Коментар на (Луки I, 39-49, 56; 1 Коринтян VII, 12-24; Матфея XIV, 35-XV, 11; Євреїв IX, 1-7; Луки X, 38-42; XI, 27-28 )

Олександр Сергійович Жабенко 🇺🇦
Слава Ісусу Христу!
🌞

Оскільки у працях, опублікованих за посиланнями:
https://churchandsociety.org.ua/pdf/projects/zbirnyk.pdf
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/17082024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/27112024.html
написано, що вживання прийменників має важливе значення для правильного розуміння важливих і актуальних питань, зокрема питання влади, то пишу коментарі щодо вживання саме цих прийменників. Як порада щодо читання написаного — можна читати вірш у перекладі чи/та оригіналі (хто має таку змогу), а тоді відповідний коментар щодо прийменників тут. Далі потрібно зрозуміти, якої частини вірша стосується коментар, а також обдумати, що суттєве для розуміння він стверджує — чи рідше — заперечує. Таке вдумливе читання допомагає поглибити розуміння і береже від згаданих помилок.

Рання:
(Луки I, 39-49, 56)
Луки I, 39 — 'ἐν ταῖς ἡμέραις ταύταις' - 'en tais hemerais tautais' - у ті дні; тими днями. Коли. 'εἰς τὴν ὀρεινὴν' - 'eis ten oreinen' - у гористу (місцевість). Куди. 'εἰς πόλιν Ἰούδα' - 'eis polin Iouda' - у місто Юдине. Куди.

Луки I, 40 — 'εἰς τὸν οἶκον Ζαχαρίου' - 'eis ton oikon Zakhariou' - у дім Захарії. Куди.

Луки I, 41 — 'ἐν τῇ κοιλίᾳ αὐτῆς' - 'en te koilia autes' - в утробі її. Де. Дивіться більше про цю подію за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/24062025.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/Pryinyattya.html

Луки I, 42 — 'εὐλογημένη σὺ ἐν γυναιξίν' - 'eulogemene sy en gynaixin' - благословенна Ти у жінках (між жінками). Де. Тобто найблагословенніша (преблагословенна) серед усіх жінок, матерів, дів.

Луки I, 44 — 'εἰς τὰ ὦτά μου' - 'eis ta ota mou' - до вух моїх; у мої вуха. Тобто як тільки Єлизавета почула слова вітання Марії. Хоча Божа благодать не залежить від простору та часу, законів творіння, але тут вона слухається дію законів природи — Бог вшановує творіння — бо дія благодаті являється разом з відповідною дією творіння. 'ἐσκίρτησεν ἐν ἀγαλλιάσει' - 'eskirtesen en agalliasei' - затріпотала у радощах (у захопленні, у захваті). Дивіться посилання вище. 'ἐν τῇ κοιλίᾳ μου' - 'en te koilia mou' - в утробі моїй. Де.

Луки I, 48 — 'ἀπὸ τοῦ νῦν' - 'apo tou nyn' - відтепер; віднині. Прийменник 'apo' вказує тут на те, що йдеться про початок відліку для цієї важливої події — Іоан Хреститель та Єлизавета у Святому Дусі перші серед людей вшанували Марію як Божу Матір, відтоді (віднині у момент тих подій) це буде і надалі у вічності.

Луки I, 56 — 'εἰς τὸν οἶκον αὐτῆς' - 'eis ton oikon autes' - у дім свій. Куди.

Літургія:
(1 Коринтян VII, 12-24)
1 Коринтян VII, 14 — 'ἐν τῇ γυναικί' - 'en te gynaiki' - у дружині; дружиною. Обидва переклади можливі, хоча несуть різний смисл, а перший уживається переважно. Справжнім і Єдиним Джерелом освячення є Бог через благодать, яку Він подає, але ця благодать може діяти спільно з кимось, зокрема з дружиною чи чоловіком, про що тут і йде мова. 'ἐν τῷ ἀδελφῷ' - 'en to adelpho' - у браті (мається на увазі брат у Христі для читачів чи слухачів, а це чоловік для самої дружини); братом. Аналогічно до дружини щойно вище.

1 Коринтян VII, 15 — 'ἐν τοῖς τοιούτοις' - 'en tois toioutois' - у такому разі. Сталий вислів. Коли, за яких обставин. 'ἐν δὲ εἰρήνῃ' - 'en de eirene' - адже у мирі; адже миром. Обидва варіанти можливі, зокрема останній, який означає, що Бог кличе людей до Себе не боротьбою з ними, а миром як Своїм даром для людей.

1 Коринтян VII, 17 — 'ἐν ταῖς ἐκκλησίαις πάσαις' - 'en tais ekklesiais pasais' - в усіх Церквах. Де.

1 Коринтян VII, 18 — 'ἐν ἀκροβυστίᾳ' - 'en akrobystia' - вислів, який означає будучи необрізаним.

1 Коринтян VII, 20 — 'ἕκαστος ἐν τῇ κλήσει ᾗ ἐκλήθη ἐν ταύτῃ μενέτω' - 'hekastos en te klesei he eklethe en taute meneto' - дослівно буквально кожний у тому покликанні, в якому покликаний, у тому самому нехай залишається.

1 Коринтян VII, 21 — 'δοῦλος ἐκλήθης; μή σοι μελέτω· ἀλλ’ εἰ καὶ δύνασαι ἐλεύθερος γενέσθαι, μᾶλλον χρῆσαι' - 'doulos eklethes? me soi meleto all ei kai dynasai eleutheros genesthai, mallon khresai' - раб покликаний? Не турбуйся собі, але якщо і маєш змогу вільний стати, скоріше (у значенні переважніше, більше, краще) скористайся. Тобто не турбуватися потрібно щодо того, чи цей стан заважає дії благодаті — і власне саме з цього приводу. Тобто ні, не заважає, бо далі йде пояснення, чому не заважає — покликання є великою дією благодаті, якщо стан рабства йому не завадив, то і саме рабство не завадить благодаті діяти у житті раба чи рабині. Бог діє, де бажає. Водночас тут же Павло продовжує думку далі, дивлячись не ситуацію та рабство очима Бога, Христа. Сам Христос в силу немочі слухачів не говорив про це так, як тут пише Павло, але тепер дією Святого Духа він свідчить від імені Христа. Тут Павло (Дух Святий, Христос) порівнює рабство людське та стан свободи серед людей і радить стати вільними людьми. Це має переваги, тобто це краще. Сама постановка питання, хоча не дуже часта, говорить про небайдужість апостола (Христа) до питання рабства та суспільного устрою. Що означає маєш силу (здатність)? Тобто якщо це у твоїх реальних можливостях, які не потребують чогось надзвичайного. Наприклад, якщо господар раба чи рабині відпускає їх, тоді вони можуть бути вільними (і Павло каже так зробити, стати вільними). Або якщо є можливість, виконавши певне завдання, стати вільним як нагорода — аналогічно. Водночас насильний спосіб позбавлення рабства заперечується — апостол не каже творити бунт для позбавлення рабства. Сильна людина тоді, коли робить те, що в її силах. У наступних двох віршах дається пояснення, чому Христос (Бог) так ставиться до цього.

1 Коринтян VII, 22 — 'ὁ γὰρ ἐν κυρίῳ κληθεὶς δοῦλος ἀπελεύθερος κυρίου ἐστίν· ὁμοίως ὁ ἐλεύθερος κληθεὶς δοῦλός ἐστιν Χριστοῦ' - 'ho gar en kyrio kletheis doulos apeleutheros kyriou estin, homoios ho eleutheros kletheis doulos estin CHristou' - бо, у Господі (Господом) покликаний, раб вільною людиною (українською, напевно, звучало б як козак) Господа є, так само і вільна людина (козак), покликана, рабом є Христа. На перший погляд, йдеться про те, що Бог дивиться на людей інакше, ніж люди, ніж суспільство. Але насправді йдеться про те, що коли Господь діє благодаттю, вона дарує свободу людині, робить її цілком вільною. Хтось зауважить, що йдеться про зміну особистої належності, відданості — до навернення до Христа раб людей залежить від цих людей особисто, навернення звільняє його (її) у Христі, водночас він чи вона починають старанно служити Христу. Але насправді йдеться про відданість Христу — чим більше людина віддана Христу, тим менше може рабство їй духовно зашкодити. Хтось скаже, що йдеться лише про зміну форми поневолення людини. Але це не так. Раби Христа не є власне рабами, але послідовниками, учнями, братами та сестрами Христа, друзями, Божими дітьми. Людина не шукає своєї волі (часто гріховної), а шукає Божої волі, вона приймає її як свою. Це лише зовні виглядає як поневолення, але насправді це є звільнення і актуалізація реально того, ким людина є і може стати. Це дарує не лише теперішні блага, але і майбутні, також Божу милість, щедроти, славу, гідність Божих улюблених дітей, радість воскресіння та перемоги та багато всього іншого тощо. Я Господь, Що вивів тебе з дому рабства!, — каже Христос, отже, Слухайся Мене як вільна людина!.

1 Коринтян VII, 23 — 'τιμῆς ἠγοράσθητε· μὴ γίνεσθε δοῦλοι ἀνθρώπω' - 'times egorasthete me ginesthe douloi anthropo' - дорого куплені — не ставайте рабами людей. Тут продовження пояснення, чому рабство не є християнським, чому рабовласництво має бути усунуте християнами, чому рабство людям може шкодити християнському життю. Це завершує пояснення, чому краще бути вільним.

1 Коринтян VII, 24 — 'ἐν ᾧ ἐκλήθη, ἀδελφοί, ἐν τούτῳ μενέτω παρὰ θεῷ' - 'en o eklethe, adelphoi, en touto meneto para theo' - у якому покликаний, браття, у тому самому перебуває біля Бога. Прийменник 'para' тут з давальним відмінком і вказує тут на те, що Якщо Бог покликав людину у певному стані, який не є гріхом, то цей стан не є гріховним, не суперечить Божій волі, не шкодить близькості до Бога, святості.

Читання складається з двох частин — перша говорить про мир у шлюбі — через мир та згоду в добрі і невіруючі люди можуть стати віруючими, і діти зможуть вирости такими, щоб увірувати і бути добрими вірними.

Друга частина стосується стану людини у житті з Богом. Ці міркування можна узагальнити майже на довільний випадок у питанні того, як людині ставитися до різних питань.

Потрібно сказати, що дослівно точний переклад дає приблизно: більше, у більшому ступені використай або інший варіант — краще використай — в обох випадках перше слово є прислівником, тобто характеристикою дії.

Можна бачити, що погляд віри дає людині більше внутрішньої свободи та гнучкості — вона може бачити мірила інакше. Гнучкість дозволяє більше зосередитися на житті з Богом.

Тому можна загалом перефразувати цю частину так, що Будьте гнучкі там, де немає потреби бути принциповими. Принципово виконувати Божі заповіді. Але якщо щось не пов'язане прямо з їх виконанням чи порушенням, то людина у Христі отримує величезну фактичну свободу.

Деякі дослідники уже відзначили, що така гнучкість (яку вони можуть називати іншими словами) добре послужила розвиткові сучасних науки та культури.

Більше про читання з Апостола дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/06082024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/19072023.html

(Матфея XIV, 35-XV, 11)
Матфея XIV, 35 — 'εἰς ὅλην τὴν περίχωρον' - 'eis holen ten perikhoron' - в усій тій околиці. Вживання прийменника 'eis' стосовно поширення інформації вказує на рух інформаційних потоків.

Матфея XV, 1 — 'ἀπὸ Ἱεροσολύμων' - 'apo Ierosolymon' - від Єрусалиму; з Єрусалиму. Прийменник 'apo' підкреслює тут те, що фарисеї та книжники вийшли поза місто, покинули Єрусалим. У цьому є певний символізм, якщо пам'ятати, що Єрусалим названий як місто миру.

Матфея XV, 5 — 'ἐξ ἐμοῦ' - 'ex emou' - від мене. Прийменник 'ex' (похідна форма від 'ek' перед наступним голосним) вказує на прив'язаність людини до матеріального, що вона не хоче давати.

Матфея XV, 8 — 'ἀπ’ ἐμοῦ' - 'ap emou' - від Мене. Прийменник 'ap' як форма 'apo' перед наступним голосним вказує на віддаленість і відчуженість таких людей від Бога через їх нерозкаяність та гріховність.

Матфея XV, 11 — 'εἰς τὸ στόμα' - 'ἐκ τοῦ στόματος' - 'eis to stoma' - 'ek tou stomatos' - в уста - з вуст. Антонімічна пара прийменників у цьому контексті, яка підкреслює думку.

Питання фарисеїв ставить правило гігієни на рівень Божих заповідей. Раніше писав, що це принципово неправильно і консервує будь-який стан у ході розвитку.

Христос тому пояснює їх помилку прикладом з іншої сфери. Він наводить приклад, де хитрі маніпуляції у думках дають дозвіл людині не виконувати Божу заповідь (на думку фарисеїв, що, звичайно, аж ніяк не дає такого дозволу насправді). Дослідники відзначають, що йдеться про те, що у фарисеїв нормою вважалося, що достатньо лише подумки подарувати щось храмові — і ці речі вже вважалися даром Богові. Ними можна було власникам користуватися і далі, натомість давати комусь — не можна, бо це вже Боже, а не їхнє.

У Законі такого не було і близько, тому приклад показує, як можна, ставлячи на один рівень якісь менш важливі речі та Божі заповіді, дійти до фактичного порушення цих самих заповідей.

Матфея XV, 4 — переклад злословить точніше можна перекласти як озлоблено ображає словами. А продовження — смертю нехай завершить. Тобто це не побажання такій людині, а свідчення того, що вона знаходиться на шляху погибелі, кінець якого — смерть, і якого тому слід остерігатися.

Далі Христос пояснює, що осквернює людину. Христос має на увазі те, що скверна є духовним поняттям, а не тілесним. Осквернюють людину не сама матерія, але злі задуми і гріхи.

Тому Господь привертає увагу до таких питань, щоб люди могли жити чистим і побожним життям.

Більше про читання з Євангелія дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/06082024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/19072023.html

Богородиці:
(Євреїв IX, 1-7)
Більше про читання з Апостола дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/21112024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/01042023.html

(Луки X, 38-42; XI, 27-28 )
Більше про читання з Євангелія дивіться за посиланнями:
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/15082024.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/28082023.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/21042023.html
https://oleksandr-zhabenko.github.io/uk/commentaries/01042023.html

Слава Тобі, Боже наш, слава Тобі!