Коментар на (Галатів III, 8-12; Луки XIII, 18-29; Ефесян I, 16-23; Луки XII, 32-40; Євреїв IV, 14-V, 6; Марка IX, 33-41)

Олександр Сергійович Жабенко 🇺🇦
Слава Ісусу Христу!
🌞

Оскільки у праці, опублікованій за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/02082025.html
а ще раніше в інших, опублікованих за посиланнями:
https://churchandsociety.org.ua/pdf/projects/zbirnyk.pdf
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/17082024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/12112025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/27112024.html
написано, що вживання прийменників має важливе значення для правильного розуміння важливих і актуальних питань, зокрема питання влади, то пишу коментарі щодо вживання саме цих прийменників. Як порада щодо читання написаного — можна читати вірш у перекладі чи/та оригіналі (хто має таку змогу), а тоді відповідний коментар щодо прийменників тут. Далі потрібно зрозуміти, якої частини вірша стосується коментар, а також обдумати, що суттєве для розуміння він стверджує — чи рідше — заперечує. Таке вдумливе читання допомагає поглибити розуміння і береже від згаданих помилок.

Підготував покращений варіант мого дослідження, презентація якого доступна за посиланням:
https://www.facebook.com/Oleksandr.S.Zhabenko/posts/
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/vystup-2025-hypo-genitive-Romans-XIII_1.pdf

Матеріал дослідження наразі готується до публікації. Маю надію, якщо дасть Бог, пізніше представити повніші результати після виходу публікації.

Сам список посилань щодо прийменників буду оновлювати за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/02082025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/Pryjmennyky.html
крайній — раз або двічі на місяць, щоб зберігати актуальною версію тексту і надалі.

(Луки XIII, 18-29)
Луки XIII, 19 — 'εἰς κῆπον ἑαυτοῦ' — 'eis kepon heautou' - у сад самої себе; у свій сад. Куди. Прийменник 'eis' може вказувати тут на волю людини (у контексті тут — Бога), що здійснила це певною свідомою дією. Тоді під людиною розуміється Бог. Але можна дивитися і на зворотнє слово 'ἑαυτοῦ', яке тоді може вказувати і на Бога, а може — і на людину. У першому випадку йдеться про багатство Божого задуму, а в другому — про відданість людини Царству Божому, про спрямування життя до нього. 'εἰς δένδρον' - 'eis dendron' - (перетворилося) у дерево. Прийменник 'eis' вказує тут на перетворення на щось. 'ἐν τοῖς κλάδοις αὐτοῦ' - 'en tois kladois autou' - у віттях його; у гілках його. Де.

Луки XIII, 21 — 'εἰς ἀλεύρου σάτα τρία' — 'en aleurou sata tria' - у три сати (міри) борошна. Куди.

Луки XIII, 22 — 'εἰς Ἱεροσόλυμα' — 'eis Hierosolyma' - до Єрусалиму; у Єрусалим. Куди.

Луки XIII, 25 — 'ἀφ’ οὗ ἂν' — 'aph hou an' - від того, якщо; від того, що; звідси, якщо. Зворот, який вказує, що наступні події відбуваються не за задумом і бажанням Господаря, але з дій людей — люди винні у тому, що не увійшли в дім Господаря, а не Він.

Луки XIII, 26 — 'ἐν ταῖς πλατείαις ἡμῶν' — 'en tais plateiais hemon' - у вулицях наших; на вулицях наших. Граматично доречніший другий варіант.

Луки XIII, 27 — 'ἀπ’ ἐμοῦ' — 'ap emou' - від мене; від Мене. Прийменник 'apo' в його формі перед наступним голосним вказує тут на те, що відійти потрібно буде зовсім, цілком.

Луки XIII, 28 — 'ἐν τῇ βασιλείᾳ' — 'en te basileia' - у Царстві. Де.

Перша частина читання має паралельним місцем Матфея XIII, 31-33 та Марка IV, 30-32, про які дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/11072025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/14072025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/16072025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/09092025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/11072023.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/05092023.html

Господь у відповідь на питання, чи багато людей спасуться, дає відповідь… не статистичну і не математичну. І треба пояснити, чому.

Питання, чи багато людей спасуться, підміняє питання про спасіння кожної конкретної особистості, кожної людини на питання про порівняння людей між собою й оцінювання відповідності усередненому стандарту того, що є добрим життям. Але таке усереднене порівняння з уявною середньостатистичною людиною (де б не пролягала ця уявна середина, досягнення якої достатньо для спасіння), уявлення про яку до того ж формуватиметься переважно на основі часткових спостережень з життя деяких людей зі свого оточення кожною людиною, насправді не дає задовільної відповіді на питання про спасіння кожного чи кожної, і зокрема самої людини.

Ніяк неможливо з того, що багато чи мало людей спасуться, людині скласти правильне судження про своє власне спасіння.

Натомість Господь каже, що потрібно дивитися на свої можливості і на Божі заповіді, Божу волю.

Стосовно можливості — усі можуть спастися, а отже, покликані до того. Якщо хто не спасеться, то виключно в силу свого невиконання Божої волі, яка бажає усім спастися і прийти до пізнання істини.

Тому саме про життя згідно Божої волі, згідно благодаті і говорить Христос. І як разючий приклад наводить те, що неочікувано для всіх багато людей спасуться, і багато людей не спасуться (що лише підтверджує хибність порівнювання себе з іншими для визначення спасенності).

Більше про читання з Євангелія дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/07122024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/09122023.html

(Ефесян I, 16-23)
Ефесян I, 16 — 'προσευχων' — 'proseuchon' - молитв (молитвах, слово означає піднесені, високі молитви).

Ефесян I, 17 — 'ἐν ἐπιγνώσει' — 'en epignosei' - у пізнанні; пізнанням. За смислом скоріше перше.

Ефесян I, 18 — 'εἰς τὸ εἰδέναι ὑμᾶς' - 'eis to eidenai hymas' - для вашого розуміння. Прийменник 'eis' вказує тут на мету — наше ясне та виразне розуміння. 'ἐν τοῖς ἁγίοις' - 'en tois hagiois' - у святих. У кому.

Ефесян I, 19 — 'εἰς ἡμᾶς' - 'eis hemas' - у нас; для нас. Можливі обидва варіанти перекладу. Перший вказує, куди Господь виявив велич сили та могутності — до нас, нам. Другий вказує на мету, для кого Він це зробив.

Ефесян I, 20 — 'ἐν τῷ Χριστῷ ἐγείρας αὐτὸν ἐκ νεκρῶν καὶ καθίσας αὐτὸν ἐν δεξιᾷ αὐτοῦ ἐν τοῖς ἐπουρανίοις' - 'en to CHristo egeiras auton ek nekron kai kathisas auton en dexia autou en tois epouraniois' - у Христі, піднявши Його [тобто воскресивши Його] з мертвих і посадивши Його праворуч Себе у наднебессі [у небесах].

Ефесян I, 21 — 'οὐ μόνον ἐν τῷ αἰῶνι τούτῳ ἀλλὰ καὶ ἐν τῷ μέλλοντι' - 'ou monon en to aioni touto alla kai en to mellonti' - не лише у цьому віці, але і в майбутньому [прийдешньому]. Коли.

Ефесян I, 22 — 'ὑπὸ τοὺς πόδας αὐτοῦ' - 'hypo tous podas autou' - під ноги Його. Прийменник 'hypo' тут з аккузативом і вказує тут на те, під що підкорив Господь усе Христу (образний вислів щодо абсолютної влади).

Ефесян I, 23 — 'τὸ πλήρωμα τοῦ τὰ πάντα ἐν πᾶσιν πληρουμένου' - 'to pleroma tou ta panta en pasin pleroumenou' - повнота Того, Хто все [усі речі, справи тощо] у всіх [речах, явищах, предметах] наповняє; повнота Того, Хто все всім [тобто тим, чим вони є, змістом, смислом, дійсністю] наповняє. Можливі обидва варіанти перекладу, але тут йдеться про речі або справи — Христос дає їм бути звершеними, здійсненими, від Нього походить усяка здійсненість і завершеність подій, явищ, предметів, а також і всяка оцінка та цінність усіх речей. У цьому контексті йдеться про те, що самі люди діють згідно Христа у Церкві, тому їх дії впорядковують світ згідно Його волі.

Апостол Павло дякує Богові за ефесян і урочисто прославляє і сповідує віру у Господа Ісуса Христа та Бога Отця, у прославу за людською природою Сина Божого і про те, що Ісус Христос, Син Божий є Головою Церкви, а Церква є Його містичним Тілом, названа тут повною Того, Хто все усім наповняє.

Початок узагальнюється в завершенні читання — Бог виявляє у вірних багатство Своєї щедрості, яку виявляє усьому творінню, але найбільше і найвище — Церкві.

Повнотою ж названа Церква не тому, що вона чимось доповнює Сина Божого чи Його славу, але тому, що у ній є кінцева мета усього творіння — щоб Церква єдналася з Богом, а все творіння через неї освячувалося. І отже, усяка дія Бога у світі та щодо світу так чи інакше пов'язана з Церквою — принаймні як із метою здійснення — щоб Церква єдналася і зростала у Бозі, в Його пізнанні, прославі, святості тощо, загалом — в обоженні творіння, а все творіння, яке не є Церквою, через неї наближалося до Бога, освячувалося.

Більше про читання дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/27092025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/16122023.html

(Луки XII, 32-40)
Луки XII, 33 — 'ἐν τοῖς οὐρανοῖς' — 'en tois ouranois' - у небесах. Де.

Луки XII, 36 — 'ἐκ τῶν γάμων' — 'ek ton gamon' - з весілля. Прийменник 'ek' тут вказує на те, звідки повернеться.

Луки XII, 38 — 'κἂν ἐν τῇ δευτέρᾳ, κἂν ἐν τῇ τρίτῃ φυλακῇ' — 'kan en te deutera, kan en te trite phylake' - і якщо о другій, і якщо о третій сторожі. Прийменник 'en' входить тут у сталі вислови. Коли.

Також важливим образом є очікування і готовність до Приходу Христа. Коли хтось чекає приходу когось, цей стан відомий майже усім. Саме з ним порівнює Христос, як потрібно ставитися до чекання Його Приходу.

Також про небесний скарб писав раніше щодо паралельного місця у Матфея в Нагірній проповіді.

Щоб не цитувати доволі розлоге порівняння і міркування, наведу лише коротко думки: 1) виконання Євангельських заповідей веде до отримання джерела справжньої небесної радості; 2) це не означає обов’язкове спасіння людини, але означає, що Бог дарує людині певну незникаючу утіху; 3) натомість радості, які не пов’язані з тим, що людина виконує Євангельські заповіді, можуть зникати і зникнути повністю; 4) це все описано під образами метафор. Дивіться також за посиланнями:
https://www.instagram.com/p/C_C8qyAMq08/?img_index=2
https://www.instagram.com/p/C8IaY47MdZ1/

Більше про читання з Євангелія дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/30112024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/02122023.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/10072023.html
https://www.instagram.com/p/C_C8qyAMq08/?img_index=2
https://www.instagram.com/p/C8IaY47MdZ1/

Священномученику Ігнатію Богоносцю:
(Євреїв IV, 14-V, 6; Марка IX, 33-41)
Євреїв IV, 16 — 'χάριν εὕρωμεν εἰς εὔκαιρον βοήθειαν' — 'kharin euromen eis eukairon boethetan' - благодать знайти для вчасної допомоги; знайти благодать для доречної допомоги. Прийменник 'eis' вказує на мету.

Євреїв V, 1 — 'Πᾶς γὰρ ἀρχιερεὺς ἐξ ἀνθρώπων' — 'Pas gar arkhiereus ex anthropon' - Усякий бо первосвященник з людей. Прийменник 'ek' у його формі перед наступним голосним вказує на те, що робиться вибір з групи людей і цей первосвященник представляє потім цю групу.

Євреїв V, 4 — 'καλούμενος ὑπὸ τοῦ θεοῦ' — 'kaloumenos hypo tou theou' - покликаний Богом. Прийменник 'hypo' тут з родовим відмінком і вказує на те, що це пасивний стан дієприкметника покликаний.

Євреїв V, 6 — 'ἐν ἑτέρῳ' — 'en hetero' - в іншому (місці Писання). 'εἰς τὸν αἰῶνα' - 'eis ton aiona' - повіки; у віки. Тобто вказує на задум вічного первосвященства, а оскільки задум Бога, то і на вічне первосвященство.

Мелхиседек — цар миру (дехто вважає, Єрусалиму) і буквально цар праведності згідно книги Буття явився Авраамові після перемоги останнього над содомським та гоморрським князями та благословив його ім’ям Божим. Авраам віддав йому десяту частину здобичі як (вищому) священнику.

Фактично багатозначні слова, які означають, що Христос є смислом священства як такого.

А все разом — що Він є Сином Божим і досконалим Первосвящеником.

Більше про читання дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/23032025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/19032023.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/07042024.html

Марка IX, 33, 34 — 'εἰς Καφαρναούμ' — 'eis Kapharnaoum' - у Капернаум. 'ἐν τῇ οἰκίᾳ' - 'en te oikia' - у домі. 'ἐν τῇ ὁδῷ' - 'en te hodo' - у дорозі; дорогою.

Марка IX, 36 — 'ἐν μέσῳ' — 'en meso' - всередині; посередині; серед. Сталий вислів. Де. Існує поширене передання, що цією дитиною і був сам Ігнатій Богоносець.

Марка IX, 38, 41 — 'ἐν (τῷ) ὀνόματί' — 'en (to) onomati' - в імені; іменем. Можливі обидва варіанти перекладу, які можуть тут доповнювати один одного.

Про читання з Євангелія дивіться добре, детально й обґрунтовано написано за посиланням під час розгляду паралельного місця Матфея XX, 17-28:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/07082025.html

Більше про читання з Євангелія дивіться за посиланням:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/07082025.html

Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі!