, коли людина не робить акт вибору, не обирає з кількох варіантів за певними критеріями чи причинами.

Коли не винуватить нас наше серце — отже, коли людина у вільному стані не лише спонтанно і невимушено, цілком вільно актуалізує себе, тобто тоді, коли немає чогось, що б обтяжувало людину з її боку. Павло в іншому місці каже про те: Хоча я за собою нічого (поганого) не знаю, але тим не виправдовуюся, але Суддя мені Господь, — у точності говорить про серце. Саме у такому стані можлива поява Божої віри у людини. Про неї дивіться у творі Про силу людини за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/Syla-lyudyny.html

Стосовно ж совісті дивіться два гарних вірші. В апостола Якова тема совісті також дуже глибоко розкрита, дивіться про це за першим посиланням (там насправді 6 сторінок, потрібно дочитати до 6, вони короткі, але дуже змістовні), а також важливий твір за другим:
https://www.instagram.com/p/DT6fS8BAiZV/?img_index=1
https://www.instagram.com/p/DT6XeoPAieq/

Більше про читання з Апостола дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/19022025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/06032024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/14022023.html

(Марка XIV, 43-XV, 1)
Марка XIV, 43 — 'παρὰ τῶν ἀρχιερέων καὶ τῶν γραμματέων καὶ πρεσβυτέρων' — 'para ton arkhiereon kai ton grammateon kai presbyteron' - від зблизька (зі сторони) первосвященників, і книжників, і старших. Прийменник 'para' тут з родовим відмінком і вказує на те, що ці люди були тісно повʼязані із старшими народу. Подібна конструкція вживається щодо ісходження Святого Духа від Отця, також щодо людської природи Христа. Дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/02082025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/Pryjmennyky.html
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/posts/
Тут вказує на близькість тих людей і те, що вони цілком займали сторону старших, підтримували рішення щодо суду над Ісусом.

Марка XIV, 49 — 'ἐν τῷ ἱερῷ' — 'en to hiero' - у храмі. Де.

Марка XIV, 54 — 'ἀπὸ μακρόθεν' — 'apo makrothen' - здалеку; окремо віддалік (як цілком сторонній та непричетний). Прийменник 'apo' тут вказує на те, що Петро намагався усіляко приховати своє апостольство. 'εἰς τὴν αὐλὴν' - 'eis ten aulen' - у двір. Куди.

Марка XIV, 55 — 'εἰς τὸ θανατῶσαι αὐτόν' — 'eis to thanatosai auton' - для того, щоб вбити Його. Прийменник 'eis' вказує на мету.

Марка XIV, 60 — 'εἰς μέσον' — 'eis meson' - усередину; на середину (куди). Сталий вислів.

Марка XIV, 62 — 'ἐκ δεξιῶν' — 'ek dexion' - з правиці; з правої сторони; по правиці. Тобто на найбільш почесному місці.

Марка XIV, 66 — 'ἐν τῇ αὐλῇ' — 'en te aule' - у дворі. Де.

Марка XIV, 68 — 'εἰς τὸ προαύλιον' — 'eis to proaulion' - у переддвірʼя. Куди.

Марка XIV, 69, 70 — 'ἐξ αὐτῶν' — 'ex auton' - із них. Прийменник 'ek' у його формі перед наступним голосним вказує на те, що Петро з них (учнів Ісуса).

Марка XIV, 72 — 'ἐκ δευτέρου' — 'ek deuterou' - вдруге. Сталий вислів.

Про паралельні місця в інших євангелістів дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/17042025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/18042025.html

Більше про читання з Євангелія дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/19022025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/06032024.html

Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі!